01 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1362/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,
представника позивача - Гринчука І.С.,
представника ГУ ДПС у Волинській області - Шимчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14 червня 2019 року №0045379-5013-0316, №0045380-5013-0316, №0045381-5013-0316, №0045382-5013-0316, №0045383-5013-0316, №0045384-5013-0316, №0045385-5013-0316, №0045386-5013-0316, №0045387-5013-0316 та від 21 квітня 2020 року №0013549-5033-0316, №0013550-5033-0316, №0013551-5033-0316, №0013552-5033-0316, №0013553-5033-0316, №0013554-5033-0316, №0013555-5033-0316, №0013556-5033-0316, №0013557-5033- 0316.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкти нерухомого майна, а саме: лабораторія загальною площею 38,9 кв. м., склад №51 загальною площею 426,1 кв. м., склад №4 площею 175,9 кв. м., сховище №3 площею 313,3 кв. м; склад №49 площею 389,4 кв. м; склад №6 площею 280,5 кв. м., сховище №9 площею 376,3 кв. м; склад №8 площею 33,3 кв. м. та заправочна площею 29,2 кв. м., які відповідно до підпункту «є» підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування, оскільки відносяться до будівель промисловості.
Позивач вказує, що оскільки він є фізичною особою-підприємцем, основними видами діяльності якого є: ремонт меблів і домашнього начиння (основний), виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, а також є керівником та засновником Приватного підприємства «ВАОВА», яке зареєстроване 08 червня 2011 року та згідно сертифікату відповідності №UA.PN.104.0971-20 є виробником продукції, а саме: комплекси та обладнання ігрові, спортивні та їх елементи, вказане підтверджує, що нежитлові будівлі використовуються виключно для промислового виробництва і реалізації деревини, меблів, будівельних матеріалів.
Окрім того, на підтвердження здійснення промислового виробництва до контролюючого органу було подано податкові декларації платника єдиного податку за 2018-2019 роки, а також податкову декларацію платника єдиного податку, що подана ПП «ВАОВА», в яких підтверджується дохід за звітні періоди від промислової діяльності.
Таким чином, оскільки належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції), тому згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України правові підстав для нарахування грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відсутні.
Однак Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 14 червня 2019 року №0045379-5013-0316 в сумі 2801,93 грн., від 14 червня 2019 року №0045380-5013-0316 в сумі 289,65 грн, від 14 червня 2019 року №0045381-5013-0316 в сумі 2332,83 грн., від 14 червня 2019 року №0045382-5013-0316 в сумі 1309,75 грн., від 14 червня 2019 року №0045383-5013-0316 в сумі 217,42 грн, від 14 червня 2019 року №0045384-5013-0316 в сумі 2899,47 грн, від 14 червня 2019 року №0045385-5013-0316 в сумі 2088,60 грн., від 14 червня 2019 року №0045386-5013-0316 в сумі 247,95 грн, від 14 червня 2019 року №0045387-5013-0316 в сумі 3172,74 грн., від 21 квітня 2020 року №0013549-5033-0316 в сумі 3249,93 грн, від 21 квітня 2020 року №0013550-5033-0316 в сумі 2341.50 грн, від 21 квітня 2020 року №0013551-5033-0316 в сумі 3140,60 грн, від 21 квітня 2020 року №0013552-5033-0316 в сумі 324,66 грн., від 21 квітня 2020 року №0013553-5033-0316 в сумі 2614,80 грн., від 21 квітня 2020 року №0013554-5033 - 0316 в сумі 1468,60 грн, від 21 квітня 2020 року №0013555-5033-0316 в сумі 243,70 грн, від 21 квітня 2020 року №0013556-5033-0316 в сумі 3556,23 грн., від 21 квітня 2020 року №0013557¬5033-0316 в сумі 277,92 грн, усього - 32577,29 грн.
ОСОБА_1 уважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 18 лютого 2021 року представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнала мотивуючи тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником нерухомого майна, яке є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Зазначає, що у контролюючого органу відсутня інформація стосовно об'єктів оподаткування, які використовуються платником в господарській діяльності, а відповідно до поданої звітності ФОП ОСОБА_1 , податковою адресою платника є АДРЕСА_1 , отже жодних відомостей стосовно використання в діяльності позивача як фізичної особи - підприємця об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 немає.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області з питань проведення звірки не звертався та ніяких підтверджуючих оригіналів документів щодо права користування пільгою з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не надавав.
З наведених підстав просить у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк. спр. 65-72).
Представником позивача 16 березня 2021 року подано до суду відповідь на відзив, в якій додатково повідомляє, що згідно договорів купівлі-продажу від 16 листопада 2018 року №95, від 06 листопада 2018 року №196, від 29 жовтня 2018 року №171, від 29 жовтня 2018 року №172, від 17 жовтня 2018 року №164, від 15 березня 2018 року № 7, від 24 квітня 2018 року №8, договору про закупівлю товару за публічні кошти від 09 жовтня 2018 року №286, ПП «ВАОВА» керівником та засновником якого є ОСОБА_1 , здійснює продаж, поставку, облаштування будівельного обладнання та дитячо-спортивних майданчиків, що підтверджує використання об'єктів оподаткування в господарській діяльності за функціональним призначенням, оскільки виробництво та зберігання даного будівельного обладнання здійснюється саме на спірних об'єктах оподаткування, на підтвердження чого суду також надано фотокопії складських приміщень (арк. спр. 114-120).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (арк. спр. 46).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, призначено у даній справі судове засідання на 10:00 год. 09 березня 2021 року (арк. спр. 102).
Судовий розгляд справи, призначений на 10:00 год. 09 березня 2021 року було відкладено на 12:00 год. 18 березня 2021 року та в подальшому на 11:00 год. 25 березня 2021 року та на 11:30 год. 01 квітня 2021 року (арк. спр. 110, 163, 167).
В судовому засіданні 01 квітня 2021 року представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи та додатково наданих усних пояснень.
Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 10 січня 1995 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює наступні види діяльності: 95.24 - ремонт меблів і домашнього начиння (основний); 13.92 - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 43).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , а саме: сховища №9, загальною площею 376,3 кв.м.; лабораторії, загальною площею 38,9 кв.м; сховища №3, загальною площею 313,3 кв.м.; складу №51, загальною площею 426,1 кв.м.; складу №49, загальною площею 389,4 кв.м.; складу №6, загальною площею 280,5 кв.м. складу №8, загальною площею 33,3 кв.м.; складу №4, загальною площею 175,9 кв.м; заправочної, загальною площею 29,2 кв.м. (арк. спр. 75-80).
Вказані обставини також підтверджуються витягами Волинського обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 березня 2005 року (арк. спр. 34-42).
Згідно витягу із рішення Володимир-Волинської міської ради від 20 квітня 2006 року №128 (із змінами від 18 грудня 2008 року №502) «Про впорядкування вуличної нумерації будівель і земельних ділянок», вуличний номер будівлі заправочної, сховища № НОМЕР_1 , сховища №9, складу №51, складу №6, складу №8, складу №4, складу №49, складу №5 та лабораторії, які є власністю громадянина ОСОБА_1 , змінено з номера АДРЕСА_3 арк. спр. 46).
Як убачається із матеріалів справи ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2019 року №0045379-5013-0316 в сумі 2801,93 грн., від 14 червня 2019 року №0045380-5013-0316 в сумі 289,65 грн, від 14 червня 2019 року №0045381-5013-0316 в сумі 2332,83 грн., від 14 червня 2019 року №0045382-5013-0316 в сумі 1309,75 грн., від 14 червня 2019 року №0045383-5013-0316 в сумі 217,42 грн, від 14 червня 2019 року №0045384-5013-0316 в сумі 2899,47 грн, від 14 червня 2019 року №0045385-5013-0316 в сумі 2088,60 грн., від 14 червня 2019 року №0045386-5013-0316 в сумі 247,95 грн, від 14 червня 2019 року №0045387-5013-0316 в сумі 3172,74 грн., якими позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік (арк. спр. 92-100) та від 21 квітня 2020 року №0013549-5033-0316 в сумі 3249,93 грн, від 21 квітня 2020 року №0013550-5033-0316 в сумі 2341.50 грн, від 21 квітня 2020 року №0013551-5033-0316 в сумі 3140,60 грн, від 21 квітня 2020 року №0013552-5033-0316 в сумі 324,66 грн., від 21 квітня 2020 року №0013553-5033-0316 в сумі 2614,80 грн., від 21 квітня 2020 року №0013554-5033 - 0316 в сумі 1468,60 грн, від 21 квітня 2020 року №0013555-5033-0316 в сумі 243,70 грн, від 21 квітня 2020 року №0013556-5033-0316 в сумі 3556,23 грн., від 21 квітня 2020 року №0013557-5033-0316 в сумі 277,92 грн, усього - 32577,29 грн, якими позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік (арк. спр. 82-90).
ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 на праві власності належать нерухомого майна, а саме: лабораторія загальною площею 38,9 кв. м., склад №51 загальною площею 426,1 кв. м., склад №4 площею 175,9 кв. м., сховище №3 площею 313,3 кв. м; склад №49 площею 389,4 кв. м; склад №6 площею 280,5 кв. м., сховище №9 площею 376,3 кв. м; склад №8 площею 33,3 кв. м. та заправочна площею 29,2 кв. м., у зв'язку із чим оскаржуваними податковими повідомленнями - рішення контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018-2019 роки.
Спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення таких обставин: чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, у зв'язку з цим, суд уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Аналізуючи вищезазначені норми, суд констатує, що прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
Разом з тим, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
З урахуванням зазначеного, функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Суд також враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 зазначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Отже, належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно згідно із ДК 018-2000 відноситься до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» та належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», тобто є об'єктами промисловості.
Вказані обставини не є спірними, оскільки стверджуючи про правомірність рішень про нарахування податкових зобов'язань відповідачем не ставиться під сумнів віднесення належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомості до будівель промисловості.
Як установлено судом, позивач з 10 січня 1995 року зареєстрований та здійснює діяльність як фізична особа підприємець із видами діяльності: 95.24 - ремонт меблів і домашнього начиння (основний); 13.92 - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, тобто промислове виробництво.
Окрім того, ОСОБА_1 являється керівником та засновником Приватного підприємства «ВАОВА», яке зареєстроване 08 червня 2011 року та основними видами діяльності якого є: 31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний); 31.09 - виробництво інших меблів; 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; 16.29 - виробництво інших виробі з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 46.41 - оптова торгівля текстильними товарами; 46.47 - оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 44).
Таким чином, видом економічної діяльності позивача та заснованого ним підприємства є промислове виробництво, якому відповідає і цільове призначення належного йому майна нежитлової нерухомості з виробничими потужностями для виготовлення промислової продукції.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що спірні об'єкти нерухомого майна знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , натомість місцем здійснення діяльності ПП «ВАОВА» є місто Володимир-Волинський, вулиця Завокзальна, 30, оскільки згідно рішення Володимир-Волинської міської ради від 20 квітня 2006 року №128 (із змінами від 18 грудня 2008 року №502) «Про впорядкування вуличної нумерації будівель і земельних ділянок», вуличний номер будівлі заправочної, сховища № НОМЕР_1 , сховища №9, складу №51, складу №6, складу №8, складу №4, складу №49, складу №5 та лабораторії, які є власністю громадянина ОСОБА_1 , змінено з номера АДРЕСА_3 по цій же вулиці та зобов'язано власників будівель та земельних ділянок, яким змінені вуличні номери, у двохтижневий строк від дня прийняття цього рішення встановити на фасаді будівель вивіски з назвою вулиці та номером будівлі(арк. спр. 46), тоді як згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною адресою ПП «ВАОВА» є: АДРЕСА_4 (арк. спр. 44).
Таким чином, юридичною адреса, за якою здійснює господарську діяльність ПП «ВАОВА», засновником та власником якої є позивач співпадає із адресою, за якою знаходяться належні йому об'єкти нерухомості, за які згідно із спірними податковими повідомленнями - рішеннями контролюючий орган визначив суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Дані обставини, на думку суду, підтверджують здійснення ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем, а також керівником та засновником ПП «BAOBA» промислової діяльності на таких об'єктах оподаткування, оскільки адреса розташування об'єктів нерухомості та юридична адреса ПП « ВАОВА » є аналогічними, що спростовує твердження контролюючого органу про відсутність інформації стосовно об'єктів оподаткування, які використовуються « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в господарській діяльності.
Також як вбачається з державного акту серії ЯГ №544509, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 27630 кв.м, цільове призначення (використання) якої - для обслуговування виробничих приміщень (арк. спр. 45).
На підтвердження фактичного виготовлення промислової продукції та використання належних позивачу об'єктів нерухомості за функціональним призначенням, суду надано: договір купівлі-продажу від 15 березня 2018 року №7, укладений із Управлінням ЖКГ, відповідно до пункту 1.1. якого продавець («ПП «ВАОЛА») зобов'язується продати та встановити дитячий майданчик в дворі житлового будинку АДРЕСА_5 (арк. спр. 121-122); договір купівлі - продажу від 24 вересня 2018 року №8, укладений із Морозовичівською сільською радою, відповідно до умов якого продавець зобов'язується провести придбання та встановлення дитячого-спортивного маданчику в сел Волиця-Морозовицька Іваничівського району Волинськї області (арк. спр. 123-124); договір про закупівлю товару за публічні кошти від 09 жовтня 2018 року №286, укладений між ПП «ВАОЛА» та Устилузькою міською радою, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити влаштування дитячо-спортивних майданчиків в кількості п'яти одиниць (арк. спр. 125-128); договори купівлі-продажу від 17 жовтня 2018 року №164, від 29 жовтня 2018 року №171, від 29 жовтня 2018 року №172, укладені із Вишнівською сільською радою по придбанню дитячого спортивних майданчиків для сіл Замлиння, Глинянка, Коцюри Любомльського району Волинської області (арк. спр. 130-133); договір поставки від 06 листопада 2018 року №196, укладений із Поромівською сільсьою радою, предметом якого є влаштування дитячо-спортивного майданчику в селі Млинище Іваничівського району Волинської області (арк. спр. 134-136); договір купівлі продажу від 16 листопада 2018 року №95, укладений з Грядівською сільською радою по придбанню та влаштуванню дитячо-спортивних майданчиків в селі Тишковичі Іваничівського району Волинської області (арк. спр.137-138).
Здійснення оплати послуг за вказаними договорами підтверджується наданими суду платіжними дорученнями (арк. спр. 166).
Окрім того, на підтвердження використання об'єктів нерухомості за функціональним призначенням представником позивача надано суду податкові, видаткові накладні та копії платіжних доручень про оплату та постачання пиломатеріалів та товарно - матеріальних цінностей, які використовувалися під час облаштування дитячо-спортивних майданчиків (170-198).
Документальним підтвердженням здійснення промислового виробництва комплексів та обладнання ігрових, спортивних майданчиків та їх елементів є і наявний в матеріалах справи Сертифікат відповідності №UA.PN. 104.0971- 20, зареєстрований у Реєстрі ООB «Харківський незалежний центр сертифікації», який виданий ПП «ВАОВА» (арк. спр. 59).
Суд також враховує, що підтвердженням фактичного здійснення промислового виробництва є подані ОСОБА_1 до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку за 2018-2019 роки та податкові декларації платника єдиного податку, що подані ПП «ВАОВА», в яких задекларовано дохід за звітні періоди від промислової діяльності (арк. спр. 49-57).
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують, що ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець, а також ПП «ВАОВА» керівником та засновником якого є позивач, здійснюють продаж, поставку, облаштування будівельного обладнання та дитячо-спортивних майданчиків, а, відтак, належні позивачу об'єкти нерухомості використовуються в його господарській діяльності.
З урахуванням зазначеного, на переконання суду, є достатні підстави стверджувати, що належні позивачу об'єкти нерухомості використовується ним за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, а тому згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2019 роки.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).
Суд уважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не в повній мірі та не достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та жодним чином не спростовано використання позивачем належних йому промислових приміщень під час здійснення підприємницької діяльності.
З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 червня 2019 року №0045379-5013-0316, №0045380-5013-0316, №0045381-5013-0316, №0045382-5013-0316, №0045383-5013-0316, №0045384-5013-0316, №0045385-5013-0316, №0045386-5013-0316, №0045387-5013-0316 та від 21 квітня 2020 року №0013549-5033-0316, №0013550-5033-0316, №0013551-5033-0316, №0013552-5033-0316, №0013553-5033-0316, №0013554-5033-0316, №0013555-5033-0316, №0013556-5033-0316, №0013557-5033- 0316.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 04 лютого 2021 року №54112362 (арк. спр. 10) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 61).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 червня 2019 року №0045379-5013-0316, №0045380-5013-0316, №0045381-5013-0316, №0045382-5013-0316, №0045383-5013-0316, №0045384-5013-0316, №0045385-5013-0316, №0045386-5013-0316, №0045387-5013-0316 та від 21 квітня 2020 року №0013549-5033-0316, №0013550-5033-0316, №0013551-5033-0316, №0013552-5033-0316, №0013553-5033-0316, №0013554-5033-0316, №0013555-5033-0316, №0013556-5033-0316, №0013557-5033- 0316.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2021 року.