Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/191/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (54025, м. Миколаїв, вул. Флотська, 49а, ідентифікаційний код 35106343)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.163, корпус Г, ідентифікаційний код 43335938)
про стягнення 21058,52 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК", в якій позивач просить стягнути з відповідача 18000,00 грн. - основного боргу; 434,90 грн - інфляційних втрат; 236,64 грн - 3% річних та подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 2025,78 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви у сумі 2270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.08.2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №01/08/20, відповідно до умов якого позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 24000,00 грн, проте відповідач не здійснив поставку товару за Договором та частково повернув суму попередньої оплати у сумі 6000,00 грн, у зв'язку з чим порушив свої зобов'язання у сумі 18000,00 грн, а тому приймаючи до уваги те, що відповідач не передав позивачу товар у строк встановлений договором останній на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагає повернення суми попередньої оплати в розмірі 18000,00 грн., сплати 434,90 грн - інфляційних втрат; 236,64 грн - 3% річних та штрафні санкції за невиконання зобов'язання у розмірі 2025,78 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 січня 2021 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаст Компані" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та визначити ціну позову відповідно до загальної суми заявленої до стягнення.
На електронну адресу господарського суду Харківської області 05.02.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №642), яка підписана електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Лобан О.В., у якій останній надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Також, у поданій заяві представник позивача зазначає, що при складанні прохальної частини, було допущено помилку у розділі визначення розміру інфляційних втрат. У доданому позивачем розрахунку (розділ інфляційні втрати), інфляційне збільшення поділено на 2 періоди: 1-й період - 05.09.2020 по 10.11.2020 у розмірі 361,20 грн, 2-й період - 11.11.2020 по 20.01.2021 у розмірі 434,90 грн. Загальний розмір інфляційних втрат фактично складає 796,10 грн. Так, у прохальній частині позивачем було помилково зазначено розмір інфляційних втрат лише за 2-й період - 434,90 грн. Не було враховано інфляційні втрати за 1-й період - 361,20 грн.
Ухвалою господарського суду харківської області від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/191/21. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, вказаною ухвалою роз'яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву.
09 лютого 2021 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№ 3264, що була подана раніше на електронну адресу господарського суду Харківської області 05.02.2021.
11 лютого 2021 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 3448, в якому відповідач частково визнає суму основного боргу в розмірі 9000 грн, оскільки відповідачем у період з 01.02.2021 по 08.02.2021 включно було повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 9000 грн, а також відповідач вважає, що позивачем не вірно нараховано суму штрафних санкцій, оскільки на його думку таке нарахування мало бути здійснено на суму здійсненої попередньої оплати з урахуванням частково повернутої 10.11.2020 р. суми попередньої оплати в розмірі 6000 грн, а тому за наведеним у відзиві на позовну заяву контррозрахунком такий розмір штрафних санкцій становить 946,55 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 796,10 грн - інфляційних втрат та 236,64 грн - 3% річних відповідач не заперечує.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.02.2021) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Сторони повідомлені належним чином про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
На момент ухвалення даного рішення строк для подання відповіді на відзив позивачем та заперечень відповідачем закінчився, вони не скористалися своїми процесуальним правам на подання відповіді на відзив та заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (замовник за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК" (виконавець за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено Договір №01/08/20.
Згідно з п.1.1. договору, відповідач зобов'язується виробити та передати у власність позивачу продукцію: Пакети ВДНД 34х49, 75мкм, 4+1- 10000 шт та Пакети ВДНД 34х58, 75мкм, 4+1 - 8700 шт, а позивач зобов'язується прийняти Продукцію і своєчасно її оплатити на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, термін виготовлення і поставки продукції 21-28 календарних днів з моменту передоплати згідно цього договору.
Загальна сума договору складає загальна сума, визначена накладними на кожну партію товару за відповідний період (п.3.2 договору).
Згідно з п.3.4. договору, замовник здійснює передоплату в розмірі 50 (п'ятдесят) % від суми Рахунка, а сума, що залишається за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача до моменту отримання товару.
Відповідно до п.3.5. договору, за фактом готовності Продукції Виконавець повідомляє про це замовника, який протягом 3 (трьох) робочих днів зобов'язаний оплатити і забрати продукцію на підставі довіреності.
У п.6.1. договору сторони визначили, що він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2020.
Позивач умови договору виконав, зокрема, на підставі рахунку на оплату від 01.08.2020 № 104 на суму 47 824,96 грн, у тому числі ПДВ - 7 970,83грн, перерахував відповідачу 24 000 грн, у тому числі, ПДВ - 4000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.08.2020 № 738 та відповідає умовам п.3.4. договору.
Отож, відповідач з урахуванням п. 2.1. договору мав у строк не пізніше 04 вересня 2020 р. виготовити і поставити позивачу продукцію обумовлену договором на суму 47 824,96 грн згідно рахунку на оплату від 01.08.2020 № 104.
Втім відповідачем продукція на суму 47 824,96 грн згідно рахунку на оплату від 01.08.2020 № 104 не була виготовлена та поставлена позивачу у визначений договором строк. В матеріалах справи також відсутні докази повідомлення позивача про готовність Продукції до її передачі, а тому у позивача не виникло обов'язку з перерахування решти грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача як це передбачено п. 3.4. договору.
Позивач звернувся до відповідача із Претензію від 02.11.2020 за вих. № 02/11/1, в якій просив повернути Позивачу передоплату за Договором у розмірі 24 000,00 грн.
Зазначену Претензію було надіслано 05.11.2020 та отримано відповідачем 30.11.2020 р, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.11.2020 відповідачем було частково повернуто грошові кошти, а саме у розмірі 6000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 10.11.2020, отже з урахуванням вказаної оплати на момент звернення позивача до суду з даним позовом - 22.01.2021 (згідно поштової накладної на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду) відповідачем не було повернуто суму попередньої оплати за продукцію в розмірі 18000 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано штрафні санкції згідно з п.4.2. договору, які розраховані від суми невиконаних зобов'язань за цим Договором, зокрема на суму 47842,96 грн за період з 05.09.2020 до 10.11.2020 у розмірі 1 050,98 грн та на суму 41 842,96 грн за період: з 11.11.2020 по 20.01.2021 у розмірі 974,80 грн (699,67 грн + 275,13 грн).
Також, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 05.09.2020 до 10.11.2020 на суму заборгованості у розмірі 24000,00 грн та за період з 11.11.2020 по 20.01.2021 на суму заборгованості 18000,00 грн у загальному розмірі 236,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 796,10 грн, що нараховані за період з вересня 2020 по січень 2021.
Відповідач у відзиві на позов проти вимог щодо стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 2 025,78 грн заперечує та навів контррозрахунок штрафу, в якому сума штрафу складає 946,55 грн. Також, відповідач надав докази сплати частини суми основного боргу у розмірі 9 000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем 07.08.2020 було здійснено попередню оплату товару за Договором у розмірі 24 000,00 грн. (а.с.19)
Відповідно до положень ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати в сумі 18000 грн на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар в строк до 04.09.2020 включно,та відповідачем повернуто суму попередньої оплати лише частково в сумі 6000 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено вище судом, позивачем перераховано відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 24000,00 грн, проте відповідач товар у строки погоджені сторонами, а саме до 04.09.2020 не поставив. Прострочення виконання відповідачем зобов'язання по виготовленню та поставці продукції виникло з 05.09.2020р.
Відповідачем було частково повернуті грошові кошти перераховані позивачем, зокрема у розмірі 6 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 294 від 10.11.2020, після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 18 000,00 грн.
В той же час відповідачем після подання даного позову до суду сплачено частину суми основного боргу у розмірі 9 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення: № 426 від 01.02.2021 на суму 2 000,00 грн; № 428 від 02.02.2021 на суму 2 000,00 грн; № 435 від 03.02.2021 на суму 1 500,00 грн; № 448 від 05.02.2021 на суму 1 500,00 грн; № 455 від 08.02.2021 на суму 2 000,00 грн.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З підстав наведеного, надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9 000,00 грн, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в цій частині.
Таким чином, з урахуванням проведеної відповідачем оплати у розмірі 9000,00 грн, стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 9 000,00 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 2025,78 грн, що нарахований згідно з п.4.2. договору.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання щодо поставки товару на суму 47824,96 грн, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, за загальним правилом кваліфікуючою ознакою штрафу є, зокрема, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та має одноразовий характер нарахування.
В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
При цьому, законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.
Особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження порушення.
У п. 4.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення однією із Сторін за Договором строків своїх зобов'язань, остання зобов'язується сплатити іншій Стороні штраф із розрахунку двох облікових ставок НБУ від суми невиконаних зобов'язань за цим Договором. Сплата штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим Договором.
Отож, умовами п.4.2. Договору сторони погодили нарахування саме штрафу, який має одноразовий характер нарахування, а не триваючий, а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 2025,78 грн, який розрахований виходячи із розрахунку двох облікових ставок НБУ від суми невиконаних зобов'язань за цим Договором за кожний день прострочення не відповідають умовам договору та діючого законодавства, а відтак не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 236,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 796,10 грн, що нараховані за період з вересня 2020 р. по січень 2021 р. за прострочення виконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного Кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
При цьому у статті 625 Цивільного Кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного Кодексу України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного Кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 236,64 грн та інфляційних у розмірі 796,10 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до пункту 2 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн згідно платіжного доручення № 1047 від 20.01.2021.
У даній справі відповідач сплатив частину суми боргу у розмірі 9 000,00 грн після подачі даного позову до суду та в цій частині провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Проте, на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору з Державного бюджету України відсутнє, тому суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору у розмірі 970,15 грн після подання до суду відповідного клопотання.
Отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду розподіляються наступним чином: 1081,48 грн (покладається на відповідача), 218,37 грн (покладається на позивача), а решта сума сплаченого судового збору в сумі 970,15 грн (може бути повернута позивачу за клопотанням згідно з п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково в розмірі 10032,74 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.163, корпус Г, ідентифікаційний код 43335938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (54025, м. Миколаїв, вул. Флотська, 49а, ідентифікаційний код 35106343) основну заборгованість - 9000,00 грн, 3% річних - 236,64 грн та інфляційні втрати - 796,10 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми решти основного боргу у розмірі 9 000,00 грн.
В іншій частині позову в сумі 2025,78 грн відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн, розподілити наступним чином: в сумі 1081,48 грн покласти на відповідача, в сумі 218,37 грн покласти на позивача та решта сума судового збору в розмірі 970,15 грн відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його заявою.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.163, корпус Г, ідентифікаційний код 43335938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (54025, м. Миколаїв, вул. Флотська, 49а, ідентифікаційний код 35106343) судовий збір у розмірі 1 081,48 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСТ КОМПАНІ" (54025, м. Миколаїв, вул. Флотська, 49а, ідентифікаційний код 35106343).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАПІПАК" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд.163, корпус Г, ідентифікаційний код 43335938).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "08" квітня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова