Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 квітня 2021 р. Справа №200/1110/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без розгляду, -
29 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність щодо необхідності проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 542167,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем виплачено належну при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 150050,21 грн. із суттєвим порушенням строків виплати, проте середній заробіток за час затримки розрахунку не виплачено, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду від 3 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.
Відповідач надав заяву про залишення адміністративного позову без розгляду, в якій зазначив, що відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. При цьому датою остаточного розрахунку з позивачем, слід вважати дату виплати допомоги при звільненні (26 січня 2018 року), оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 відповідач не вбачав власного обов'язку щодо виплати компенсації за відпустку учаснику бойових дій.
17 березня 2021 року, від позивача, засобами поштового зв'язку, надійшли заперечення щодо клопотання про залишення позову без розгляду у яких ОСОБА_1 , крім іншого вказав, що виплату однієї суми грошової компенсації при існуванні обов'язку роботодавця виплатити іншу компенсацію чи допомогу, вважати проведеним «остаточним розрахунком» не лише суперечливо з точки зору дотримання правової позиції Верховного та Конституційного судів України, але й нелогічно.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як убачається з матеріалів справи остаточний розрахунок зі ОСОБА_1 проведено 29 грудня 2020 року шляхом перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 34216,04 грн. на картковий рахунок позивача.
При цьому позов до суду подано 29 січня 2021 року, тобто у місячний строк з дня проведення остаточного розрахунку.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв