Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
місто Київ
справа № 758/3419/15-ц
провадження № 61-1730св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,
заінтересовані особи: державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ільницький Іван Васильович, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільськогорайонного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у складі судді Войтенко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») у травні 2017 року звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Заявник обґрунтовував вимоги скарги тим, що 19 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних та цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 про запровадження у ПАТ «Банк «Київська Русь» з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Постановою Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Київська Русь». 26 квітня 2017 року головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ільницьким І. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 758/3419/15-ц, виданого Подільським районним судом міста Києва на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 травня 2015 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ «Банк «Київська Русь» вчинити дії та переказати грошові кошти у розмірі 1 279 394, 00 грн з поточного рахунку ОСОБА_1 , відкритого у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс»
(далі - ТОВ «КУА «Імідж Фінанс»), відкритого в АТ «УкрСиббанк».
Заявник стверджував, що державний виконавець на підставі положень пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - Закон у редакції, чинній станом на час вчинення виконавчих дій) зобов'язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки 16 липня 2015 року Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки державний виконавець під час винесення цієї постанови не надав боржнику строк для добровільного виконання рішення та неправильно визначив розмір виконавчого збору: замість належних до сплати 12 800, 00 грн, зазначено 127 939, 40 грн, чим поклав на ПАТ «Банк «Київська Русь» надмірні фінансові зобов'язання.
На підставі викладеного заявник, з урахуванням заяви про уточнення вимог від 31 травня 2017 року, просив суд: скасувати постанову головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ільницького І. В. про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року ВП № 53830664; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ільницького І. В. щодо невжиття дій та заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 53830664 з примусового виконання виконавчого листа № 758/3419/15-ц; зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ільницького І. В. закінчити виконавче провадження № 53830664 з примусового виконання виконавчого листа № 758/3419/15-ц.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні скарги з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що оскаржувана постанова ухвалена державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року визнано протиправною і скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Крім того, 12 липня 2017 року державним виконавцем з власної ініціативи винесено постанову про виправлення помилок в постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року, а саме: зазначено про надання десятиденного строку для виконання рішення немайнового характеру та змінено суму виконавчого збору з 127 939, 40 грн на 12 800, 00 грн, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця від 26 квітня 2017 року відсутні.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» відхилено. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції, встановивши, що оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено з дотриманням вимог законодавства та рішенням суду було скасовано постанову Правління Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ «Банк «Київська Русь». Також суд зазначив, що державний виконавець, хоч і виправив помилку у виконавчому документі безпосередньо перед судовим засіданням, в якому постановлена ухвала суду першої інстанції, проте такі дії державного виконавця права заявника не порушують.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року касаційну скаргу банку задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції обґрунтовувалося тим, що стверджуючи, що недоліки постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року можуть бути усунуті шляхом виправлення помилки у процесуальному документі, суди не встановили, чи винесена державним виконавцем постанова про виправлення помилок у постанові від 12 липня 2017 року відновлює порушене право ПАТ «Банк «Київська Русь» на добровільне виконання рішення у десятиденний строк та чи могли ці недоліки бути усунуті в порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», щодо виправлення граматичних чи арифметичних помилок. Також суди не дали оцінки тій обставині, що виконавче провадження відкрито 26 квітня 2017 року, а про можливість добровільного виконання рішення суду зазначено лише у постанові від 12 липня 2017 року, що могло призвести до безпідставного стягнення з боржника виконавчого збору.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця Ільницького І. В. від 26 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53830664, зобов'язано уповноважену особу Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві усунути порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», допущені при відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 758/3419/15-ц.
Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що у період від дати відкриття виконавчого провадження до 12 липня 2017 року права боржника
ПАТ «Банк «Київська Русь» протиправно порушені постановою від 26 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження. Так, 12 липня 2017 року постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ільницького І. В. виправлено помилки у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року, а саме пункт 2 постанови викладено таким чином: «Виконати рішення суду немайнового характеру протягом 10 робочих днів»; у пункті 3 змінено розмір виконавчого збору на 12 800, 00 грн. Суди встановили, що винесена 12 липня 2017 року державним виконавцем постанова про виправлення помилок у постанові від 26 квітня 2017 року не відновлює порушене право боржника, адже після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» штрафів за невиконання рішення суду в розмірі 5 100, 00 грн та у розмірі 10 200, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року в частині задоволення скарги та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ПАТ «Банк «Київська Русь».
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначив, що боржник не сплатив виконавчий збір ані у добровільному, ані у примусовому порядку. Крім того, боржник не виконав рішення суду, що свідчить про його бажання уникнути обов'язку з виконання рішення суду. Судами також не враховано, що редакція Закону України
«Про виконавче провадження», що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала добровільного виконання рішення у наведеній категорії спору, а передбачала лише зазначення строку виконання, який вже має характер примусового. З огляду на наведене державний виконавець не був зобов'язаний зазначати строк на добровільне виконання рішення. Ухвалюючи оспорювані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та ухвалили рішення, які фактично позбавили стягувача конституційного права на виконання рішення суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому порядку.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення переглядаються у частині задоволення скарги на дії державного виконавця, у іншій частині рішення не оскаржуються, отже й не переглядаються.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 травня 2015 року зобов'язано ПАТ «Банк «Київська Русь» переказати грошові кошти у розмірі 1 279 394, 00 грн з поточного рахунку ОСОБА_1 , відкритого у ПАТ «Банк «Київська Русь», на рахунок ТОВ «КУА «Імідж Фінанс», відкритого в АТ «УкрСиббанк».
На виконання цього рішення Подільським районним судом міста Києва 19 квітня 2017 року видано виконавчий лист № 758/3419/15-ц.
26 квітня 2017 року головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ільницький І. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 19 квітня 2017 року № 758/3419/15-ц.
23 травня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5 100, 00 грн.
04 липня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» за невиконання рішення суду в розмірі 10 200, 00 грн.
12 липня 2017 року постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ільницького І. В. виправлено помилки у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року, а саме пункт 2 постанови викладено таким чином: «Виконати рішення суду немайнового характеру протягом 10 робочих днів»; у пункті 3 змінено розмір виконавчого збору на 12 800, 00 грн.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У частині п'ятій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Частинами першою і другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.
Як на підстави скарги на дії державного виконавця банк посилався на те, що в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зазначив про те, що рішення немайнового характеру підлягає виконанню протягом 10 робочих днів та неправильно зазначив суму виконавчого збору у розмірі 127 939, 40 грн замість 12 800, 00 грн.
Задовольняючи скаргу банку, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що у зв'язку із незазначенням у постанові від 26 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження строку на добровільне виконання рішення, до 12 липня 2017 року права боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» були неправомірно порушеними постановою від 26 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження.
Зазначений висновок про порушення прав банку суди зробили на підставі того, що 23 травня 2017 року та 04 липня 2017 року державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржника ПАТ «Банк «Київська Русь» штрафів за невиконання рішення суду у розмірі 5 100, 00 грн та 10 200, 00 грн.
Тобто, висновок про порушення прав боржника у виконавчому провадженні зроблений внаслідок встановлення факту винесення державним виконавцем наведених постанов про накладення штрафів за невиконання рішення.
Водночас судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у такому випадку ПАТ «Банк «Київська Русь» було вправі оскаржити дії державного виконавця саме у частині винесення постанов про накладення штрафів, оскільки саме цими постановами, за висновками судів, порушені права банку.
Саме лише незазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження того, що рішення немайнового характеру підлягає виконанню протягом 10 робочих днів, не порушує права боржника, адже таке право йому надається саме Законом, а не державним виконавцем шляхом викладення відповідної інформації у постанові. Чинним законодавством не передбачено підставою для скасування постанови державного виконавця відсутність згаданих у ній відомостей.
Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, задовольнивши скаргу з тих підстав, на які заявник не посилався у своїй скарзі, суди вийшли за межі доводів скарги, внаслідок чого фактично задовольнили її з інших підстав.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Задоволення скарги банку за встановлених обставин та підстав порушило конституційне право ОСОБА_1 на виконання судового рішення, адже безпідставне скасування постанови про відкриття виконавчого провадження унеможливило реалізацію цього права.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Зважаючи на наведене, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки про наявність підстав для задоволення скарги, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення скарги і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільськогорайонного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у частині задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.
У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на дії державного виконавця про скасування постанови головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ільницького І. В. про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2017 року ВП № 53830664відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко