"07" квітня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/3673/20
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Дочірнього Підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 41, код ЄДРПОУ 32035139)
до Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018)
про стягнення боргу, втрат від інфляції та 3% річних
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1763 від 15.12.2020 Дочірнього Підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про повернення боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №96 від 18.07.2017, а саме в частині неповернення останнім поворотної фінансової допомоги у строки, встановлені Договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 150000,00 грн. Разом з тим, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання свого зобов'язання за Договором позивачем нараховано відповідачу 28290,03 грн втрат від інфляції та 13315,07 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №16 від 06.01.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою від 28.01.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 21.02.2021; відповідачу - заперечень до 28.02.2021.
Також ухвалою від 28.01.2021 судом зобов'язано позивача направити заяву № 16 від 06.01.2021 про усунення недоліків позовної заяви відповідачу в п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали та надати суду докази її направлення.
08.02.2021 до суду від позивача надійшов лист на виконання ухвали суду від 28.01.2021 з доказами направлення листа №16 від 06.01.2021 відповідачу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням №0103276800187 від 29.01.2021 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 28.01.2021 про відкриття провадження у справі.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" (позивач, надавач) та Дочірнім підприємством "ШРБУ № 100" (відповідач, отримувач) укладено Договір №96 від 18.07.2017 про надання поворотної фінансової допомоги (далі -Договір), за яким надавач надає отримувачу поворотну фінансову допомогу, а отримувач зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п .1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за Договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України та становить 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається отримувачу шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (Розділ 2 Договору).
Відповідно до п. 3.1., 3.3 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2017 включно. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок надавача в установі банку.
Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, пунктами 6.1. - 6.3. Договору погоджено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги отримувачу. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2017. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього Договору.
Відповідно до п. 8.1. Договору усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з діяльністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушенням Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору позивачем надано суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення №1179 від 18.07.2017 з якої вбачається, що позивачем перераховано на рахунок відповідача 150000,00 грн.
Про належне виконання позивачем свого зобов'язання за договором, також свідчить відсутність скарг та/або заперечень відповідача щодо своєчасності та обсягу перерахування вказаної суми.
Водночас, в якості доказів, які підтверджують порушення відповідачем свого зобов'язання за Договором, позивачем надано суду фільтровану виписку з АТ КБ «ПриватБанк» б/н від 05.01.2021 з якої вбачається, що від відповідача на рахунок позивача за період з 12.04.2017 по 05.01.2021 грошові кошти не надходили. При цьому, пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога у розмірі 150000,00 грн підлягає поверненню 31.12.2017.
Наведене вказує на те, що відповідачем не виконано пункт 3.1. Договору, що дає суду підстави констатувати факт належного виконання останнім умов Договору.
До того ж відповідач на наявність даного судового провадження жодним чином не відреагував та не надав суду доказів в спростування доводів позивача, хоча а був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 150000,00 грн, що виник внаслідок порушення останнім зобов'язань за Договором обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування трат від інфляції та 3% річних.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, позивачем нараховано відповідачу втрат від інфляції - 28290,03 грн та 13315,07 грн - 3% річних за період прострочення повернення поворотної фінансової допомоги з 01.01.2018 по 15.12.2020.
Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що розрахунок є частково невірним, позаяк позивачем не враховано, що право на нарахування штрафних санкцій у останнього виникло з 03.01.2018, з тих підстав, що останній строк повернення коштів від відповідача зазначений у п. 3.1. Договору зазначений як 31.12.2017, водночас, вказана дата є вихідним днем (неділя) також як і 01.01.2018, а отже, право нарахування 3% річних, в порядку п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України виникло у позивача з 03.01.2018.
Відтак судом перераховано обсяг 3% річних, в межах періодів, заявлених позивачем та встановлено, що сума 3% річних у розмірі 13278,62 грн підлягає до підставного стягнення з відповідача.
Водночас судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже 28290,03 грн підлягають до стягнення з відповідача.
Отже, суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 150000,00 грн боргу, 13278,62 грн 3% річних та 28290,03 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, витрати по сплати судового збору, у зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018) на користь Дочірнього Підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 41, код ЄДРПОУ 32035139) 150000,00 грн боргу, 13278,62 грн 3% річних та 28290,03 грн втрат від інфляції, а також 2845,35 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз