05 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10683/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення Локачинської РДА) про визнання протиправною бездіяльності щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки відповідно до положень статей 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2017 роки, а саме за 2016 рік доплатити 4730,00 грн, за 2017 рік - 5360,00 грн та семи мінімальних пенсій за віком за 2018-2020 роки як особі із інвалідністю 3 групи внаслідок війни за 2018 рік - 8899,00 грн, за 2019 рік - 9184,00 грн, за 2020 рік - 10064,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій та з 2018 року статус інваліда війни 3 групи, а відтак право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте відповідачем зазначена допомога з 2016 року виплачувалася у меншому розмірі.
Вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
На звернення позивача щодо порушення його прав, Управління соціального захисту населення Локачинської РДА листом від 20 травня 2020 року №П-54 повідомило, про те, що одноразова допомога до 5 травня виплачувалася згідно вимог закону та підстав для задоволення його заяви немає.
ОСОБА_1 уважає, що зменшення розміру разової грошової допомоги є незаконним та повинно було становити 5 мінімальних пенсій за віком починаючи з 2016 року та з дня отримання позивачем у 2018 році статусу особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни - семи мінімальних пенсій за віком з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Управління соціального захисту населення Локачинської РДА у відзиві на позовну заяву від 20 серпня 2020 року позовних вимог не визнало, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 отримував щорічну грошову допомогу до 5 травня відповідно до статтей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та постанов Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, від 05 квітня 2017 року № 223, від 14 березня 2018 року №170, від 20 березня 2019 року №237, від 19 лютого 2020 року №112 розроблені та затверджені наказом Міністерства соціальної політики України паспорти бюджетних програм в яких передбачено результативні показники бюджетної програми, за якими надається грошова допомога до 5 травня.
Так, згідно вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України розмір виплати позивачу проведено у повному обсязі, а саме: за 2017 рік - 1200,00 грн, за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1265,00 грн, за 2020 рік - 3160,00 грн.
З огляду на зазначене відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 40-41).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 18).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 06 серпня 2020 року дану справу визнано типовою, провадження у ній зупинено до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (арк. спр. 19-20).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року провадження у даній справі поновлено (арк. спр. 53).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни та для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченнями від 27 листопада 2018 року серії НОМЕР_1 та від 12 листопада 2015 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 5-6).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік в сумі 1200,00 грн, за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1265,00 грн, за 2020 рік - 3160,00 грн.
На звернення позивача про перерахунок грошової допомоги як учаснику бойових дій, Управління соціального захисту населення Локачинської РДА листом від 20 травня 2020 року №П-54 повідомило, що разова допомога до 5 травня була виплачена через АТ Ощадбанк у повному розмірі відповідно до чинного законодавства (арк. спр. 3-4).
Незгода позивача із розміром виплат та непроведення відповідачем перерахунку допомоги у розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII, стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII). Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Законом України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV), який набрав чинності 01 січня 1999 року, статтю 13 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону №3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України)..
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008,дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-ХІІ, особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи здійснюється у розмірі 3160,00 грн (підпункт 1 пункту 1 Постанови №112), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-ХІІ та Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році необхідно застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV.Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року 1638 гривень.
Тобто, позивач з 27 лютого 2020 року мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік для осіб з інвалідністю 3 групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що становить 11466,00 грн.
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені і у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20 наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: (а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону №3551-ХІІ; (б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); (в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242, частини третьої статті 291 КАС України висновки Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 враховуються при ухваленні рішення у розглядуваній справі, яка за наведеними вище ознаками є типовою.
Крім того, у вказаних судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 також зазначено, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява №63134/00).
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2017 роки та у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2018-2019 роки.
Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Як зазначалося вище, лише з 27 лютого 2020 року положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках. Виплата позивачу зазначеної допомоги здійснювалася у цей період на підставі чинних положень законодавства, тому відсутні підстави вважати такі дії відповідача протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення і повністю узгоджується із тим, що застосований Верховним Судом у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №160/8324/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 258, 262, 291, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації (45500 Волинська область, селище міського типу Локачі, вулиця Миру, 37, ідентифікаційний код юридичної особи 03192052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Локачинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2021 року.