08 квітня 2021 року м. Житомир
справа № 240/21590/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління поліції охорони в Житомирській області, про визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 01.07.2019 за результатами розгляду матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановлення 2-ї групи інвалідності;
- зобов"язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити нараховану управлінням поліції охорони в Житомирській області одноразову грошову допомогу у розмірі 352400 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 1983 по 1992 рік перебував на службі в органах внутрішніх справ, а саме в Державній службі охорони при УМВС України в Житомирській області.
18.06.2018 йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992.
Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, залишеним без змін відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №240/5320/18 позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково, зокрема, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Після направлення запитів позивачу стало відомо, що відповідач неодноразово направляв на адресу управління поліції охорони в Житомирської області копію висновку від 01.07.2019 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також вказував, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги надіслано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства.
Після усунення вказаних недоліків, управління поліції охорони в Житомирській області повторно направляло на адресу Міністерства внутрішніх справ України матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, проте, Міністерство внутрішніх справ України листом повертало матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги для надіслання до Національної поліції України.
Вважаючи протиправними дії відповідача та прийнятий висновок таким, що порушують його права, оскільки жодних дій на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 не вчинено, грошова допомога не виплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвала суду про відкриття провадження була направлена учасникам справи за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 31.12.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№3168/21), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що оскільки правонаступником Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України є Департаментом поліції охорони, то покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги має здійснюватися поліцією охорони за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України для Національної поліції.
Вказує, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1146, яка набрала чинності 04.01.2019, були внесені зміни, зокрема, до підпункту 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877. Відповідно до підпункту 9 пункту 5 Положення Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. Отже, Урядом чітко визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України для Національної поліції.
18 січня 2021 року управління поліції охорони в Житомирській області надіслало до суду письмові пояснення (за вх.№2111/21), у яких зазначає, що Міністерство внутрішніх справи України неодноразово повертало документи без прийняття рішення відповідно до Порядку №850, що суперечить нормам вказаного Порядку. При цьому, управлінням поліції охорони в Житомирській області в межах своєї компетенції здійснено всі необхідні заходи згідно з Порядком №850.
Також вказує, що Порядком №850 чітко передбачено, що рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1983 по 1992 рік проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Державній службі охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ у Житомирській області, що не заперечується сторонами.
З 18.06.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992.
Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №240/53/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, оформлене листом від 01.08.2018;
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок №850) (а.с. 8-10).
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №240/5320/18 Міністерство внутрішніх справ України розглянуло матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та сформувало висновок, затверджений Державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України 01.07.2019 (а.с. 6-7).
За змістом вказаного висновку, виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , за умови наявності передбачених Порядком №850 підстав, повинна бути здійснена рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України, а тому матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надіслані з порушенням вимог Порядку №850.
Також зазначено, що вказані обставини позбавляють Міністерство внутрішніх справ України можливості прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати його до відповідного органу внутрішніх справ згідно з пунктом 7 Порядку №850. Тому копію вказаного висновку, складеного на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №240/5320/18, надіслано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства. Та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги (а.с. 6-7).
Вважаючи вказані дії відповідача такими, що порушують його законні права, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд враховує предмет позову у справі №240/5320/18 та зазначає, що в даному випадку предметом розгляду в адміністративній справі є оскарження саме висновку МВС України від 01.07.2019, який є іншим, ніж предмет позову в справі №240/5320/18.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів, зазначених в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Проте, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.
Правовий аналіз наведених норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за ОСОБА_1 зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Міністерство внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача, з урахуванням висновку Управління поліції охорони в Житомирській області не прийняло.
Суд критично ставиться до складеного Міністерством внутрішніх справ України висновку від 01.07.2019, оскільки Порядком №850 не надано право відповідачу на формування нового висновку. Відповідно до п.8 Порядку №850 відповідач має право на прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Право на складення висновку надано виключно органу, в якому позивач проходив службу.
Згідно з висновком від 01.07.2019, складеного на виконання рішення суду від 26.12.2018 у справі №240/5320/18, Міністерство внутрішніх справ України не погодило виплату одноразової грошової допомоги позивачу та зазначило, що під час розгляду документів виявлено недоліки. У зв'язку з чим, за результатами повторного розгляду заяви щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідачем прийнято рішення скерувати документи до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайно вчинити дії із вирішення питання, за умови наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, передбачених бюджетом для Національної поліції України.
Суд акцентує увагу на тому, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачене Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" та обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850 за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності IІ групи, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, рішення по суті заяви не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №825/1717/17, від 30.01.2108 у справі №822/1579/17.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності додаткових видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ, а також стосовно того, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 “Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” замість підрозділів Державної служби охорони при МВС України було утворено нові юридичні особи публічного права - органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1139, яка набрала чинності з 05.01.2016, до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року №834 внесено зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
Водночас, підпунктом 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, передбачено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат Державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.
Таким чином, вказаною постановою визначено (змінено) лише джерело виплати вказаної допомоги - кошти передбачені державним бюджетом для Національної поліції, проте, ніяким чином не визначено іншого порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, ніж встановленого Порядком №850.
Зокрема, грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (п. 9, 10 Порядку №850).
Враховуючи вищезазначене, управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справУкраїни в Житомирській області, управління поліції охорони в Житомирській області та Національна поліція України не є розпорядниками бюджетних коштів для виплати одноразової грошової допомоги працівникам органів внутрішніх справ.
З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Національної поліції України, як правонаступника в т. ч. і Державної служби охорони, оскільки позивач проходив службу і був звільнений з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції, а тому органом, уповноваженим на прийняття рішення, є саме Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року №826/1383/18 та від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не прийнято рішення за результатами розгляду заяви щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 Порядку №850, суд дійшов висновку про протиправність висновку Міністерства внутрішніх справ України від 01.07.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з прийняттям рішення по суті заяви, визначеного п.9 Порядку №850, та з урахуванням висновків суду у даній справі.
При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права, шляхом зобов'язання розглянути заяву і прийняти передбачене законом рішення, відповідає змісту спірних правовідносин і є ефективним та забезпечує належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному випадку.
Такий висновок суду заснований на тому, що органом, уповноваженим на прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, є саме Міністерство внутрішніх справ України до компетенції якого входить розгляд документів поданих позивачем, а тому, в даному випадку, суд не може перебирати на себе вирішення вказаного питання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління поліції охорони в Житомирській області (пров.Львівський, буд.4, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40109091), про визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування висновок, складений за результатами розгляду заяви щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, який затверджений Державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України 01.07.2019.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 08 квітня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко