Ухвала
05 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 522/18941/15-ц
провадження № 61-3353ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 1 693 452, 00 грн, що еквівалентно 68 032, 00 дол. США.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Справа переглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 28 жовтня 2011 року станом на 17 травня 2016 року у розмірі 269 581, 00 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 01 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог.
Від заявника у березні 2021 року надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги, подано докази на підтвердження доплати судового збору докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- під час повторного перегляду справи суд апеляційної інстанції не врахував, що попереднє рішення апеляційного суду у цій справі заявником виконано;
- судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц (провадження № 61-8449св18), відповідно до якого припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому, на переконання заявника, нарахування пені та відсотків після закінчення строку дії договору позики, а саме з 28 жовтня 2013 року, є безпідставним та необґрунтованим. Позивач не пред'явив вимогу про стягнення коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України, просив стягнути відсотки та пеню на підставі частини першої статті 1048 ЦК України, тобто всупереч зазначеному правовому висновку;
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 та пункті 5 частини першої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
IІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 12 листопада 2020 року, яка отримана заявником 24 лютого 2021 року у приміщенні суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції копію зазначеного рішення заявнику не направив.
На підтвердження усунення недоліків заявником додатково подано лист Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року, у якому зазначено відомості про дату отримання заявником копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а саме 24 лютого 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини другої наведеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.
Отже, аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів, додаткових матеріалів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження дають підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.
ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Оскільки, вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року.
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/18941/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором займу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко