Справа № 755/11738/20
"06" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на повнолітню дитину,-
До Дніпровського районного суду м. Києва звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на повнолітню дитину.
Згідно заявлених вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно починаючи від дня звернення до суду і до досягнення дитиною
23-річного віку або до завершення навчання, в залежності від того, яка подія настане раніше; додаткові витрати на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 29 976,10 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 04 березня 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утриманні дітей у розмірі 2/5 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше
30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 лютого
2016 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З 01 вересня 2019 року донька сторін навчається на денній контрактній формі навчання в Національному фармацевтичному університеті (м. Харків) за спеціальністю «Фармація, промислова фармація». Позивач зазначає, що вона самостійно утримує доньку, оплачує її навчання, проїзд, проживання, придбання одягу, харчування та підручників. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням приймати участь в утримані та вихованні дитини в добровільному порядку, проте кошти на утримання надані не були. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Відповідно до договору від 27 серпня 2019 року № дТ-90 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 90 500,00 грн, з моменту зарахування ОСОБА_3 сплачено за 2019 -2020 навчальний рік 18 100,00 грн. На період навчань донька сторін проживає у гуртожитку університету в м. Харків, виділена кімната повністю облаштована позивачем, для чого нею оформлено кредиту лінію в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») та придбані необхідні меблі на загальну суму 6 9055,19 грн, та за рахунок кредитних коштів Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») придбано холодильник на загальну суму
6 037,74 грн. За проживання в гуртожитку за 2019-2020 навчальний рік позивачем сплачено 6 302,40 грн та страховий платіж 350,00 грн. Крім того, позивачем придбані канцелярські товари на суму 1 790,92 грн. У жовтні 2019 року сплачено кошти за лікування в розмірі 4 228,50 грн, у березні 2019 року та в лютому 2020 року в зв'язку з хронічними захворюваннями ендокринного характеру ОСОБА_3 проведені необхідні діагностичні дослідження вартістю 2 275,95 грн, а в січні 2020 року проведено вакцинацію вартістю 4 367,00 грн та придбані необхідні ліки на суму 1 894,50 грн. Також, позивачем сплачено вартість святкування закінчення школи у червні 2019 року з урахуванням внеску та святкового одягу в розмірі 7 700,00 грн. Таким чином, позивачем понесенні додаткові витрати на дитину в розмірі 59 952,20 грн, з яких, на думку позивача, 29 976,10 грн підлягають стягненню з відповідача. Позивач вважає, що з урахуванням поточних витрат на навчання з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн.
04 вересня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.58-60).
Листом від 04 вересня 2020 року копія вказаної ухвали направлена на адресу позивача та відповідача разом із позовною заявою з додатками (а.с.61).
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
20 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на повнолітню дитину відмовити в повному обсязі (а.с.63-77).
Відзив обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 усупереч ч. 3 ст. 199 СК України звернулася з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, з якою разом не проживає, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Іншою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є та обставина, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній ОСОБА_3 , оскільки відповідно до довідки Державного центру зайнятості від 29 вересня 2020 року його дохід за період з червня 2020 року по 31 серпня 2020 року становить 3 900, 00 грн, тобто
1 800, 00 грн на місяць, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 6 000, 00 грн в місяць. Крім того, з такого доходу відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700, 00 грн щомісячно. Зокрема у 2020 році відповідач сплатив на користь позивача аліменти на утримання дитини у березні
2020 року - 2 300,00 грн, у квітні 2020 року - 2 200,00 грн, у травні 2020 року 2 400,00 грн, у червні 2020 року - 2 400,00 грн, у липні 2020 року - 700,00 грн, у серпні 2020 року - 700,00 грн. Тобто враховуючи рівень доходу та обов'язок щодо сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки. На теперішній час стан здоров'я відповідача погіршився, що спричиняє додаткові затрати. Також відповідач проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з якою виховує малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та допомагає своєму батькові ОСОБА_7 , який є людиною похилого віку, що потребує матеріальних затрат. Крім того, позивачем в якості доказу на підтвердження позовних вимог надала договір №дТ-90 від 27 серпня 2019 року про підготовку фахівця за освітнім ступенем «магістр», з якого вбачається, що замовником є ОСОБА_8 , й саме за рахунок його коштів, виконавець - Національний фармацевтичний університет, бере на себе зобов'язання здійснити надання здобувачу освітньої послуги, позивач не має жодного відношення до цього договору, оскільки не є його стороною, проте аліменти просить стягнути саме на свою користь. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують проживання доньки в гуртожитку, не надано відповідного договору, з якого можливо б було дослідити його умови та сторони. Надана позивачем квитанція про оплату проживання в гуртожитку, на думку відповідача, не може бути належним доказом без відповідного договору. За період з січня 2019 року по червень
2020 року включно відповідачем сплачено позивачу аліменти понад 70 000, 00 грн, що, за переконанням відповідача, повністю покриває зазначені позивачем у позовній заяві витрати. Позов в частині стягнення додаткових витрат на повнолітню доньку, на думку відповідача, підлягає залишенню без задоволення, оскільки не ґрунтується на нормах законодавця. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Тобто, до аліментних правовідносин за участю повнолітньої дитини не може застосовуватися стаття 185 СК України, оскільки зазначена стаття стосується неповнолітніх дітей, натомість позивач просить стягнути на свою користь додаткові витрати на утримання повнолітньої дитини в розмірі 29 976,10 грн. Крім того, здобуття дитиною вищої освіти не є особливими обставинами в розумінні ч. 1 ст. 185 СК України. Отже з відповідача не підлягають стягненню вже сплачені витрати, пов'язані з навчанням доньки у вищому навчальному закладі. Це стосується й витрат на проживання в гуртожитку, на канцелярські товари, витрат на меблі та холодильник, які пов'язані з навчанням, та не викликані особливими обставинами, а відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей. Крім того, позивач не довела, що такі товари придбані саме для доньки та необхідність придбання цих товарів, не надала доказів, що кімната в гуртожитку не облаштована меблями та холодильником, а зазначені речі були встановлені саме в кімнату доньки. За меблі, побутову хімію позивач сплачувала
з 10 жовтня 2019 року по 10 червня 2020 року по 728, 00 грн в місяць, за холодильник по 521,00 грн в місяць а відповідач у вказаний період сплачував аліменти в середньому по 4 000,00 грн в місяць. Понесені позивачем витрати на святкування закінчення донькою школи в розмірі 7 700,00 грн, на думку відповідача також є не доведеними, оскільки не може бути доказом понесення витрат довідка, складена рукописним текстом, видана начебто членом батьківського комітету про отримання 3 000,00 грн для участі у святкуванні випускного вечора 2019 року, а також товарні чеки на суми 2 10,00 грн, 2 600,00 грн за придбання взуття і плаття, оскільки з них не вбачається, хто саме сплачував грошові кошти та для кого придбався одяг, на них немає печатки. У травні
2019 року, коли начебто були сплачені грошові кошти на випускний вечір у сумі
3 000,00 грн, відповідач сплатив 4 500,00 грн аліментів, а у червні 2019 року, коли начебто було придбано одяг і взуття - 4 150,00 грн, що повністю покриває зазначені витрати. Крім того, витрати на харчування та придбання одягу є основними витратами на утримання дітей, які батьки зобов'язані нести в рівних частинах і які вже були враховані при визначенні розміру аліментів. Витрати, пов'язані з медичним обстеженням, придбанням лікарських препаратів та лікуванням, на думку відповідача, також є безпідставними з огляду на те, що діагностичне дослідження в ТОВ МЛ «ДІЛА» проведено 24 лютого
2020 року на суму 1 065,30 грн, вакцинація - 31 січня 2020 року, вартістю 4 367,00 грн, придбання ліків - 29 лютого 2020 року та 08 травня 2020 року на суму 1 894,50 грн, тобто вже після досягнення донькою повноліття, а норми глави 16 СК України не встановлюють самостійного обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Що стосується витрат на діагностичне дослідження в ТОВ МЛ «ДІЛА» вартістю 1 210,65 грн у березні 2019 року, то в цьому місяці відповідач сплатив 3 100,00 грн аліментів, яких достатньо для оплати половини вартості вказаних витрат. Крім того, позивач не довела, що вказані витрати були необхідними та спричинені хронічними хворобами, це не є лікуванням і не викликано об'єктивними потребами, відбулося виключно з ініціативи позивача, при цьому такі витрати не є додатковими, а є основними, які повністю покриваються грошовими коштами зі сплачених відповідачем аліментами. Також позивачем надано до позовної заяви на підтвердження придбання лікарських засобів ряд фіскальних чеків на загальну суму 4 228,50 грн, з яких не вбачається, що їх оплачувала саме позивач, а ліки були придбані для доньки, оскільки такі ліки не були прописані лікарем. При цьому, відповідно до зазначених чеків в період
з 01 жовтня 2019 року по 04 листопада 2019 року за придбання ліків сплачено
4 037,45 грн, а відповідачем за період з 09 вересня 2019 року по 04 листопада 2019 року сплачено 10 410,00 грн аліментів, що більш ніж достатньо для оплати половини вартості вказаних витрат. Крім того, в чеках, пред'явлених в якості доказів понесення витрат на придбання ліків в розмірі 5 931,95 грн понад 2 900,00 грн не відносяться до лікування згідно призначення лікарів і вся ця сума відноситься на період сплати аліментів на дитину до 18 років. Підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відсутні, оскільки в акті приймання виконаних робіт (послуг) від 10 серпня 2019 року зазначено, що 3 000,00 грн з 6 000,00 грн позивачем сплачено за участь адвоката в двох судових засіданнях, натомість розгляд цієї справи здійснюється в письмовому провадженні без виклику сторін, й відповідно судові засідання по цій справі проводитись не будуть, крім того, між позивачем та ОСОБА_9 саме як адвокатом договір не укладався, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_9 є директором
ТОВ «Адвокатська фірма «Альянс».
Інших заяв по суті справи подано не було.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
З єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково. Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва 04 березня 1999 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №258 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2/5 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.02.2016 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття (до
ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
15 червня 2016 року позивач уклала шлюб зі ОСОБА_8 , прізвище після державної реєстрації шлюбу змінила з ОСОБА_10 на ОСОБА_1 (а.с.45).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - задоволено. Змінено розмір аліментів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 28.12.2017 року та досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття (а.с.7).
Згідно довідки № 369 від 30 серпня 2019 року ОСОБА_3 з 01 вересня
2019 року навчається на денній формі навчання в Національному фармацевтичному університеті (м.Харків) за спеціальністю «Фармація, промислова фармація», за контрактом, термін навчання по 01 липня 2024 року (а.с.9).
27 серпня 2019 року між Національним фармацевтичним університетом (виконавець) та ОСОБА_8 (замовник) для ОСОБА_3 (здобувач), було укладено договір про підготовку фахівця з освітнім ступенем «магістр» за освітньою програмою «Технології фармацевтичних препаратів» спеціальності «Фармація, промислова фармація» (денна форма навчання: 4 роки 10 місяців) (а.с.10).
Пунктами 5.3, 5.4, 5.5 цього договору передбачено, що загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 90 500,00 грн без врахування індексу інфляції, вартість послуги підготовки здобувача щороку складає 18 100,00 грн, замовник вносить плату щомісяця у безготівковій формі.
На виконання цього договору, позивач ОСОБА_1 20 серпня 2019 року, 17 вересня 2019 року, 13 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 15 січня 2020 року, 06 лютого 2020 року, 02 березня 2020 року сплатила по 1 810,00 грн, а 02 квітня 2020 року -
3 620,00 грн (а.с.33-36).
Згідно квитанцій №1-6796К від 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 сплатила за проживання в гуртожитку ОСОБА_3 6 240,00 грн та комісію банку в сумі 62,40 грн, а також 300,00 грн страхового платежу та 50,00 грн комісії банку - квитанції №1-6683К від 17 серпня 2019 року (а.с.37-38).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що за рахунок оформленої у відділенні
АТ «УкрСиббанк» безпосередньо в гіпермаркеті «Епіцентр» у м. Харкові кредитної лінії позивач придбала меблі (стіл, шафа, комод, полиці) та інше приладдя на загальну суму 6 905,19 грн, що підтверджується договором-анкетою від 28 серпня 2019 року, додатковою угодою до договору-анкети від 28 серпня 2019 року, видатковою накладною Ррз/НЗ-010897 від 28 серпня 2019 року та фіскальним чеком від 28 серпня 2019 року, а також канцелярські товари на загальну суму 1 790,92 грн (а.с.11-16, 39-40). За рахунок кредитних коштів в загальному розмірі 6 037,74 грн, отриманих за кредитним договором №2025654142 від 27 серпня 2019 року, ОСОБА_1 придбала холодильник Indesit TIAA 14, вартістю 5 599,00 грн згідно фіскального чеку (а.с.17-18).
У жовтні - листопаді 2019 року ОСОБА_3 перехворіла на гострий назофарингіт та гострий бронхіт з обструктивним синдромом з ускладненнями, що підтверджується довідкою №1274 від 02 жовтня 2019 року та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7433 КНП «Міська студентська лікарня» Харківської міської ради. (а.с.20-22)
Вартість лікування, за розрахунками позивача склала 4 228,50 грн, на підтвердження чого остання надала фіскальні чеки (а.с.28-31), проте підтверджень медичного призначення саме тих лікарських засобів, які відображені в чеках суду не надано.
Як стверджує позивач у позовній заяві, у березні 2019 року та в лютому 2020 року у зв'язку з хронічним захворюванням ендокринного характеру дитині - ОСОБА_3 були проведені діагностичні дослідження в ТОВ МЛ «ДІЛА» загальною вартістю
2 275,95 грн, в січні 2020 року вакцинація вартістю 4 367,00 грн та придбано необхідні ліки на загальну суму 1 894,50 грн, на підтвердження чого, позивач долучила до позову замовлення №135030726 від 18 березня 2019 року, фіскальний чек від 18 березня
2019 року, акт про надані медичні послуги №1101098 від 31 січня 2020 року, фіскальний чек від 24 грудня 2019 року, замовлення №421004892 від 24 лютого 2020 року, фіскальний чек від 24 лютого 2020 року, консультаційний висновок спеціаліста від 27 лютого
2020 року, фіскальні чеки від 29 лютого 2020 року та від 08 травня 2020 року (а.с.23-27).
Крім того, на святкування закінчення донькою школи в червні 2019 року, як вказано у позовній заяві, позивачем було витрачено 7 700, 00 грн, а саме 3 000,00 внеску для участі у святкуванні випускного вечора, що підтверджується довідкою, виданою
29 травня 2019 року членом батьківського комітету, та 4 700,00 грн на придбання взуття та сукні, що підтверджується товарними чеками (а.с.41).
Таким чином, за твердженням ОСОБА_1 нею на утримання доньки
ОСОБА_3 було понесено додаткові витрати на загальну суму 59 952,20 грн, а тому з відповідача, як з батька дитини, згідно змісту позовної заяви, підлягає стягненню половина вартості додаткових витрат в сумі 29 976,10 грн.
Крім того, з урахуванням поточних витрат на навчання доньки, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно починаючи від дня звернення до суду і до досягнення донькою 23 років або завершення навчання.
Згідно із ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у період
2019-2020 років нею у зв'язку із закінченням донькою школи, хворобою та зарахуванням на навчання з 01 вересня 2019 року до Національного фармацевтичного університету
(м. Харків) за спеціальністю «Фармація, промислова фармація» були понесені додаткові витрати на загальну суму 59 952,20 грн, до яких позивачем включено вартість святкування випускного вечора та придбання для доньки взуття і одягу, вартість ліків для лікування доньки, вартість медичних обстежень та вакцинації, при цьому документів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 хронічного захворювання, інвалідності тощо позивачем суду не надано, а також до додаткових витрат позивачем включені: вартість навчання у вищому навчальному закладі за 2019-2020 навчальний рік; проживання в гуртожитку та витрати на обладнання кімнати гуртожитку, канцелярські товари.
Донька сторін ОСОБА_3 23 листопада 2019 року набула повноліття.
Отже, фактично позивачем заявлено вимоги про стягнення додаткових витрат, як на неповнолітню дитину так і після досягнення нею повноліття.
Натомість витрати, які ОСОБА_1 понесла до повноліття доньки, та просить стягнути з відповідача, не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами, в розумінні СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами), в тому числі на навчання, лікування, придбання одягу і взуття.
Зокрема, навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні ст. 185 СК України. Саме такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі №336/1488/19, від 01 квітня 2020 року в справі №521/16268/18.
Крім того, ОСОБА_2 сплачував на користь позивача аліменти на утримання дітей на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року, якими відповідно до вимог ст. 182 СК України було визначено необхідний та достатній розмір аліментів з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дітей. Доказів несплати відповідачем аліментів та наявності відповідної заборгованості, ОСОБА_1 суду не надано.
Враховуючи, що позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину.
Щодо стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої доньки суд виходить з наступного.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Статтею 201 СК України визначено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Згідно вказаної норми до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Саме такі висновки щодо застосування ст. 185 СК України викладені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15, з якими погодився Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року в справі №521/2016/16-ц, від 25 лютого 2020 року в справі №521/4397/17.
Донька сторін ОСОБА_3 , з досягненням повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , втратила правовий статус дитини (ст. 6 СК України), отже, вказані позовні вимоги стосуються утримання повнолітньої дочки.
Норми глави 16 СК України не передбачають обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, що навчається, ст. 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки в твердій грошовій сумі також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За правилами ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, до яких, зокрема, належать: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Отже, правовідносини з обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей. Більш того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права, якими вказаний обов'язок встановлений щодо обох батьків і залежить від умови можливості надавати матеріальну допомогу.
У постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 викладено висновок по застосуванню ст. 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання;
3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Відповідно до змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Позивач ОСОБА_1 не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі ст. 199 СК України, що є її процесуальним обов'язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці.
Разом з тим, з долучених до відзиву доказів убачається, що згідно довідки Державного центру зайнятості Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний в Дніпровській районній філії Київського міського центру зайнятості з 26 червня 2020 року. Дохід за період за період з 26 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року становить: червень
2020 року - 300,00 грн, липень 2020 року - 1 800,00 грн, серпень 2020 року - 1 800,00 грн, усього 3 900,00 грн, з яких відповідач сплатив аліменти за липень, серпень 2020 року на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі по 700, 00 грн (а.с. 78, 89, 90).
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом має той з батьків, з ким проживає дитина, в той час як донька сторін ОСОБА_3 проживає окремо від батьків.
Аналізуючи зібрані у справі докази, враховуючи те, що ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, має повну дієздатність, проживає окремо від батьків, а тому на думку суду саме вона повинна звертатись до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь, та враховуючи, що відповідач не має можливості надавати повнолітній доньці матеріальну допомогу, оскільки не працює, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, встановивши обставини справи та відповідні ним правовідносини, надавши оцінку належності та допустимості кожного доказу окремо, а також достатності доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на повнолітню дитину в повному обсязі.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 182, 185, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на повнолітню дитину - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: