вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2446/20
Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест»
прo розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест»
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс»
прo звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину
Суддя А.Ю. Кошик
За участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Пишна С.Ю.
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» прo розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» прo звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 року відкрито провадження у справі № 911/2446/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2020 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 06.11.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 09.11.2020 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 09.11.2020 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву б/н від 09.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2020 року підготовче засідання у справі № 911/2446/20 перенесено на 24.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2020 року підготовче засідання у справі № 911/2446/20 відкладено на 15.12.2020 року. Залишено без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» б/н від 09.11.2020 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 10.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» подано заяву б/н від 10.12.2020 року про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2020 року підготовче засідання у справі № 911/2446/20 відкладено на 14.01.2021 року. Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» б/н від 09.11.2020 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 04.01.2021 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 30.12.2020 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 11.01.2021 представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подано клопотання б/н від 08.01.2021 року про відкладення розгляду справи.
До канцелярії Господарського суду Київської області 14.01.2021 року представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подано клопотання б/н від 14.01.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області 14.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2446/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021 року.
У судовому засіданні 28.01.2021 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заявив клопотання про відкладення судового засідання з метою надання сторонам додаткового часу для мирного врегулювання спору, проти чого представник Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» не заперечував. Розгляд справи відкладався на 18.02.2021 року.
В судовому засіданні 18.02.2021 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 25.02.2021 року.
В судовому засіданні 25.02.2021 року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 25.02.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (позивач, КП БМР «БВАК») засноване на комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква Київської області і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником (п. 1.1. розділу 1 Статуту КП БМР «БВАК»). Відповідно до статуту КП БМР «БВАК» майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1365 від 28.04.2010 року «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 02.06.2006 року № 49 «Про надання повноважень єдиного орендодавця» КП БМР «БВАК» є орендодавцем об'єктів міської комунальної власності, які перебувають у нього на балансі.
Відповідно до Договору оренди № 1096 від 07.10.2019 року, укладеного між КП БМР «БВАК» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» (орендар, відповідач) (далі - Договір), орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв в строкове платне користування частину стоянки № 43 площею 1309,0 м.кв. та частину стоянки № 45 площею 900,0 м.кв. (надалі - майно), розташовані за адресою: Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська область, 09104, які перебувають на балансі орендодавця.
Передачу зазначеного майна в оренду здійснено за Актом прийому-передачі, згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного Договору (пп.2.1. п.2 Договору оренди № 1096 від 07.10.2019 року (надалі по тексту - Договір оренди).
Відповідно до п.п. 3.1 п.3 Договору оренди розмір орендної плати (Додаток № 1) становить 10713,36 грн. в т.ч. 20 % ПДВ 1785,56 грн. за базовий місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць, (п.п.3.2. п. 3 Договору оренди).
Відповідно до п.п. 4.2. п. 4 Договору оренди орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Несплата орендної плати в повному обсязі протягом двох місяців підряд, є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.4. Договору оренди).
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору оренди орендар не сплатив орендну плату за період: з грудня 2019 року по червень 2020 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 76438,74 грн., що є істотним порушенням умов Договору оренди і підставою для його дострокового розірвання.
Зазначене підтверджується довідкою КП БМР «БВАК» № 295/02/2020 від 31.07.2020 року, довідкою АТ «Державний ощадний банк України» № 1009 від 30.07.2020 року.
Для захисту своїх порушених прав та в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію про погашення боргу від 02.03.2020 року (що підтверджується описом складення від 03.03.2020 року) та досудове попередження від 08.05.2020 року з вимогою про погашення боргу (що підтверджується списом вкладення від 08.05.2020 року), які залишені без задоволення.
У зв'язку з простроченням орендарем сплати орендних платежів позивач просить стягнути 76438,74 грн. боргу з орендної плати, 3379,64 грн. пені, 662,16 грн. 3% річних.
Також, на підставі п. 7.4. Договору оренди та ст. 651 Цивільного кодексу України позивач просить розірвати Договір оренди майна № 1096 від 07.10.2019 року та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІНТІНВЕСТ» звільнити і повернути орендоване майно.
Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач стверджує, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору та чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), з врахуванням фактичних обставин.
Відповідач зазначив, що у грудні 2019 року ним було частково погашено заборгованість за Договором на загальну суму 19 564,14 грн.
Окрім того, відповідач стверджує про прушення позивачем порядку розірвання договору, встановленого ст.188 Господарського кодексу України, оскільки позивач не направляв відповідачу пропозицію розірвати Договір.
Щодо стягнення заборгованості за Договором оренди № 1096 від 07.10.2019 року відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року на території України запроваджено карантин з 12.03.2020 року по 22.05.2020 року (надалі - Постанова № 211).
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 392 від 20.05.2020 року строк дії карантину було продовжено до 31.07.2020 року (надалі - Постанова № 392).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 641 від 22.07.2020 року дію карантину було продовжено до 31.12.2020 року (надалі - Постанова № 641).
Відповідач зазначає, що вищевказаними Постановами КМУ було суттєво обмежено можливість здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, встановлено ряд обмежень, а саме заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідач зазначає, що він здійснює наступні види діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісопильне та стругальне виробництво; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; консультування з питань комерційної діяльності й керування.
У зв'язку з вищевказаними Постановами КМУ відповідачем було призупинено здійснення господарської діяльності на період дії карантину, що підтверджується наказом ТОВ «Прінтінвест» № 1703 від 17.03.2020 року.
Відтак, відповідач стверджує, що зважаючи на специфіку його діяльності, починаючи з 17.03.2020 року об'єкт оренди, а саме частина стоянки № 43, площею 1309 м2 та частина стоянки № 45 площею 900 м2 (загальна площа 2209 м2), що розташовані за адресою: 09104, Київська область, м. Біла Церква, Гайок, 4а, не могли бути використані відповідачем через обставини, за які він не відповідає.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 року «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 14, у відповідності до якого, з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до керівництва позивача з проханням про звільнення від орендних платежів на період дії карантину, однак сторонами не було досягнуто домовленості.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем неповно викладено законодавство, на яке він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, редакції відповідного п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким в редакції з 16.07.2020 року було встановлено, що обмеження не поширюються на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
У зв'язку з чим, позивач зауважує, що предметом Договору є майно, яке належить територіальній громаді і спірна заборгованість виникла в період з грудня 2019 року по червень 2020 року.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з питаннями щодо звільнення чи зменшення орендної плати.
З підстав, наведених відповідачем у відзиві на позов, відповідач подав у справі зустрічний позов про звільнення ТОВ «Прінтінвест» від сплати орендних платежів за Договором оренди № 1096 від 07.10.2019 року, укладеним між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» та ТОВ «Прінтінвест», на період дії карантину на підставі п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 762 ЦК України, вважаючи карантин виключною форс-мажорною обставиною.
Посилаючись на перелік видів своєї господарської діяльності, позивач за зустрічним позовом стверджує, що така діяльність передбачає приймання відвідувачів, що в період карантину було заборонено.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав відзив, в якому зустрічні позовні вимоги заперечив, зазначив, що орендар в порушення вимог чинного законодавства безпідставно не сплачував та продовжує не сплачувати (вже 12 місяців) орендну плату за Договором оренди комунального майна № 1096 від 07.10.2019 року.
Доказів призупинення своєї діяльності ТОВ «Прінтінвест» не надано, натомість представниками КП БМР «БВАК» було проведено обстеження на предмет використання ТОВ «Прінтінвест» орендованого майна за Договором № 1096 від 07.10.2019 року та встановлено що стоянка № 43 площею 1309,0 м.кв. та стоянка № 45 площею 900,0 м.кв. використовуються в повному обсязі без жодних обмежень (про що було складено Акт від 28.12.2020 року та зроблено фотознімки об'єкта оренди).
Відповідно до роз'яснень Фонду державного майна України, наданих в листі від 30.04.2020 року № 10-16-8306 (роздрукований з офіційного сайту Фонду державного майна України), у випадку надходження заяв від орендарів про звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 162 Цивільного кодексу України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) необхідно:
- встановити чи поширюються заборони, встановлені Постановою, на вид діяльності орендаря, що ним здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна;
- отримати докази фактичного не здійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні.
З метою отримання таких доказів орендодавцю разом із балансоутримувачем орендованого майна (або самостійно, якщо майно не має балансоутримувача або обліковується на балансі орендаря) належить здійснити комісійні обстеження об'єктів оренди відповідно до договорів з метою засвідчення того, що орендар не користується орендованим майном під час дії карантину, про що скласти акт (звіт).
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що орендар жодного разу до орендодавця не звернувся з питання звільнення чи зменшення орендних платежів, що також підтверджується копією Журналу реєстрації вхідної документації КП БМР «БВАК» за 2020 рік (копію надано суду), доказів такого звернення суду також не надано.
Також слід зазначити, що заборони, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, не поширюються на вид діяльності орендаря, що здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна (стоянка автомобільного транспорту).
В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено наступне.
Відповідно до редакції п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 30.03.2020 року, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу
Відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 13.04.2020 року, було визначено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
Відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 16.07.2020 року, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Як вбачається з первісного позову, заявлено до стягнення заборгованість з орендних платежів в сумі 76438,74 грн. за період з грудня 2019 року по червень 2020 року, що до 17.03.2020 року не охоплюється дією карантину.
Також, суд не приймає посилання відповідача (за первісним позовом) на здійснену в грудні 2019 року сплату, оскільки така сплата стосувалась заборгованості, яка виникла за попередні періоди.
Таким чином, щодо періоду прострочення з грудня 2019 року до 17.03.2020 року, має місце неправомірне та безпідставне прострочення сплати орендних платежів понад три місяці підряд.
Щодо періоду оренди з 17.03.2020 року по червень 2020 року, відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 30.03.2020 року, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Однак, відповідна норма не встановлювала безумовної підстави для звільнення від орендних платежів і передбачала вирішення відповідного питання в порядку, визначеному ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до редакції п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 13.04.2020 року, було визначено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
Орендоване за Договором оренди № 1096 від 07.10.2019 року майно є комунальною власністю територіальної громади м. Біла Церква (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 209166042 від 15.05.2020 року).
Представниками КП БМР «БВАК» було проведено обстеження на предмет використання ТОВ «Прінтінвест» орендованого майна за Договором № 1096 від 07.10.2019 року та встановлено що стоянка № 43 площею 1309,0 м.кв. та стоянка № 45 площею 900,0 м.кв. використовуються в повному обсязі без жодних обмежень (про що було складено та зроблено фотознімки об'єкта оренди).
Про факт використання орендарем майна за Договором свідчать складені орендодавцем Акт від 28.12.2020 року та Акт від 11.01.2021 року, також орендодавцем надано фотознімки, з яких видно, що на автостоянці біля летовища розташовані фури та автобуси.
Орендар не пояснив в якому з видів його господарської діяльності використовується орендоване майно і що така діяльність унеможливлена дією карантину. За своєю специфікою та цільовим призначенням орендоване майно розташоване на вулиці і призначене для стоянки автотранспорту, щодо яких обмежень в період карантину не запроваджувалось. Орендодавце надано фотознімки, з яких видно, що на автостоянці біля летовища розташовані фури та автобуси.
З огляду на види господарської діяльності та фактичні обставини, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не обґрунтовано підстав для призупинення своєї діяльності щодо орендованого майна та не надано належних доказів неможливості його використання. Зокрема, предметом спору є орендне користування автостоянками і щодо такого виду діяльності карантинні обмеження не встановлювались, жодних обмежень щодо користування автомобільним транспортом та щодо вантажоперевезень не запроваджувалось. Таким чином, за наявності вищенаведених доказів, сам по собі наказ ТОВ «Прінтінвест» про зупинення господарської діяльності не є належним і достовірним доказом в обґрунтування факту невикористання орендованого майна.
Щодо посилання відповідача на введення карантину, суд зазначає, що від карантину негативних наслідків зазнали всі господарюючі суб'єкти і в даному випадку введення карантину не є винятковим випадком саме для відповідача і не може бути підставою для звільнення від відповідальності, тим паче для звільнення від обов'язку виконання зобов'язань (сплати орендних платежів). Накази, наведені відповідачем у відзиві, є внутрішніми розпорядчими документами підприємства і жодним чином не стосуються правовідносин з позивачем.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, за наслідками дослідження викладених у відзиві на первісний позов обставин та розгляду зустрічного позову, судом не встановлено підстав для звільнення орендаря від сплати орендних платежів за наведений в позові період. Крім того, в зустрічному позові позивач просить звільнити його від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину, що свідчить про невизначеність періоду позовних вимог та перевищення періоду, пов'язаного з предметом первісного позову. У зв'язку з чим, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Однак, відповідач в порушення наведених норм законодавства та умов Договору, не сплачував орендні платежі за період грудень 2019 року - червень 2020 року, тому заборгованість з орендних платежів в сумі 76438,74 грн. є обґрунтованою та доведеною і підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3379,64 грн. пені та 662,16 грн. 3% річних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Законодавець чітко встановив, що прострочення сплати орендної плати більше ніж на три місяці є суттєвим простроченням, про що зазначено в ч. 6 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що також є підставою для відмови у продовженні договору оренди (ч.І ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Несплата орендної плати в повному обсязі протягом двох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.4. Договору оренди).
Як встановлено в ході розгляду спору, відповідач безпідставно та неправомірно допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів протягом бульш ніж 3 місців підряд, в разі виникнення спірних питань не вжив всіх необхідних та залежних від нього заходів, зволікав з вирішенням питання про зменшення платежів, чим сам сприяв збільшенню періоду прострочення. Наведені дії відповідача (орендаря) є істотним порушенням умов Договору оренди в розумінні статті 651 ЦК України і підставою для його дострокового розірвання.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Таким чином, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
Як визначено ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства та умови Договору, враховуючи встановлений судом факт істотного порушення відповідачем умов Договору у вигляді значеного прострочення сплати орендних платежів, що тривало понад три місяці, позовні вимоги про розірвання Договору та повернення орендованого майна обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом в повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача (за первісним позовом) в повному обсязі. Судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» прo розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» (09100, Київська обл., м.Біла Церква, Сквирське шосе, 227-Т, код ЄДРПОУ 38057315) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (09104, Київська обл., м.Біла Церква, Гайок, 4а, код ЄДРПОУ 30797746) 76438,74 грн. боргу з орендної плати, 3379,64 грн. пені, 662,16 грн. 3% річних та 4 204,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Розірвати Договір оренди майна № 1096 від 07.10.2019 року, укладений між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (09104, Київська обл., м.Біла Церква, Гайок, 4а, код ЄДРПОУ 30797746) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» (09100, Київська обл., м.Біла Церква, Сквирське шосе, 227-Т, код ЄДРПОУ 38057315).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» (09100, Київська обл., м.Біла Церква, Сквирське шосе, 227-Т, код ЄДРПОУ 38057315) звільнити і повернути за Актом прийиання-передачі Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (09104, Київська обл., м.Біла Церква, Гайок, 4а, код ЄДРПОУ 30797746) частину стоянки № 43 площею 1309,0 м.кв. та частину стоянки № 45 площею 900,0 м. кв., які розташовані за адресою: Гайок,4а, м. Біла Церква, Київська область.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
6. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» прo звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 08.04.2021 року