Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 447/1949/17
провадження № 61-4418ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 16 липня 2015 року № 632 та за позовом ОСОБА_3 до Дроговизької сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 привести проїзд (провулок) між вулицями І. Франка та Л. Українки у с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області до попереднього стану шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі та воріт та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні проїздом (провулком) між вулицями І. Франка та Л. Українки у с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області ОСОБА_3 ,
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка не може бути прийнята касаційним судом, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхіднонадати касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного вище недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв