м. Вінниця
19 березня 2021 р. Справа №120/5132/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,
представника позивача ОСОБА_3,
представників відповідача Карташова Олексія Віталійовича, Бурдейного Олександра Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (надалі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що за результатами проведеної фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Вінницькій області 26.08.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення №0002653204, яким до підприємця застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1020 грн., №0002663204, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 80000 грн., №0002673204, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 80000 грн., та №0002683204, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 86000 грн.
На переконання представника позивача, фактична перевірка, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що зумовлює протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Так, представник позивача зазначає про такі порушення, що допущені під час проведення фактичної перевірки: копію рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом про проведення фактичної перевірки, до початку її проведення позивачеві вручено не було; акт фактичної перевірки контролюючого органу на адресу ФОП ОСОБА_1 не надходив; на запиті про надання документів (копій документів) від 23.07.2020 відсутня печатка контролюючого органу; податкові повідомлення рішення були направлені позивачу з порушенням вимог ПК України.
Також представник позивача як на підставу для визнання податкових рішень протиправними вказує на те, що у зв'язку із запровадженням карантинних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020 позивач як людина похилого віку не мав можливості своєчасно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального, що виключає вину підприємця.
Ухвалою від 28.09.2020 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із сплатою позивачем судового збору в меншому розмірі, ніж визначено Законом України «Про судовий збір».
19.10.2020 на виконання вимог ухвали від 28.09.2020 представником позивача подано платіжний документ, яким підтверджується доплата судового збору в належному розмірі.
Ухвалою від 23.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив аргументований тим, що фактична перевірка відносно ФОП ОСОБА_1 проведена контролюючим органом на реалізацію повноважень, наданих ПК України, оскільки в результаті проведеного доперевірочного аналізу баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, Реєстрів електронної звітності та АІС "Податковий блок"/"Аналітична система"/"Чеки РРО", встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Як зазначає відповідач, за результатами проведеної фактичної перевірки встановлено наступне: ненадання документів (копій документів), що належать або пов'язані з предметом перевірки; факт реалізації та зберігання пального без реєстрації рівнемірів-лічильників рівня пального, введених в експлуатацію резервуарах в кількості чотирьох одиниць в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі; використання паливно-роздавальних колонок (витратомірів-лічильників) для відпуску пального споживачам в кількості чотири одиниці в період з 01.01.2020 по 26.06.2020 без їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введених в експлуатацію резервуарах. Окрім того, перевіркою встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального в акцизному складі за період з 01.04.2020 по 26.06.2020 (86 днів). Відтак, за наслідком встановлених порушень ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також у відзиві відповідач заперечував щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката.
03.12.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 03.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, таке клопотання задоволено.
04.02.2021 оголошено перерву у судовому засіданні з огляду на постановлення судом ухвали без виходу до нарадчої кімнати про витребування у відповідача додаткових доказів.
19.03.2021 відповідачем подано клопотання про заміну його правонаступником, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 19.03.2021 таке клопотання задоволено та замінено відповідача в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються доводи сторін, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.07.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області видало наказ №2189, згідно із яким наказано провести фактичну перевірку у ФОП ОСОБА_1 за адресою місця здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , з 23.07.2020, терміном 10 діб, за період з 01.07.2019.
На підставі зазначеного наказу видано направлення на перевірку від 22.07.2020 №1643 та №1644.
23.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області для проведення фактичної перевірки здійснено виїзд за адресою місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , АЗС.
23.07.2020 складено акт відмови від підпису у направленні на перевірку №357/32/ НОМЕР_1 від 23.07.2020 у зв'язку із відмовою оператора АЗС ОСОБА_2 від підпису у направленнях на проведення фактичної перевірки та вручення наказу на її проведення.
Також 23.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області оператору АЗС ОСОБА_2 пред'явлено запит про надання документів (копій документів), пов'язаних з предметом перевірки.
23.07.2020 складено акт відмови від підпису в запиті про надання документів (копій документів) №358/32/ НОМЕР_1 .
В подальшому, запит надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 , який отримано ним 03.08.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №129/32/ НОМЕР_1 від 31.07.2020. В акті зафіксовано, що позивачем (уповноваженою особою) у порушення п.п. 85.2, 85.4 ст. 85 ПК України не надано посадовим особам контролюючого органу документів (копій документів), пов'язаних з предметом перевірки; у порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України здійснювалась реалізація пального за відсутності обладнання рівнемірами-лічильниками рівня пального в ведених в експлуатацію резервуарах (автозаправних блок-пунктів) у кількості чотири одиниці в період з 01.01.2020 по 26.06.2020 та без їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі; у порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України використовувалися паливно-роздавальні колонки (витратоміри-лічильники) для відпуску пального споживачем в кількості чотири одиниці у період з 01.01.2020 по 26.06.2020 без їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі; в порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України в період з 01.04.2020 по 26.06.2020 (86 днів) встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.
У зв'язку з відмовою оператора АЗС ОСОБА_2 від підписання та отримання акта фактичної перевірки 31.07.2020 складений акт відмови від підписання матеріалів перевірки №363/32/ НОМЕР_1 .
На підставі висновків акта фактичної перевірки від 31.07.2020 №129/32/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Вінницькій області 26.08.2020 прийняло податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи): за порушення п.п. 85.2, 85.4 ст. 85 ПК України - податкове рішення №0002653204; за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України - податкові рішення №0002663204 та №0002673204; за порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України - податкове рішення №0002683204.
03.08.2020 один примірник акта фактичної перевірки від 31.07.2020 №129/32/ НОМЕР_1 надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. 10.08.2020 позивачем вказаний акт отримано.
26.08.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області надіслано позивачеві прийняті за результатами фактичної перевірки податкові-повідомлення рішення.
27.08.2020 вказані податкові рішення отримані підприємцем за адресою здійснення господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.п.75.1.3 п.75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п.80.2.1 - 80.2.7 п.80.2 статті 80 ПК України.
Згідно із абз. 3 п. 81.1 статті 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, абз. 3 п. 81.1 статті 81 ПК України передбачено обов'язкові реквізити, які має містити наказ про проведення перевірки, серед яких і підстави для її проведення.
В ході судового розгляду встановлено, що наказ від 20.07.2020 № 2189 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 виданий на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, згідно із п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, вказаний підпункт дозволяє проведення фактичної перевірки у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Відповідно до ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, у зв'язку із чим наказ про проведення перевірки є правомірним.
Суд зауважує, що в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області №2189 від 20.07.2020 міститься посилання на підстави проведення перевірки. Крім того, у направленнях на перевірку від 22.07.2020 №1643 та №1644 також вказано мету проведення перевірки - дотримання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, а також законодавчо визначені підстави проведення перевірки, а саме: п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України.
Відтак, за наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав у контролюючого органу для проведення фактичної перевірки.
Визначаючись із правомірністю дій відповідача під час проведення фактичної перевірки, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що наказ на перевірку від 20.07.2020 №2189, направлення на перевірку від 22.07.2020 №1643 та №1644, службові посвідчення посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області, які прибули 23.07.2020 для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , були пред'явлені оператору АЗС ОСОБА_2 . Після ознайомлення із зазначеними документами останній відмовився від підпису у направленні на перевірку, внаслідок чого був складений акт відмови №357/32/ НОМЕР_1 від 23.07.2020.
Отже, пред'явлення визначених у п. 81.1 ст. 81 ПК України документів допускається і особі, яка фактично проводить розрахункові операції (в даному випадку такою особою є оператор заправних станцій ОСОБА_2 ).
Згідно із п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
У зв'язку із відмовою оператора АЗС ОСОБА_2 від підписання та отримання акта фактичної перевірки 31.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області правомірно складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №363/32/ НОМЕР_1 та один примірник такого акта направлено позивачу 03.08.2020, тобто наступного робочого дня після реєстрації такого акта.
За таких обставин суд відхиляє твердження представника позивача щодо безпідставності проведення перевірки, прийняття за її результатами рішень, порушення порядку проведення перевірки.
Безпідставними слід визнати твердження представника позивача про порушення відповідачем порядку надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Так, судом встановлено, що податкові рішення надіслані на адресу позивача 27.08.2020, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а отримані такі 31.08.2020.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Водночас, п. 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відтак, контролюючим органом на виконання приписів п. 42.2 ст. 42 ПК України надіслано податкові рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при проведенні фактичної перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України.
З приводу виявлених в ході фактичної перевірки порушень, за які до позивача застосовано штрафні санкції, то варто врахувати таке.
За приписами п.п. 20.1.2., 20.1.6, 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та їх документального підтвердження. У письмовому запиті обов'язково зазначаються: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатка контролюючого органу.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Дослідивши запит про надання документів (копій документів) від 23.07.2020, судом встановлено, що такий не містить такої обов'язкової складової, як печатки контролюючого органу, а тому позивач відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України не мав обов'язку надавати відповідь на такий запит.
При цьому, контролюючим органом 26.08.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002653204, яким до підприємця застосовано штрафну санкцію саме за ненадання документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Відтак, відсутність печатки контролюючого органу у запиті про надання документів (копій документів) від 23.07.2020 звільняє платника податків від обов'язку надавати відповідь на такий запит, а тому ненадання відповіді на такий запит не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності платника податків.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002653204, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26.08.2020, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо інших порушень, виявлених в ході перевірки, то суд зважає на таке.
За приписами п.п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
В свою чергу, п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що розпорядник акцизного складу - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.
Пунктом 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро- горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.
Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами- лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір- лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників забороняється.
За змістом п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, норми п. 230.1 ст. 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.
Відповідно до вимог ст. 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (надалі - Порядок).
Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (п.п. 3 п. 2 Порядку).
Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Враховуючи норми п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України та п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.
Тобто, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Так, під час фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_1 встановлено факт реалізації та зберігання ним пального без реєстрації рівнеміра- лічильника рівня пального введеного в експлуатацію резервуара в кількості чотирьох одиниць в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі. Крім того, перевіркою встановлено факт використання підприємцем паливно-роздавальних колонок (витратомірів-лічильників) для відпуску пального споживачем в кількості чотири одиниці без їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі.
Пунктом 128-1.1 ст. 128-1 ПК України передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, та/або незареєстрований витратомір-лічильник.
Таким чином, у позивача наявний обов'язок обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі станом на 01.01.2020, за невиконання якого накладається штраф у відповідному розмірі.
Водночас, представником позивача вказані порушення не спростовані, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.08.2020 №0002663204 та №0002673204, якими до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі по 80000 грн., прийнято правомірно.
Щодо іншого порушення в частині того, що позивач не забезпечив щоденне (крім днів, в які акцизний склад не працює) формування даних про фактичні залишки пального та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД їх подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою), то суд зазначає таке.
Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни та доповнення до статей 14, 212, 230, 232 ПК України.
Зазначеними змінами, які набули чинності з 01.07.2019, ПК України доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ).
Відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;
добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;
добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до абзацу тридцятого п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів- лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.
Водночас, відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах визначена статтею 128-1 ПК України.
Пунктом 128-1.3 ст. 128-1 ПК України передбачено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 грн. за кожний не поданий електронний документ.
Згідно з абзацом третім п. 25 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України норми п. 128-1.3 ст. 128-.1 ПК України за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 м3, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року.
За наведених обставин контролюючим органом обгрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення №0002683204, яким до позивача застосовано штрафні санкції.
Посилання представника позивача як на підставу для звільнення від відповідальності на те, що ОСОБА_1 як особа похилого віку не мав можливості подавати дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального у зв'язку із перебуванням на самоізоляції через запровадження карантинних заходів судом оцінюються критично, адже уведення таких заходів не звільняє платників податків від обов'язку дотримуватися вимог податкового законодавства.
Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2470,20 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №1676 та №1677 від 10.09.2020, а також №1702 від 07.10.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, сплачено судовий збір в розмірі 2470,20 гривень, а тому на його користь слід стягнути 10,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, адже саме ця сума є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат адміністративна справа не містить.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0002653204 від 26 серпня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 10 (десять) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 24.03.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович