Ухвала
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/6345/18
провадження № 61- 2677ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитраш Олександр Миколайович на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Хохича Руслана Вікторовича, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист права власності,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення № 38587278 державного реєстратора Хохича Р. В. від 07 грудня 2017 року, щодо реєстрації права власності на іпотечне майно на відповідача скасовано.
Визнано недійсним реєстраційний запис № 23848982 вчинений державним реєстратором Хохичем Р. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 38587278.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні позовних вимог до ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Альфа банк» задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано запис про право власності № 23848982 від 07 грудня 2017 року на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа Банк».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У лютому 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитраш О. М., подав касаційну скаргу, в якій, заявник просить змінити описову частину постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року визнано наведені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитраш О. М., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 рокунеповажними. Вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У березні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 березня 2021 року, з яких вбачається, що вимоги ухвали не виконано, а саме, заявником не надано доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження, посилання заявника на те, що 26 жовтня 2020 року заявник отримав повний текст постанови апеляційного суду від 23 вересня 2020 року та звернувся до апеляційного суду про її роз'яснення, тому вважає причини пропуску поважними, оскільки вони пов'язані з реалізацією ним процесуального права на роз'яснення ухваленого апеляційним судом рішення, не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об'єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень
у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона,
яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією
із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України»
від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня
2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися
від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи,
а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ
є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили,
є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним
з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими
і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,
що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Таким чином, заявником не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитраш Олександр Миколайович на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Хохича Руслана Вікторовича, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист права власності, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова