Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/156/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Категоріяч. 3 ст. 186 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
05.04.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2021 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, маєна утриманні одну неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021121010000509,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України строком на 60 днів, а саме з 19 год. 15 хв., 25.03.2021 року до 19 год. 15 хв. 23.05.2021, з визначенням застави у сумі 45400грн.,
Слідчий Кропивницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_10 , звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні Кропивницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12021121010000509,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України.
Органом досудового розслідуванням ОСОБА_8 повідомлено про підозру в тому, що він 25.03.2021 року близько 17.00 год. вчинив дії кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357 та ч.3 ст. 357 КК України. Матеріальна шкода завданими злочинами у яких він підозрюється складає 14200 грн.
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та підозрюваному
ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з визначенням розміру застави.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних проступків та умисного, корисливого, тяжкого кримінального правопорушення, раніше притягався до кримінальної відповідальності в тому числі за злочини проти власності, реально відбував покарання, маючи не зняті та непогашені судимості вчинив нові злочини, що свідчить про його стійку кримінальну спрямованість, бажання жити за чужий рахунок та те, що на шлях виправлення він не став, належних висновків для себе не зробив.
Слідчий суддя вважає, що вище перелічені обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_8 враховуючи, що санкція однієї з інкримінованих йому статей передбачає позбавлення волі строком до восьми років, то у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, як особа, схильна до вчинення злочинів проти власності через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного
ОСОБА_8 скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відносно її підзахисного обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не було взято до уваги, що її підзахисний має постійне місце проживання, де проживає разом із своєю матір'ю. Не менш важливо, що ОСОБА_8 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свою вину підозрюваний. визнає в повному обсязі, готовий сприяти повному всебічному та правильному досудовому розслідуванню, надавати всі покази та пояснення, а також прибувати на кожен виклик слідчого та прокурора.
апеляційній скарзі захисник також звертає увагу, що ОСОБА_9 , хоч і не офіційно, але працює на будівництві зварювальником.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід, саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення,з таких підстав.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого призначеного покарання ОСОБА_8 в подальшому та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
В суді апеляційної інстанції сторона захисту та підозрюваний вказували на необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
На думку колегії суддів про наявність вказаного ризику свідчить, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.
Також, на думку колегії суддів у ОСОБА_8 наявний ризик вчинення інших кримінальних правопорушень оскільки останній будучи раніше неодноразово судимим в тому числі за злочини проти власності, реально відбував покарання, маючи не зняті та непогашені судимості вчинив нові злочини, що свідчить про стійку спрямовіваність злочинних намірів, бажання жити за чужий рахунок.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання щодо
ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи захисника стосовно зміні ОСОБА_8 запобіжного заходу з підстав наявності у нього місця проживання, неофіційної роботи та малолітнього сина колегією суддів не можуть бути враховані оскільки вказані обставини жодним чином не вплинули на поведінку
ОСОБА_8 тане призвели до його виправлення.
Отже, доводи про необхідність скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та зміні запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою - колегією суддів не можуть бути задоволено, оскільки у нього наявні високий ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, та наявний високий ризик вчинення інших (нових) кримінальні правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних проступків та умисного, корисливого, тяжкого кримінального правопорушення проти власності.
Також, необхідно зазначити, що метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
А тому, належна поведінка підозрюваного ОСОБА_8 на досудовому слідстві не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, згідно п. 175, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Також, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Крім того, слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не перевіряє правильність кваліфікації дій підозрюваного, наявність та достатність доказів для визнання вини чи питання допустимості доказів.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, в якому він обвинувачується, а пред'явлена обвинувачення, є вірогідним та достатнім для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
На думку колегії суддів, слідчий суддя задовольняючи подання слідчого та застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обґрунтовано зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, так і про існування ризиків запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка; вчинити нові кримінальні правопорушення.
Дані обставини свідчать про наявність передбачених законом підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України.
Враховує вагомість наявних доказів доданих слідчим до матеріалів клопотання:
- протоколи огляду місця події;
- протоколи допиту свідків;
- протокол допиту потерпілого;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування на початковому етапі досудового розслідування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.
Наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім процесуальних обов'язків і надасть йому змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показань; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час наявні достатні підстави вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України,а інші, більш м'які запобіжні заходи (домашній арешт/особисте зобов'язання), на думку колегії суддів не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2021 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного
ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2021 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021121010000509,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України строком на 60 днів, а саме з 19 год. 15 хв., 25.03.2021 року до 19 год. 15 хв. 23.05.2021, з визначенням застави у сумі 45400грн., - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4