05 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1117/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 17 лютого 2020 року №41 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації” (далі - Розпопрядження №41); зобов'язання нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (Порядок №178), без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами на обмундирування станом на 01 січня 2020 року, встановленими Розпорядженням №41.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з липня 1995 року по серпень 2020 року проходив військову службу на різних посадах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 10 серпня 2020 року №476-ос його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. На звернення з рапортом про нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна відповідач 14 серпня 2020 року та 23 вересня 2020 року виплатив таку компенсацію у сумі 20427,37 грн та 34095,59 грн відповідно. Проте у довідці про вартість речового майна нарахування вартості речового майна здійснено пропорційно термінам його носіння, що призвело до зменшення розміру грошової компенсації. Крім того, всупереч пункту 5 Порядку №178 при розрахунку компенсації застосовано ціни на речове майно станом не на 01 січня 2020 року. Ціни на предмети обмундирування, зазначені у довідці про вартість речового майна, не відповідають тим, що визначені Розпорядженням №41.
На думку позивача, при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягає саме абзац другий пункту 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядок №178.
З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та вважає їх безпідставними (а.с.27-31). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при звільненні зі служби позивач звернувся із рапортом про бажання отримати грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна. Кошти ОСОБА_1 нараховано та виплачено з врахуванням Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2016 року за №1537/29667; далі - Інструкція №1132), зокрема, застосовано положення про пропорційність часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Крім того, відповідач вважає, що Інструкція №1132, яка врегульовує організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб, не суперечить Порядку №178, який визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за неотримане речове майно. При визначенні суми, що підлягає до виплати, врахуванню підлягають ціни на майно в момент виникнення права (з 01 січня 2017 року) відповідно до розрахунків, затверджених розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України.
З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Луцького прикордонного загону про залишення позову без розгляду (а.с.51-52).
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Прикордонних військах України з 26 липня 1995 року до 01 серпня 2003 року та у Державній прикордонній службі України у період з 01 серпня 2003 року по 10 серпня 2020 року, що підтверджується довідкою відповідача від 12 січня 2021 року №12/7 (а.с.18).
Згідно з витягом з наказу начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10 серпня 2020 року №476-ос майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу управління службою штабу, звільненого в запас наказом начальника Західного регіонального управління від 25 червня 2020 року №296-ОС, за підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з правом носіння військової форми одягу; остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 10 серпня 2020 року (а.с.11).
10 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив виплатити грошову компенсацію за недоотримане під час військової служби речове майно (а.с.19).
Відповідно до довідок №63/1 та №63/2 про вартість речового майна, що належить до видачі, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно згідно з розпорядженнями Адміністрації Держприкордонслужби України від 11 лютого 2017 року №33 та від 30 січня 2019 року №21 в сумі 20427,37 грн (за 41 предмет) та у сумі 34095,59 грн (за 63 предмети) (а.с.16-17).
Грошова компенсація за недоотримане під час проходження військової служби речове майно у вказаних сумах виплачена позивачу 17 серпня 2020 року та 24 вересня 2020 року (а.с.21).
22 грудня 2020 року до Луцького прикордонного загону надійшла заява ОСОБА_1 від 17 грудня 2020 року, в якій він просив надати інформацію щодо цін, за якими здійснювалось нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення з військової служби, та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за час проходження військової служби. Листом від 13 січня 2021 року №703/226 Луцький прикордонний загін направив позивачу запитувані документи (а.с.14-15).
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Проте позивач не погодився з таким нарахуванням та вважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (надалі - Закон №2011-XII).
За змістом пункту 1 статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який набув чинності 22 березня 2016 року (Порядок №178).
Як визначено пунктом 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.
Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року, що вказано у пункті 5 Порядку №178.
При цьому суд відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.
Як вже зазначалося судом, позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 10 серпня 2020 року. Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , за формою згідно з додатком до Порядку №178 складені на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2017 року №33 та від 30 січня 2019 року №21 (а.с.16-17) у той час як Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації”, прийнятим відповідно до пункту 5 Порядку №178, визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2020 році (а.с.43-45).
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата при звільненні позивачу, компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, визначеними Розпорядженням №41.
Суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов висновку про те, що проведене позивачу нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане ним речове майно не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так судом встановлено, що відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Окрім того, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені Розпорядженням №41 станом на 1 січня 2020 року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Суд не погоджується з наведеними у відзиві на позовну заяву доводами відповідача, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу з огляду на таке.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач покликається на Інструкцію №1132. Ця Інструкція визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Пунктом 10 розділу І Інструкції №1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Суд наголошує, що положення пункту 10 розділу І Інструкції №1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
Також суд зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач, подавши при звільненні рапорт про бажання отримати грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна, був ознайомлений з порядком нарахування та виплати грошової компенсації, не свідчать про відсутність у прикордонного загону як суб'єкта владних повноважень обов'язку дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178. Крім того, такі доводи відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, власне тлумачення яких суттєво звужує обсяг прав позивача як військовослужбовця.
Отже, вказані дії відповідача суд оцінює як такі, що не відповідають нормативному регулюванню цих правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.
При вирішенні спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16 у подібних правовідносинах. У цьому судовому рішенні Верховний Суд, встановивши невідповідність розміру компенсації, виплаченої військовою частиною, вимогам пункту 5 Порядком №178, зазначив, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.
На необхідність врахування вартості майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату компенсації за речове майно, тобто застосування саме положень пункту 5 Порядку №178, вказав Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №380/2458/20.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 908,00 грн, що підтверджуються квитанцією від 25 січня 2021 року №8, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 23).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи 14321661) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації”.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням раніше проведених виплат) грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2020 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року № 41 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк