Справа № 640/23103/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участі третьої особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. оформлене Наказом № 813 від 16.09.2015 р. "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", в частині застосування наслідків нікчемності до Договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 008-09501-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКГГП НОМЕР_1 , та ПАТ "Дельта Банк".
- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, відомості про ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та його спадкоємця ОСОБА_1 , РІІОКПП НОМЕР_2 , за Договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 008-09501-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ПАТ "Дельта Банк", та подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та його спадкоємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США №008-09501-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2015 року між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 008-09501-190215, відповідно до якого на відкритий рахунок залучено вклад у розмірі 7 500 доларів США строком до 21.03.2015 р. під 5,5 відсотків річних. Зазначена сума перерахована Позивачу на вкладний депозитний рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 46143947 від 19.02.2015 р.
Постановою Правління НБУ від 02.03.2015 р. № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку та введено у ньому тимчасову адміністрацію з 16.03.2015 p., призначено Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію Кадирова Владислава Володимировича.
02 жовтня 2015 року Правлінням НБУ прийнята постанова № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" та ВД Фонду прийнято рішення № 81 про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича на два роки по 04 жовтня 2017 року включно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.09.2019 p., про що складено відповідний актовий запис № 14579.
15 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Т.В. була заведена спадкова справа № 3/2017 до майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1935 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцем за законом ОСОБА_2 є син спадкодавця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Також, за посиланнями позивача, в усній формі в ПАТ "Дельта Банк" було повідомлено, що до Договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 008-09501-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" застосовано наслідки нікчемності.
11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Т.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вклади ОСОБА_2 , 1935 року народження, в AT "Дельта Банк", однак у зв'язку з тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не надано інформацію про наявність вкладів померлого в AT "Дельта Банк", а зазначено, що за результатами проведеного аналізу бази даних вкладників в AT "Дельта Банк" станом на дату надання відповіді встановлено відсутність внесків/вкладів на ім'я ОСОБА_2 , які підлягають виплаті, нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення (на час вирішення спору) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Статтею 1228 ЦК України передбачено спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі). Так, положеннями зазначеної статті встановлено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Тетяни Вікторівни від 11.10.2019 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на вклади в AT "Дельта Банк", після смерті його батька - ОСОБА_2 , 1935 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (двадцять шостого вересня дві тисячі шістнадцятого) року (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Колегія суддів зауважує, що попри те, що нормами ЦК України передбачено, що отримання свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом є правом, а не обов'язком спадкоємця, оформлення такого документа є необхідним з метою доведення позивачем переходу саме до нього (як спадкоємця) матеріальних прав у спірних правовідносинах та подальшої їх реалізації, при цьому, адміністративний суд позбавлений правових можливостей встановлювати чи визнавати будь - які юридичні факти.
Більше того, за змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків. Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку №14, виплата сум відшкодування спадкоємцям здійснюється за результатами розгляду їх індивідуальних звернень. Розрахунок суми відшкодування, що сплачується спадкоємцям вкладника, здійснюється на основі, пропорційній успадкованим ними частинам вкладу(ів), в межах суми відшкодування, що належала цьому вкладнику.
Отже, виплата сум відшкодування спадкоємцям здійснюється після їх індивідуальних звернень до уповноваженого органу.
До матеріалів справи позивачем не надано доказів звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з заявою про виплату гарантованої суми відшкодування та доказів надання Фондом будь-якої відповіді за результатом розгляду індивідуального звернення позивачки.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", колегія суддів зазначає наступне.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.