07 квітня 2021 року Справа № 160/1655/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРДГАЗ” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
03 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “НОРДГАЗ” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001183203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн., що винесене відповідачем Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001193203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн., що винесене відповідачем Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001173203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн., що винесене відповідачем Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі перевірок, якими зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з 01 липня 2019 року набрали чинності зміни до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, внесені Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, якими запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Вимоги щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним набули чинності з 01.07.2019 року. Законом визначено порядок отримання ліцензії шляхом подання заяви до органу ліцензування. Проте, якщо територіальний орган ДПС набув статусу органу ліцензування з 01.07.2019 р. то правові підстави подавати цьому органу заяву до цієї дати Законом не визначені. Враховуючи, що до 18.12.2019 року Закон № 222-VIII не поширювався виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, позивач, за відсутності ліцензійних умов провадження господарської діяльності з реалізації пального, що підлягає ліцензуванню відповідно до вказаного закону, мав об'єктивні та правомірні очікування щодо не застосування до нього відповідальність за провадження господарської діяльності без ліцензії відповідно до частини другої статті 20 Закону № 222-VIII.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представником відповідача 05.03.2021 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 3780/21), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в ході проведення фактичних перевірок встановлено порушення ТОВ “НОРДГАЗ” вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, зокрема, виявлено факт реалізації скрапленого газу без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Порушення норм цього Закону щодо торгівлі пальним та зберігання пального є підставою для притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності на підставі статті 17 наведеного Закону. Відтак, за фактом виявленого порушення на підставі актів перевірки були прийняті рішення про застосування до позивача штрафу, розмір якого відповідає санкції статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”. Відповідач вважає, що приймаючи зазначені рішення він діяв у спосіб, визначений чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичні перевірки об'єктів, на яких здійснює господарську діяльність ТОВ “НОРДГАЗ” (місць роздрібної торгівлі пальним), за наслідком яких встановлено факт реалізації пального, а саме: скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 року по 08.07.2019 року (порушено ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв, та тютюнових виробів і пального” зі змінами та доповненнями), що викладено в актах про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 23.01.2020 року № 3801/04-36-40-32-03/41174573, від 30.01.2020 року № 5256/04-36-40-32-03/41174573, від 23.01.2020 року № 3804/04-36-40-32-03/41174573.
На підставі вказаних актів перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001183203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001193203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року № 0001173203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку про наступне.
Згідно абзацу 57 статті 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Відповідно до частини 20 статті 15 Закону № 481/95-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII (далі - Закон №2628-VIII), роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VIII вказана норма набирає чинності з 01 липня 2019 року.
Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач був обізнаний із зазначеним запровадженням ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2019 року.
Згідно з абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
З аналізу вищенаведеного випливає те, що фінансові санкції у вигляду штрафу у розмірі 250000 гривень застосовуються до суб'єктів господарювання за умови підтвердження факту здійснення останніми роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії починаючи з 01 липня 2019 року, незалежно від кількісних та якісних показників такого продажу.
Як зазначалось вище, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ “НОРДГАЗ”, усвідомлюючи протиправність своїх дій, про що свідчать, в тому числі, й доводи позовної заяви останнього про неможливість зупинення ним реалізації пального, у перевіряємий період здійснювало:
- за адресою: м.Дніпро, вул.Енергетична, буд.251/Г, продаж скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 року по 8.07.2019 року;
- за адресою: м.Дніпро, вул.Криворізька, буд.39Г, продаж скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 року по 04.07.2019 року;
- за адресою: АДРЕСА_1 , продаж скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 року по 08.07.2019 року.
Зазначені обставини продажу скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивачем не заперечуються, що свідчить про наявність в діях останнього складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач з 01 липня 2019 року, знаючи про наявність відповідальності за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії, не припинив з 01 липня 2019 року власну роздрібну торгівлю пальним до моменту отримання ліцензії, і не звернувся завчасно із переліком необхідних документів до територіального органу ДПС за місцем здійснення господарської діяльності з метою отримання такої ліцензії.
Згідно додатку до ліцензії № 04660314201900433 на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою місця торгівлі м.Дніпро, вул.Енергетична, буд.25/Г, ліцензія ТОВ “НОРДГАЗ” дійсна з 08.07.2019 року.
Згідно додатку до ліцензії № 04660314201900409 на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою місця торгівлі м.Дніпро, вул.Криворізька, буд.39Г, ліцензія ТОВ “НОРДГАЗ” дійсна з 04.07.2019 року.
Згідно додатку до ліцензії № 04660314201900434 на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою місця торгівлі м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, буд.148/а, ліцензія ТОВ “НОРДГАЗ” дійсна з 08.07.2019 року.
Підтвердження звернення позивача до територіального органу ДПС із заявами про отримання ліцензій, не припиняючи при цьому здійснювати роздрібну торгівлю пальним, до матеріалів справи не надано.
Окремо суд акцентує на тому, що в межах спірних правовідносин позивач не заперечує та не спростовує факту продажу пального без відповідної ліцензії, а лише вказує на певні процедурні порушення щодо відсутності повноважень у податкового органу з видачі ліцензії.
Поряд із зазначеним суд вказує, що згідно з частиною 30 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених статтею 15 Закону № 481/95-ВР документів.
Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 5 серпня 2015 року(в редакції станом на 01.07.2019 року) видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” доведено територіальним органам - Головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.
Разом з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 “Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України” утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 27 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
З огляду на вказане, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 у відповідача були наявні повноваження з ліцензування роздрібної торгівлі пальним до 01 липня 2019 року, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість доводів позивача про відсутність підстав для завчасного (до 01 липня 2019 року) подання останнім до податкового органу заяви на отримання ліцензії з відповідними пакетами документів.
В даному випадку, позивач не наводить жодних обґрунтованих причин, які перешкоджали останньому звернутись до відповідача із заявами на отримання ліцензії з відповідними пакетами документів до 01 липня 2019 року.
Отже, матеріали даної справи не містять доказів послідових та регулярний дій, вчинених позивачем з метою недопущення вчинення податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про відсутність вини та умислу на вчинення порушення у зв'язку із тим, що держава не забезпечила можливості завчасно подати заяву і документи на отримання ліцензії та отримати таку ліцензію станом на 01 липня 2019 року, оскільки податкове законодавство, у тому числі Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не передбачає випадків звільнення від відповідальності за наявності порушень та не ставить можливість застосування штрафу в залежності від наявності чи відсутності вини чи умислу.
Суд наголошує на тому, що Закон України від 23.11.2018 року № 2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”, яким запроваджено ліцензування діяльності із роздрібної торгівлі пальним, був опублікований у офіційних виданнях до 01.01.2019 року (відомості Верховної Ради України - 12.12.2018 року, Голос України - 12.12.2018 року), а тому відповідні суб'єкти господарювання мали змогу завчасно ознайомитись з запровадженими змінами та звернутися до податкових органів з питання отримання відповідних ліцензій з 01.07.2019 року.
Крім того, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин досліджується виключно обставини виявленого в актах перевірки порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та правомірність застосування штрафу. Правомірність поведінки органів, уповноважених на видання ліцензій, не є предметом даного спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірних рішень, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень враховуючи, що позивачем на спростування висновків актів перевірки від 23.01.2020 року № 3801/04-36-40-32-03/41174573, від 30.01.2020 року № 5256/04-36-40-32-03/41174573, від 23.01.2020 року № 3804/04-36-40-32-03/41174573 не надано належних доказів, податкові повідомлення - рішення від 19.02.2020 року № 0001183203, № 0001193203 та № 0001173203 винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування їх судом.
На підставі викладеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРДГАЗ” є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРДГАЗ”, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-244, 246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “НОРДГАЗ” (провулок Тбіліський, буд.4/10, офіс 308Б, м. Київ, 03055, ІК в ЄДРПОУ 41174573) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 квітня 2021 року.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков