06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 185/5838/19
провадження № 61-4343ск21
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада
2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
17 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 07 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 26 листопада 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями
від 17 березня 2021 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, і ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду він не отримував, а лише випадково 14 грудня 2020 року знайшов на інтернетресурсі «Опендатабот». 16 грудня 2020 року ним подано до суду заяву про роз'яснення судового рішення, в задоволенні якої ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2021 року відмовлено. Зазначає, що ухвалу про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення він отримав 22 лютого 2021 року. Також,
у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень посилається на введений на території України карантин, у зв'язку з яким наявні певні обмеження на пересування та отримання правової консультації.
Зазначені підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку
на касаційне оскарження судових рішень суд не може визнати поважними, з огляну на таке.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня
2020 року подано саме ОСОБА_1 , а тому він повинен був цікавитися рухом справи.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова апеляційного суду Черкаської області від 26 листопада 2020 року оприлюднена
03 грудня 2020 року.
Крім того, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваної постанови апеляційного суду до матеріалів касаційного провадження не додано.
Як зазначено у касаційній скарзі з текстом постанови ОСОБА_1 ознайомився
на інтернетресурсі «Опендатабот» 14 грудня 2020 року, однак касаційну скаргу подав після спливу трьох місяців і ним не наведено обґрунтованих підстав, що завадило йому подати касаційну скаргу у передбачений законом строк.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші поважні підстави для поновлення цього строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах,
що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Вказана касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на яку (якій) подається касаційна скарга.
У порушення вимог пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
Разом з цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
У пункті 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»» визначено,
що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення
на роботі.
Разом з цим, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про скасування наказу, не входять до переліку позовних вимог, визначених Законом України «Про судовий збір», при пред'явленні яких судовий збір
не сплачується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року, в справі
№ 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення
на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Відповідно до положень частини другої статті 416 ЦПК України та частини першої статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов'язковим для застосування судами.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт перший пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт другий пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921,00 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року необхідно сплатити 6 885,24 грн судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.
р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції
із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 08 травня 2021 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Бурлаков