08 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/20714/20
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Липи В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Автоцентр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Дочірнє підприємство "Автоцентр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" звернулося до суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби України, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної вартості № UA100550/2020/00108.
В обгрунтування позову зазначено, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № UA100550/2020/300011/2 від 03.1 1.2020 р. є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. А також таким, що суперечить попередньому митному оформленню Товару за електронною декларацією,яка була подана до Волинської митниці ДФС за № UA100550/2020/130599. 03.11.2020 під час декларування вказаного товару у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним на підставі рахунок-фактура (інвойс (Invoice)) 71085975 від 13.10.2020. Для визначення митної вартості подавалися наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Invoice); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/412481 від 31.10.2020 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 39 від 16.10.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати), договір про надання послуг митного брокера, інший документ, що використовувався у міжнародній практиці замість договору (контракту) загальні комерційні умови Copart від 08.06.2020, інші не некласифіковані документи: Gate Pass від 22.10.2020 року, довідка сертифікації, інформація по Лоту № 50068077 від 13.10.2020, реєстрація учасника аукціону № 700243063 від 08.06.2020 , розпорядження № 10 від 26.10.2020, фото автомобіля від 02.11.2020. З огляду на вказане, заявлена позивачем митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Однак, рішенням № UA 100550/2020/300011/2 від 03.11.2020 відповідач скоригував митну вартість товарів позивача та сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100550/2020/00108. З таким рішенням та карткою позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.01.2021.
Відповідач до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначено кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020. Методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого транспортного засобу за МД від 22.09.2020 № UА100050/2020/223378 - автомобіль легковий, бувший у використанні - марка - SKODA, модель - FABIA , тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 1598 см3, календарний рік виготовлення - 2014р. - і становить 2600,00 евро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Митним постом «Житомир» митниці було складено картку відмови у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100550/2020/00108 з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, оскільки документи поданні до митного оформлення містять розбіжності, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. ст. 52, 53,54,55 МКУ.
21.01.2021 справа у судовому засіданні не слухалась, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Судове засідання призначене на 16.02.2021.
Представник позивача та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача направив пояснення у яких вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні в письмовому провадженні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що для попереднього митного оформлення позивачем до Волинської митниці ДФС було подано електронну декларацію за № UA100550/2020/130599 для розмитнення товару (легковий автомобіль: марка - SKODA, модель - FABIA, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, призначення - пасажирський, двигун - № нема даних, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1598 см3, колісна формула - 4X2, такий що був у використанні, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2014 р., модельний рік виготовлення - 2014 р., дата першої реєстрації - 25.02.2014 р., колір - білий).
Під час завершального етапу розмитнення до відділу митного оформлення №2 митного посту «Житомир» подано електрону декларацію за № UA100550/2020/130623 для розмитнення товару (легковий автомобіль: марка - SKODA, модель - FABIA, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, призначення - пасажирський, двигун - № нема даних, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1598 см3, колісна формула - 4X2, такий що був у використанні, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2014 р., модельний рік виготовлення - 2014 р., дата першої реєстрації - 25.02.2014 р., колір - білий.
Митну вартість товару декларантом визначено самостійно за основним методом (за ціною договору) .
Київською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020, у графі "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" якого вказано: відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного Кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: відповідно до ч. 1 cт. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну ( ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України). Згідно із ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов 'язаних із продавцем осіб для виконання зобов 'язань продавця. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. До митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті №39 від 16.10.2020 що не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що сплачено за оцінювані товари у зв'язку із тим, що документ не містить підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, що свідчили б про те, що платіж за даним документом дійсно відбувався. Крім того, митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній особі, що уклала договір купівлі - продажу № 71085975 від 13.10.2020 року зі сторони продавця, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності Copart Deutschland GmbH,Zulpicher Str.150 на оцінюваний товар та праві Copart розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Крім того, у свідоцтві про право власності на транспортний засіб власником зазначено особу, відмінну від тієї, що уклала договір купівлі-продажу №71085975 від 13.10.2020 зі сторони продавця. Встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України Аналогічних товарів.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1.договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2.рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3.висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
4.копію митної декларації країни відправлення.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого транспортного засобу.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020, відповідачем цього ж дня було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації № UA100550/2020/00108 та вказано на необхідність подання належним чином оформленої митної декларації відповідно до рішення про коригування митної вартості.
Вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Приписами ч. 1 ст. 248 МК України закріплено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина 1 ст. 257 МК України встановлює, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно із ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частина 4 ст. 58 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
У відповідності до ч.5 ст.58 вказаного Кодексу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України містить перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз ч. 1 та 2 ст. 53 МК України дає підстави стверджувати, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем митному органу було надано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) 71085975 від 13.10.2020 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.02.2014 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/412481 від 31.10.2020 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 39 від 16.10.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 02.11.2020 року, договір про надання послуг митного брокера № ПМБ/6/2020/ЮО від 02.03.2020 року, інший документ, що використовувався у міжнародній практиці замість договору (контракту) загальні комерційні умови Copart від 08.06.2020 року, інші не некласифіковані документи: Gate Pass від 22.10.2020 року, довідка сертифікації АЄС СТАНДАРТ від 02.11.2020 року, інформація по Лоту № 50068077 від 13.10.2020 року, реєстрація учасника аукціону № 700243063 від 08.06.2020 року, розпорядження № 10 від 26.10.2020 року, фото автомобіля від 02.11.2020 року, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA100550/2020/130599 від 02.11.2020 року.
Отже, до митного оформлення представником декларанта подано вичерпний перелік документів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 ст. 57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Згідно частини 5 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст. 57 МК України).
За вимогами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно ч. 2 зазначеної статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно із ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до положень ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Частина 5 ст. 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З матеріалів справи вбачається, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем на рівні 1601,80 євро. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 2600,00 євро було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.
При цьому, в рішенні відповідачем було зазначено, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч.5 ст. 54 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Поряд з іншим , у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що :
- до митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті від 16.10.2020 №39, що не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що сплачена за оцінювані товари у зв'язку із тим, що документ не містить підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, що свідчили б про те, що платіж за даним документом дійсно відбувся.
-для митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній особі, що уклала договір купівлі-продажу від №71085975 від 13.10.2020 зі сторони продавця, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності Copart Deutschland GmbH, Zulpicher Str 150 на оцінюваний товар та праві Copart розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу.
- у свідоцтві про право власності на транспортний засіб власником зазначено особу, відмінну від тієї, що уклала договір купівлі-продажу №71085975 від 13.10.2020 зі сторони продавця.
Однак, суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Натомість, митним органом у своєму рішенні не було обґрунтовано зазначено, в чому саме полягали об'єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.
При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).
Судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком (інвойсом) від 13.10.2020 №71085975 в сумі 1601,80 євро.
При цьому, з наданих до митного оформлення автомобіля документів слідує, що ДП "Автоцентр" TOB "Нове тисячоліття" придбало автомобіль SKODA, модель - FABIA за результатами аукціону по лоту на сайті Copart Deutschland Gmbh, де було визнано його переможцем.
Поставка зазначеного транспортного засобу здійснювалась власним транспортом на умовах EXW-Mannhein, Німеччина, що підтверджується довідкою від 02.11.2020 №43, яка надана відповідачем до відзиву.
На підтвердження факту оплати надано платіжне доручення від 16.10.2020 №39 про сплату на користь бенефіціара - Copart Deutschland Gmbh,Zulpicher Str.150 - 1601,80 євро.
Щодо заперечень відповідача про неможливість врахування цього платіжного доручення, з огляду на відсутність на ньому підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, то суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, що наявність таких реквізитів є обов'язковою при здійсненні платежу із застосуванням платіжної системи "SWIFT", яка була використана при здійсненні оплати транспортного засобу.
Щодо сумнівів відповідача у достовірності права власності Copart Deutschland GmbH/Zulpicher Str 150 на оцінюваний товар та права Copart розпоряджатися оцінюваним товаром, то суд зазначає, що питання правомірності набуття права власності компанією Copart Deutschland GmbH/Zulpicher Str. 150 на транспортний засіб та його відчуження виходять за межі юрисдикції даного судового провадження. Протилежні обставини відповідачем доведені не були, а в суду не має обов'язку спростовувати його припущення.
Крім того, судом враховується, що окремий договір купівлі-продажу з цією компанією позивачем не укладався, оскільки останнім лише було підписано загальні умови приєднання до аукціону, за результатами проведення якого було видано рахунок-фактуру (Invoice) 71085975 від 13.10.2020.
Правомірність набуття права власності на вказаний автомобіль та рахунку (інвойсу) 71085975 від 13.10.2020 ніким не оспорені, а тому зазначений рахунок-фактура та банківські документи є належними доказами на підтвердження ціни товару.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем одночасно з митною декларацією в повному обсязі надано до митниці документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
Отже, відповідачем не було доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність у митного органу необхідних та достатніх правових підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020 та картки відмови в прийнятті митної вартості № UA100550/2020/00108.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Автоцентр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" (вул. Житомирська, 78-б, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 33168062) до Київської митниці Держмитслужби України (Бульвар Гавела Вацлава, 8-а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA100550/2020/300011/2 від 03.11.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA100550/2020/00108, що прийняті Київською митницею Держмитслужби України.
Стягнути з Київської митниці Держмитслужби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства "Автоцентр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа