номер провадження справи 5/211/20
24.03.2021 Справа № 908/3324/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансдеталь" (49000, м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 10; код ЄДРПОУ 42367267)
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 1 009 238,49 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Єва С.В., довіреність від 11.01.2021 р. (посвідчення адвоката України №0954 від 09.11.2004 р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1315 від 09.11.2004 р.
Від відповідача: Завгородній Р.В., Витяг з ЄДРПОУ самопредставництво
23.12.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансдеталь" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 1 009 238,49 грн.
23.12.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3324/20 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.12.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3324/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/211/20. Підготовче засідання призначено на 27.01.2021 р. о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
В судовому засіданні 27.01.2021 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 24.02.2021 р. об 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 24.02.2021 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 24.02.2021 р. о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 24.03.2021 р. о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 24.03.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.03.2021 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансдеталь» (далі - Постачальник) та Державним підприємством « Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) укладено договір поставки товару № 604(6)19УК/53-121-01-19-08832 від 03.12.2019р. Відповідно до вказаного договору позивач зобов'язаний поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар - автомобільні запчастини в асортименті (далі - Товар) на загальну суму -799 990.00грн, ПДВ 20% 159 998,00 гривень, всього 959 988,00 гривень. Асортимент товару, його кількість та ціна були узгоджені в п. 1.1 договору. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, який прийнятий за видатковими накладними, підписаними відповідачем та склепленими печатками. Вимоги від відповідача протягом строку прийняття по кількості та якості Товару (14 днів) не поступало. Крім того, на виконання п.3.3. Договору, Позивач у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснив реєстрацію податкових накладних № 1119 від 13.12.2019р. та № 1146 від 19.12.2019р., що підтверджується відповідними квитанціями. Однак, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у зв'язку з чим станом на 11.12.2020 р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 959 988,00 грн. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, позивач нарахував 3% річних в сумі 25 154,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 24 095,69 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 530, 549-552, 610, 611, 625, 655-658, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 14.01.2021 р. за вих. №28-23/767, пояснивши, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, пунктом 3.3 договору визначена додаткова умова - після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. При цьому, відповідно до пункту 4.6 Договору, позивач зобов'язаний надати відповідачу податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси відповідача pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgv.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. До договору не вносились зміни щодо строків і порядку оплати за поставлений товар (як вартості самого товару, так і ПДВ на поставлений товар). Договір укладений між позивачем та відповідачем, тобто сторони, в тому числі і позивач, досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строків і порядку оплати за поставлений товар. У рамках договору позивач здійснив поставки товару: 13.12.2019 р. відповідно до видаткової накладної №ДТРН-001091 на суму 633 918,00 грн. (у тому числі ПДВ 105 653,00 грн.); 19.12.2019 р. відповідно до податкової накладної №ДТРН-001142 на суму 326 070,00 грн. (у тому числі ПДВ 54 345,00 грн.), виконав зобов'язання в частині поставки товару у повному обсязі. У пунктах 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної. Отже, з 03.02.2020 р. розпочався передбачений пунктом 3.2 Договору строк (45 календарних днів) для оплати за поставлений товар (без ПДВ). Позивач не довів направлення на адресу відповідача та отримання ним, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, як передбачено умовами договору, а отже, відсутні підстави для визнання строку ПДВ за Договором таким, що настав. Отже, позивач, неправильно визначив строки оплати поставленого товару. Позивачем, при здійсненні розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, не були враховані положення пункту 3.3 договору, відповідно до якого ПДВ в розмірі 20% сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. При здійсненні розрахунку інфляційних витрат та 3% річних позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає пункту 3.3 договору. Отже, неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, нарахування процентів на інфляційні втрати є неправомірним. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач також підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді від 02.02.2021 р. на відзив, пояснивши, що твердження відповідача про те що позивач не надсилав відповідачу податкові накладні на електронні адреси вказані в п. 4.6 Договору не відповідає дійсності, оскільки 28.12.2019 р. позивач направив на електронні адреси відповідача pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgv.npp.zp.ua повідомлення з прикріпленими файлами податкових накладних. 03.03.2020 р. повторно позивач відправив відповідачу податкові накладні на електронні адреси, вказані в п. 4.6 Договору. Крім того, 03.03.2020 р. відповідачу були відправлені податкові накладні на електронну адресу - voronaya_vn@i.ua. Таке відправлення податкових накладних на іншу адресу, а саме на адресу не вказану у Договорі - voronaya_vn@i.ua було зумовлено тим, що відповідач, по технічним причинам або навмисно не зміг відкрити файли з податковими накладними. Зазначив, що електронна адреса voronaya_vn@i.ua - це електронна адреса співробітника відповідача працівника Вороная В.М. - особа, яка приймала товар, підписувала видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на отримання товарів від позивача. Суми податку з постачання товару позивачем, були включені відповідачем до складу податкового кредиту. Скарг або претензій про відсутність документів до позивача не надходило. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем до матеріалів справи надано відповідні квитанції на підтвердження реєстрації податкових накладних. Отже, строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором співпадають, та з урахуванням сплати платежу протягом 45 календарних днів, строк виконання обов'язків по сплаті за товар прострочене, тому нарахування штрафних санкцій починається з 03.02.2020 р. З урахуванням викладеного, позивач просить позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях від 10.02.2021 р. за вих. №28-23/3256 на відповідь на відзив, пояснивши, що п. 4.6. договору викладений у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та відповідач від позивача будь-яких інших додаткових підтверджень не витребував. Вважає, що саме з 03.02.2020 р. настав кінцевий строк сплати в частині вартості товару без врахування суми ПДВ. Позивач стверджує про направлення відповідачу на електронні адреси податкових накладних 28.12.2019 р. та 03.03.2020 р. Однак, відправлені позивачем податкові накладні були отримані відповідачем лише 03.03.2020 р. Таким чином, помилкове визначення позивачем строку виникнення зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару за договором поставки товару №604(6) 19УК від 25.11.2019 р. (дата підписання 03.12.2019 р.) з врахуванням суми ПДВ призвело до невірного розрахунку інфляційних втрат. На підстав зазначеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансдеталь» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) укладено договір поставки товару № 604(6)19УК/53-121-01-19-08832 від 03.12.2019р.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - автомобільні запчастини в асортименті (далі - Товар) на загальну суму - 799 990.00 грн., ПДВ 20% 159 998,00 грн., всього 959 988,00 грн. Асортимент товару, його кількість та ціна узгоджені в п. 1.1 договору.
У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки Товару: листопад-грудень 2019 року.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3.3. договору, оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (якщо Постачальник є платником ПДВ).
В п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Отримувач вантажу: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» (склад), 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).
Поставка товару відбувається в строк згідно з п. 1.2. договору (п. 4.3).
Відповідно до п.4.6. договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgv.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за Договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997р. № 8, якщо Постачальник є платником ПДВ.
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 7.7 Договору встановлено, що у випадку не надання Постачальником Покупцю, в строк визначений чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 Договору на суму ПДВ.
Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 10.7)
Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 10.8).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік (п. 11.1).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.2. договору поставив відповідачу товар на умовах DDP м. Енергодар, Інкотермс 2010 на склад отримувача вантажу: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» (склад) м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133 склад.
Вказаний товар без жодних зауважень прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані та склеплені печатками обох підприємств, а саме:
- видатковою накладною № ДТРН-001091 від 13.12.2019 р., товарно-транспортною накладною №1091 від 13.12.2019р., на суму 528 265,00 грн.,ПДВ 20% 105 653,00 грн., разом - 633 918,00 грн.;
- видатковою накладною №ДТРН-001142 від 19.12.2019 р., товарно-транспортною накладною № 1142 від 19.12.2019 р. на суму 271 725,00 грн., ПДВ 20% 54 345,00 грн., разом - 326 070,00 грн.
Вимоги від відповідача протягом строку прийняття по кількості та якості Товару не поступало.
Відповідач в судових засіданнях та своїх заявах по суті справи підтвердив, що ним отримано вказаний товар на загальну суму 959 988,00 грн.
21.02.2020 р. ТОВ "Дніпротрансдеталь" направило на адресу ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» вимогу від 18.02.2020 р. за вих. №45/02 та 28.02.2020 р. претензію №1 про сплату заборгованості за поставлений товар згідно договору № 604(6)19УК/53-121-01-19-08832 від 03.12.2019р. в розмірі 959 988,00 грн.
ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» направило ТОВ "Дніпротрансдеталь" лист від 26.05.2020 р. за вих. №07-105/10882, в якому зазначено, що враховуючи суттєве зменшення обсягу відпуску електроенергії та низький рівень надходження грошових коштів за вже відпущену електроенергію, ВП «ЗАЕС» пропнує розглянути можливість щодо перенесення до кінця поточного року виконання договірних зобов'язань в частині оплати за поставлену продукцію за договором №604(6)19УК/53-121-01-19-08832 від 03.12.2019р. на суму 959 988,00 грн.
ТОВ "Дніпротрансдеталь" у відповідь на вказаний лист за вих. №07-105/10882 надало ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» письмову відповідь від 27.05.2020 р. за вих. №202/05, у якій пропонувала укласти відповідну додаткову угоду про перенесення оплати за поставлені автомобільні частини до кінця 2020 р. платежами по 100-150 тис. грн. щомісяця починаючи з червня 2020 р.
Однак, відповіді від ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» не отримано, відповідну додаткову угоду до договору щодо перенесення строків оплати за отриманий товар між сторонами не укладено.
Крім того, на виконання п. 3.3. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 1119 від 13.12.2019 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019 р. на суму 528 265,00 грн., ПДВ 20% 105 653,00 грн., усього 633 918,00 грн., про що свідчить квитанція № 1 та реєстрацію податкової накладної № 1146 від 19.12.2019 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних 27.12.2019 р. на суму 271 725,00 грн., ПДВ 20% 54 345,00 грн., усього 326 070,00 грн., про що свідчить відповідна квитанція № 1.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, позивачем при постачанні товару відповідачу за видатковою накладною №1091 від 13.12.19 на суму 633 918,00 грн.: податкова накладна складена 13.12.2019 р., квитанція про реєстрацію податкової накладної отримана позивачем та відповідачем у грудні 2019 р.; за видатковою накладною №1142 від 19.12.2019 р. на суму 326 070,00 грн.: податкова накладна складено 19.12.2019 р., квитанція про реєстрацію податкової накладної отримана позивачем та відповідачем у грудні 2019 р.
Посилання відповідача, що позивач не довів направлення на адресу відповідача та отримання ним, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.6. договору позивач 28.12.2019 р. направив на електронні адреси відповідача pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgv.npp.zp.ua повідомлення з прикріпленими файлами податкових накладних, що підтверджується скриншотом електронного листа від 28.12.2019 р.
Крім того, як пояснив представник позивача, 03.03.2020 р. позивач повторно відправив відповідачу податкові накладні на електронні адреси, вказані в п. 4.6 договору, що підтверджується скриншотом електронного листа від 03.03.2020 р. Також, 03.03.2020 р. відповідачу були відправлені податкові накладні на електронну адресу - voronaya_vn@i.ua, оскільки відповідач, по технічним причинам або навмисно не зміг відкрити файли з податковими накладними. Зазначив, що електронна адреса voronaya_vn@i.ua - це електронна адреса співробітника відповідача працівника Вороная В.М. - особа, яка приймала товар, підписувала видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на отримання товарів від позивача.
Доводи відповідача про те, що у п. 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, є безпідставними, з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою, що підтверджується квитанціями № 1 від 26.12.2019 р. та № 1 від 27.12.2019 р. про прийняття документу.
Суд зазначає, що зауваження в п. 3.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.6. договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН та надсилання на електрону адресу відповідача, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Відповідач зазначає, що з 03.02.2020 р. розпочався передбачений пунктом 3.2 договору строк (45 календарних днів) для оплати за поставлений товар (без ПДВ). Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною № ДТРН-001091 від 13.12.2019 р. на суму 633 918,00 грн. - 27.01.2020 р.; за видатковою накладною №ДТРН-001142 від 19.12.2019 р. на суму 326 070,00 грн. - 02.02.2020 р. (однак, враховуючи, що 02.02.2020 р. є вихідним днем, то останнім днем для здійснення оплати є 03.02.2020 р.).
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару № 604(6)19УК/53-121-01-19-08832 від 03.12.2019р. в розмірі 959 988,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3% річних в сумі 25 154,80 грн. за період з 03.02.2020 р. по 10.12.2020 р. та інфляційні втрати в сумі 24 095,69 грн. за період з лютого 2020 р. по жовтень 2020 р.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти. (п. 3.3.)
Суд перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, зазначає, що позивачем невірно визначено початок розрахунку, а саме з 03.02.2020 р., оскільки до цієї дати включно відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар. Також позивачем 3% річних нараховано на суму інфляційних втрат, що не передбачено чинним законодавством. Отже, відповідно до розрахунку суду 3% річних за період з 04.02.2020 р. по 10.12.2020 р. становить суму в розмірі 24 538,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2020 р. по жовтень 2020 р. на суму 24 095,69 грн., наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансдеталь" (49000, м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 10; код ЄДРПОУ 42367267) суму основного боргу в розмірі 959 988 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 24 538 (двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 87 коп., інфляційні втрати в сумі 24 095 (двадцять чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн. 69 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 129 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 34 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 05.04.2021 р.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.