Ухвала
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/22944/15
провадження № 61-4653ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
22 березня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від
10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року.
ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки попередня касаційна скарга була подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, проте ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року повернута у зв'язку із неповним виконанням вимог ухвал суду касаційної інстанції від 23 грудня 2020 року.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі
й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес
у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (DE GEOUFFRE DE LA PRADELLE v. FRANCE, № 12964/87,
§ 59, ЄСПЛ, від 16 грудня 1992 року).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97
v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Зазначені скаржником підстави не можна вважати поважними, оскільки можливість повторного звернення до суду після повернення касаційної скарги не є самостійною підставою поновлення строку касаційного оскарження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Отже, скаржнику необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу в межах строків на касаційне оскарження.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги ОСОБА_1 додано меморіальний ордер від 17 січня 2021 року № МВ89926946 про сплату судового збору на суму 974, 40 грн, яка не може бути прийнята судом, як належний доказ сплати судового збору, оскільки вказаний судовий збір було сплачено ним при поданні касаційної скарги від 21 грудня
2020 року, яку ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року повернуто. За повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.
Таким чином, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі
№ 910/4518/16 (провадження №12-301гс18) зробила висновок, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Отже, у цій справі щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулупозивач від сплати судового збору не звільняється.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та
у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову - 2015 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір
у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить
12 180 грн (6 090 грн * 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/
Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055).
На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков