79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.02.2021 справа № 914/2212/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи
за позовом заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури, Львівської області, Львівська область, м.Миколаїв в інтересах держави в особі Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області, Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж
до відповідача Приватного підприємства «Дельта-Ресурс», м.Київ
про стягнення 26925,24 грн
за участю представників:
прокурор: Букаловська Л.Є.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області до Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» про стягнення 26925,24 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2020 р.
Ухвалою суду від 01.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 01.10.2020 р., відкладено підготовче засідання на 29.10.2020 р.
Ухвалою суду від 29.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 29.10.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 23.11.2020 р.
Ухвалою суду від 23.11.2020 р. підготовче засідання відкладено на 07.12.2020 р.
Судове засідання 07.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.
В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 14.12.2020 р., суд ухвалою призначив підготовче засідання у справі на 11.01.2021 р.
Ухвалою суду від 11.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 11.01.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2021 р.
В судове засідання 08.02.2021 р. з'явився прокурор.
Сторони в судове засідання з розгляду справи по суті явку представників не забезпечили.
Протягом розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду з листами (вх.№30280/20 від 20.10.2020 р., вх.№32713/20 від 13.11.2020 р. та вх.№34914/20 від 04.12.2020 р.), в яких заявляв про те, що в повному обсязі підтримує позовні вимоги, просив їх задоволити і слухати справу без участі його представника.
В матеріалах справи наявні рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвал суду, які були повернені підприємством поштового зв'язку з зазначенням того, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.
Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.21.
Отже, неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб'єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 08.02.2021 р. суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній прокурор виступив із вступним словом та надав усні пояснення. Суд з'ясував обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів. В ході проголошення заключного слова прокурор просив задоволити позовні вимоги.
Після цього, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 08.02.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що між сторонами було укладено договір підряду на виконання робіт, в порушення умов якого відповідач склав та підписав акт здачі-приймання виконаних робіт без фактичного виконання частини робіт за вищевказаним договором (встановлення дверних блоків у прорізах кам'яних стін), а позивач повністю оплатив вказані у актах суми. Крім цього, між сторонами було укладено і договір відповідального зберігання, за яким відповідач прийняв на відповідальне безвідплатне зберігання блоки дверні і в подальшому не повернув їх на вимогу позивача.
За твердженнями прокурора, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням директора відповідача встановлено завдання позивачеві матеріальної шкоди (збитків) на суму 26925,24 грн (різниця між фактично виконаними роботами і даними, внесеними до акту приймання виконаних будівельних робіт), що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи та висновком комісійної судово-трасологічної експертизи.
Як вказав прокурор, директору відповідача було повідомлено про оголошення йому підозри, а за результатами розгляду обвинувального акта стосовно нього суд постановив ухвалу про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що, проте, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, завдані його працівником позивачеві
З огляду на це, в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактично виконаними роботами і даними, внесеними до акту приймання будівельних робіт за листопад 2014 року, у сумі 26925,24 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
26.12.2012 р. між Дроговизькою сільською радою Львівської області Миколаївського району (замовник) і Приватним підприємством «Дельта-ресурс» (генпідрядник) укладено договір підряду №33 на виконання робіт, відповідно до п.1 якого замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція дитячого садка на 20 місць с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області», у подальшому - об'єкт, і виконати на свій ризик, власними силами і засобами всі роботи, у відповідності до проекту та договірної ціни згідно цього договору, яка є невід'ємною частиною угоди, здати в обумовлені строки згідно п.3 цього договору в експлуатацію, виконати необхідні підключення інженерних мереж.
Згідно з п.2.1. договору, договірна ціна робіт, що доручені для виконання генпідряднику, складає 2847539,00 грн. Вартість робіт, що доручені для виконання генпідряднику в 2012 році, договірна ціна (додаток №1) підлягає уточненню відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000, при здаванні робіт замовнику по формі №КБ -2в.
Як передбачено п.4.1. договору, фінансування об'єкту проводиться згідно титульного списку будівництва, реконструкції та капітального ремонту за рахунок коштів державного бюджету та спецфонду. замовник забезпечує безперервне фінансування виконаних робіт згідно графіку фінансування, який узгоджується згідно додаткових угод. розрахунки за виконані роботи з генпідрядником здійснюються за закінчені виробництвом конструктиви, етапи, робіт згідно графіка виконання робіт (додаток №3) протягом 10 днів після підписання замовником форми №кб-2в - акт приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати - КБ-3, журналу обліку виконаних робіт по формі 6-КБ, згідно розрахунку договірної ціни складеної генпідрядником та перевіреної замовником, відповідно до ДБН-1.1-1-2000, виконавчої документації, представленої генпідрядником згідно чинного законодавства України і рахунку. замовник та генпідрядник погоджують можливість відстрочки оплати виконаних робіт до 20 робочих днів.
Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок генпідрядника (п.4.2.договору).
За умовами п.4.3. договору, замовник, при письмовому зверненні генпідрядника, за взаємною домовленістю має право перераховувати аванс в обсязі, необхідному для закупівлі будівельних матеріалів, але не більше 30 відсотків вартості обсягу робіт, узгодженого сторонами. генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців, після одержання авансу, і надати замовнику інформацію про кількість і ціну придбаних матеріальних ресурсів.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що генпідрядник виконує роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами, графіком виконання робіт, узгоджених із замовником.
Відповідно до п.6.2. договору, замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни робіт проекту, кошторису будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкції, виробів - державним стандартам і технічним умовам та відповідності середньорегіональним цінам. Контроль здійснюється представниками замовника при технічному нагляді за ходом будівництва, під час прийняття виконаних робіт, контрольних обмірів, а також при перевірці форм №КБ-2в.
Згідно п.7.1. договору, здавання й приймання робіт після закінчення їх виконання здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформляється актом прийняття виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). Перелік документів, що оформляються при здавані робіт має відповідати будівельним нормам і правилам та іншим нормативним документам з будівництва, які діють на території України. Робота приймається замовником до оплати разом з двома комплектами виконавчої документації, складеної генпідрядником. після закінчення етапу робіт генпідрядник готує акти прийняття виконаних будівельних робіт (форму 2в) у чотирьох примірниках з усіма додатками та журналом обліку виконаних робіт (форма КБ-6), з двома комплектами виконавчої документації та документами, підтверджуючими фактичні ціни (реєстр наданих копій накладних, копії накладних на придбанні матеріальних ресурсів). Уповноважений представник замовника або замовник перевіряє відповідність фактично виконаних обсягів робіт 3 обсягами зазначеними у формі №КБ-2в та виконавчій документації і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.
Пунктом 7.2. договору погоджено, що після підписання обсягів робіт уповноваженим представником замовника або замовником генпідрядник передає замовнику форми КБ-2в в трьох примірниках на паперовому носії та в одному примірнику на магнітному в програмному комплексі ABK-5 разом з формою КБ-3, та двома комплектами виконавчої документації для перевірки застосування норм, розцінок та порядку нарахувань по узгодженій договірній ціні. При уточненні договірної ціни вартість товарно-матеріальних цінностей приймається не вище від середньорегіональних цін заводів виробників на відповідну продукцію. Після перевірки розрахунків, виконавчої документації, замовник оплачує виконані роботи.
Відповідно до п.8.1. договору, генпідрядник гарантує виконання робіт якісно та можливість безперервної і нормальної експлуатації об'єкта протягом 10 років після здачі об'єкта в експлуатацію.
Генпідрядник відповідає за дефекти (недоробки), в тому числі руйнування, аварії, обрушення на об'єкті, зумовлені неякісним виконанням робіт, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок прорахунків в проектній документації, природного зносу об'єкта (п.8.2. договору).
За умовами п.8.3. договору, у випадку виявлення протягом гарантійного строку недоліків (недоробок), замовник повинен письмово заявити про них генпідрядника протягом десяти днів з дня їх виявлення. При виявленні дефектів замовник за участю представника генпідрядника (а у випадку його неявки - експерта) складає відповідний рекламаційний акт. У випадку неявки представника генпідрядника для участі в складанні рекламаційного акту останній зобов'язаний компенсувати замовнику вартість послуг експерта. В рекламаційному акті зазначається дата і місце складання акту, детальний опис виявлених дефектів; вимоги замовника виправити, усунути дефекти і т і.; інші обставини, які мають значення у зв'язку з рекламацією; строк виправлення дефектів.
Як встановлено п.8.4. договору, генпідрядник зобов'язаний за свій рахунок та своїми силами усувати дефекти, недоліки, недоробки, виявлені протягом гарантійного строку.
Згідно з п.8.5. договору, генпідрядник зобов'язаний на протязі 10 календарних днів після письмового звернення замовника на юридичну адресу генпідрядника, письмово повідомити замовника про терміни усунення дефектів, недоліків, недоробок в термін, який не може перевищувати 20-ти календарних днів з дати звернення.
За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки. виплата пені, компенсації збитків не звільняють генпідрядника від виконання зобов'язань за договором (п.9.2. договору).
Відповідно до п.11.7. договору, всі визначення та терміни застосовані в цьому договорі відповідно до «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №688 від 1 серпня 2005 року та ДБН А.2.2-3-2004 та ДБН Д. 1.1-1-2000 зі змінами та доповненнями.
У п.11.8. договору зазначено, що додатками до договору є: додаток №1 розрахунок договірної ціни; додаток №2 графік фінансування; додаток №3 графік виконання робіт.
23.05.2014 р. сторони уклали додаткову угоду №38, якою погодили, що згідно кошторисних призначень на 2014 рік та відповідно до п.2 Договору підряду №33 від 26.12.2012 р. договірна ціна робіт, що доручені для виконання генпідряднику в 2014 році, складає 793572,14 грн, у тому числі податок на додану вартість 132262,02 грн.
Платіжним дорученням №292 від 27.05.2014 р. Дроговизька сільська рада сплатила ПП «Дельта-Ресурс» 238071,65 грн авансу.
У акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року від 03.11.2014 р. зазначено, зокрема, про виконання таких робіт як встановлення дверних блоків у зовнішніх і внутрішніх прорізах кам'яних стін, площа прорізу до 3 м.кв. обсягом 62,412 м.кв. на загальну суму 43851 грн. Вказаний акт підписано представниками замовника і генпідрядника та скріплено печаткою замовника.
Платіжним дорученням №576 від 06.11.2014 р. Дроговизька сільська рада сплатила ПП «Дельта-Ресурс» 80157,36 грн авансу.
24.12.2014 р. Дроговизька сільська рада як депонент та ПП «Дельта-Ресурс» як виконавець уклали договір відповідального зберігання №35, за умовами якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне безвідплатне зберігання блоки дверні в кількості 65,772 кв.м.
Також 24.12.2014 р. сторони підписали акт прийому-передачі по договору щодо переданого майна - блоків дверних в кількості 65,772 кв.м.
Як стверджує в позовній заяві прокурор, у 2016 році Дроговизька сільська рада зверталася до ПП «Дельта-ресурс» з проханням повернути дане майно у розпорядження органу місцевого самоврядування, проте підприємство не відреагувало на ці вимоги.
У постанові заступника начальника СВ Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 07.06.2017 р. зазначено, що у провадженні слідчого відділення Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУНП Львівській області перебуває кримінальне провадження №42017141210000007 від 31.03.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яке розпочате за фактом службового підроблення, а саме внесення недостовірних відомостей в акт виконаних робіт №1 за листопад 2014 року та в акт виконаних робіт №3 за листопад 2014 року в частині, що стосується встановлення блоків дверей.
Цією постановою призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи по матеріалах кримінального провадження, до проведення якої залучено експерта Львівського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: чи відповідають фактично виконаний обсяг встановлених дверних блоків на об'єкті «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області», який відображений в розділі 2. «Прорізи» акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014року? якщо не відповідає, то вказати на яку суму у прямих витратах фактично виконаних будівельних робіт, з врахуванням вартості за одиницю, що відображена в розділі 2. «Прорізи» акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листом року?
Постановою начальника Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області від 13.10.2017 р. матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140250000818 від 30.07.2016 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України, та за №42017141210000007 від 31.03.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, об'єднано в одне провадження за №12016140250000818.
24.11.2017 р. судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, надано висновок №12/20
За результатами проведеної експертизи визначено, що фактичний обсяг встановлених дверних блоків, виявлений при проведенні огляду на об'єкті «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області», не відповідає обсягу, що відображений в розділі 2. «Прорізи» акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, і становить 24,09 м.кв., а вартість фактично виконаних робіт по встановленні дверних блоків у зовнішніх і внутрішніх прорізах кам'яних стін на об'єкті «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області» не відповідає сумі відображеній в Розділі 2 «Прорізи» акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року у прямих витратах і становить 16925,76 грн; різниця між фактично виконаними роботами і даними, внесеними до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року становить 26 925,24 грн.
16.07.2018 р. судові експерти Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз склали висновок №2984 комісійної судово-трасологічної експертизи по кримінальному провадженню №12016140250000818 про те, що на представлених 14 вертикальних елементах дверних коробок з петлями, 13 вертикальних елементах дверних коробок без петель та 5 горизонтальних елементах дверних коробок слідів монтажу у дверні прорізи стін (у відповідності до технології) та наступного їх демонтажу немає; на представлених 22 дверних полотнах встановлені розбірні накладні петлі, при використанні яких монтаж-демонтаж полотен на дверну коробку відбувається без утворення специфічних слідів; на досліджуваних дверних полотнах наявні запобіжні накладки, які повинні демонтуватись під час навішування дверей на коробку (в протилежному випадку дані накладки перешкоджатимуть зачиненню дверей та перевірці правильності встановлення дверного блоку); на представлених монтажних штиках в кількості 40 штук слідів монтажу-демонтажу на дверні коробки не виявлено; на внутрішніх дверних прорізах кам'яних стін на об'єкті будівництва «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області» сліди монтажу та демонтажу дверних блоків відсутні.
13.08.2018 р. заступник начальника - начальник СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області повідомив директору ПП «Дельта-Ресурс» ОСОБА_1 про підозру у складанні завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого службовою особою, у використанні завідомо підробленого документа та у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191 КК України.
У обвинувальному акті, затвердженому прокурором Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області 15.08.2018 р., вказано, зокрема, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою та займаючи відповідно до наказу №6 від 15.10.2013 р. посаду директора Приватного підприємства «Дельта - Ресурс», виконуючи згідно статуту вказаного підприємства організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, 03.11.2014 у невстановлений слідством конкретний час та конкретному місці, умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, склав та підписав завідомо неправдивий офіційний документ, внісши до нього завідомо неправдиві відомості, а саме: склав та підписав акт №1 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, до якого в розділі 2 «Прорізи» вніс недостовірні відомості про виконання у листопаді 2014 року ПП «Дельта-Ресурс» робіт по встановленню дверних блоків у зовнішніх і внутрішніх прорізах кам'яних стін на об'єкті «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області», загальною площею 62.412 м.кв., та їх наявність у вказаній кількості, достовірно знаючи, що вказані роботи в повному обсязі не виконано, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи №12/20 від 24.11.2017 р., а також у період часу з 03.11.2014 до 06.11.2014, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, використав підробленні підроблений акт №1 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року шляхом надання на підпис сільському голові Дроговизької сільської ради, який 06.11.2014 р. подав вказаний акт в Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Львівської області.
В обвинувальному акті зазначено, що даний акт №1 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року став підставою для проведення взаємних розрахунків між ПП «Дельта Ресурс» та Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області і в результаті вищенаведеного, незаконними діями ОСОБА_1 вчинено заволодіння бюджетними коштами Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області, чим завдано збитків вказаній сільській раді на загальну суму 26 925, 24 грн.
ЯК вказано в обвинувальному акті, ОСОБА_1 підозрюється у складані службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України; у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України; заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.
11.02.2019 р. між Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області та Приватним підприємством «Дизайн-МК» укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого підприємство поставило, а сільська рада оплатила 28 дверних блоків зі шпону на загальну суму 139272 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 29.01.2020 р. у справі №447/1963/18 постановлено: звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016140250000818 від 30.07.2016 р. відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; цивільний позов Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) залишити без розгляду.
Листом від 26.02.2020 р. Золочівська місцева прокуратура вимагала від Дроговизького сільського голови невідкладно вжити заходів реагування, спрямованих на повернення бюджетних коштів, які незаконно отримано приватним підприємством «Дельта-Ресурс» шляхом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (злочинів), а у разі неможливості вжиття органом місцевого самоврядування вищезгаданих заходів реагування, про їх причини повідомити місцеву прокуратуру для вирішення питання вжиття місцевою прокуратурою заходів представницького характеру, передбачених вимогами ст.ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідь на цей лист Дроговизька сільська рада Миколаївського району Львівської області повідомила, що заходи реагування з цього приводу сільською радою не вживалися.
18.05.2020 р. Золочівська місцева прокуратура звернулася до Дроговизького сільського голови з запитом, в якому просила повідомити про те чи виконано на даний час роботи по встановленню дверних блоків у зовнішніх і внутрішніх прорізах кам'яних стін на об'єкті «Реконструкція дитячого садочка на 20 місць с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області», якщо так, то ким такі роботи виконано та надати з даного приводу підтверджуючі документи.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а саме його різновидом - договором будівельного підряду.
Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно зі ст.318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 853 ЦК України врегульовано обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.
Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч.1 ст.858 ЦК України).
За умовами ч.ч.1- 3 ст.882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.883 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.884 ЦК України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч.2 цієї статті).
Національний стандарт України «Правила визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013)», прийнятий на заміну ДБН Д 1.1-1-2000, використання якого було погоджено сторонами в договорі підряду, установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Пунктом 6.4.7. Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) передбачено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які були оформлені та оплачені у попередні періоди) беззаперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.
З аналізу вищенаведених норм убачається, що вони передбачають відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором та необхідність відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Згідно з ч.1 ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6 вказаної статті).
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 7 вказаної статті).
Суд зазначає, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
Така ж правова позиція щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 р. у справі №918/204/18, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 р. у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 р. у справі № 907/679/17 тощо.
Судом досліджено долучені до позовної заяви висновки експертизи та встановлено, що судові експерти були попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Дані висновки складені за результатами проведеного експертного дослідження кваліфікованими експертами з дотриманням приписів Закону України «Про судову експертизу» та ст. 98 ГПК України, вони належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи.
З висновків експертизи вбачається наявність прихованих недоліків в прийнятих за актом роботах, тобто таких недоліків, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт.
За правилом, встановленим ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Аналогічно, ч.1 ст.623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а ч.1 ст.22 ЦК України, відповідно, - що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Ідентичні права та обов'язки щодо відшкодування збитків за договором підряду містять пункти 28 і 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві: замовник має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням договору підряду, якщо договором підряду або законом не передбачено інше; підрядник зобов'язаний відшкодувати відповідно до законодавства та договору підряду завдані замовнику збитки.
Згідно з ч.3 ст.623 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Як встановлює ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).
Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Варто зазначити, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, натомість відповідачеві потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 р. у справі №925/1196/18 надано таке визначення збитків - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено понесення замовником збитків у вигляді втрати його майна (грошей) - різниці між сплаченою сумою коштів і сумою, на яку було виконано роботи і яка, фактично, і мала бути отримана підрядником.
Те, що протиправна поведінка відповідача полягала у порушенні взятого ним на себе зобов'язання, а також те, що таке порушення було вчинено саме з його вини, встановлено наявними у справі доказами, зокрема матеріалами кримінального провадження та ухвалою суду.
Крім цього, наявним є причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, адже замовник втратив кошти, не отримавши очікуваного виконання робіт, тобто поніс збитки, внаслідок, власне, протиправних дій відповідача.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Аналогічні положення містяться також в ст.225 ГК України.
За актом прийняття виконаних робіт замовник сплатив підряднику 43851 грн, проте останній виконав роботи лише на суму 16925,76 грн, тобто розміром збитків (втрачених коштів) є 26925,24 грн, як і встановлено висновком експертизи.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №918/47/18, від 23.01.2020 р. у справі №910/3395/19, від 04.01.2021 р. у справі №922/2216/18.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83, в якій ця стаття знаходиться, свідчить про необхідність встановлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна. Водночас слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням або збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Збитки, завдані порушенням договору, та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для можливості стягнення яких слід довести наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів достатнім є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У даному випадку замовник набув права на відшкодування збитків, а не на отримання безпідставно збереженого майна, оскільки ст.1212 ЦК України не надає значення протиправності поведінки та вині особи.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин та обгрунтованості відмови від договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 23.10.2019 р. у справі № 761/6144/15-ц).
Тобто, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи висновки експертизи, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 26925,24 грн.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч.ч.3- 5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
При цьому невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вищенаведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18.
Виходячи з того, що прокурор дотримався передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку, повідомивши позивача про намір звернутись до суду, а також того, що Дроговизька сільська рада Львівської області Миколаївського району самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави та раніше вже повідомляла прокурора про те, що не вживала жодних заходів для стягнення суми завданих збитків, суд прийшов до висновку, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в цій справі.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з усього наведеного, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені відповідачем 1, який має відшкодувати завдані збитки повністю, в тому числі з врахуванням суми, яка може стягуватись солідарно. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає покладенню на відповідача 1.
Керуючись ст.ст.4, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Дельта-Ресурс», м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.21 (ідентифікаційний код 32181983) на користь Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області, Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж, вул.Івана Франка, 97 (ідентифікаційний код 04373979) 26925,24 грн боргу.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» на користь прокуратури Львівської області Прокуратури Львівської області, м.Львів, просп.Шевченка, 17/19 (ідентифікаційний код 02910031) 2102 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 22.02.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.03.2021 р.
Суддя З.П. Гоменюк