Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 205/9764/16-ц
провадження № 61-16532св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коваленко Дар'єю Петрівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Ткаченко І. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди спадкоємцями, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2014 року за участю автомобілів марки «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить їй на праві власності, та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , відбулась ДТП, винуватцем якої визнаний ОСОБА_4 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Вказувала на те, що вона зверталась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування, однак їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року у справі № 201/745/15-ц її позов до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволено частково та стягнуто з відповідача на її користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 36 430,26 грн. Однак рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні її позову відмовлено.
У зв'язку з тим, що у виплаті страхового відшкодування їй відмовлено, вважала, що відшкодування завданої шкоди покладається на особу, що її завдала.
Оскільки ОСОБА_4 помер, завдана їй шкода підлягає стягненню з його спадкоємців, а саме з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк на пред'явлення грошових претензій до спадкоємців, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь відшкодування шкоди у розмірі 61 029,15 грн та 600,00 грн витрат, пов'язаних з отриманням висновку автотоварозначого дослідження.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк пред'явлення грошових претензій до спадкоємців кредитора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди у розмірі 61 029,15 грн та 600,00 грн витрат, пов'язаних з отриманням висновку автотоварозначого дослідження, а всього - 61 629,15 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач з поважних причин пропустила строк пред'явлення грошових претензій до спадкоємців, оскільки відповідачі у порушення частини першої статті 1281 ЦК України не повідомили позивача про відкриття спадщини.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивач звернулась з позовом до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із пропуском шестимісячного строку на пред'явлення вимог до спадкоємців, який передбачений статтею 1281 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що їй з 10 червня 2015 року було відомо про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки про смерть ОСОБА_4 її представнику стало відомо під час розгляду справи № 199/1387/16-ц, а саме 23 червня 2016 року, а до суду з цим позовом вона звернулась 30 грудня 2016 року.
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 759/12484/15-ц (провадження № 61-32224св18) та від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц (провадження № 61-14038св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року ОСОБА_2 , в особі адвоката Осташ Є. Д., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 липня 2014 року за участю автомобілів марки «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , належного останній на праві власності, та автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , сталася ДТП.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до полісу № АС/7103778 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 14 лютого 2014 року до 13 лютого 2015 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
15 серпня 2014 року ОСОБА_1 зверталась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страховий випадок, пошкодження автотранспротного засобу в ДТП від 01 липня 2014 року, за результатами розгляду якої 06 жовтня 2014 року позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування страховиком з мотивів ненадання страховикові для огляду транспортного засобу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року у справі № 201/745/15-ц позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 36 430,26 грн.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з висновком № 0409/14/14 експертного дослідження від 03 вересня 2014 року за зверненням ОСОБА_1 , розмір майнової шкоди (з врахуванням втрати товарної вартості), завданої власнику автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 61 029,15 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов'язки в яких зобов'язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов'язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення «майнова шкода», наприклад, у статтях 22, 623, 1166, 1177 ЦК України.
Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційним судом витребувалися для огляду та оглядалися у судовому засіданні матеріали цивільної справи № 201/745/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та матеріали цивільної справи № 199/1387/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з матеріалами цивільної справи № 201/745/15-ц ОСОБА_1 10 червня 2015 року уточнила позовні вимоги, шляхом виключення з числа відповідачів ОСОБА_4 та відповідних вимог до нього, у зв'язку зі смертю.
Рішення у вказаній справі ухвалено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 27 серпня 2015 року.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року вказане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 серпня 2015 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовлено.
Згідно з матеріалами цивільної справи № 199/1387/16-ц ухвалою Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних в результаті ДТП.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до особи, яка на момент пред'явлення позову померла, тому ухвала суду від 20 вересня 2016 року про залучення як правонаступників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є передчасною.
Установивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач звернулась з позовом до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із пропуском шестимісячного строку на пред'явлення вимог до спадкоємців, який передбачений статтею 1281 ЦК України, оскільки їй з 10 червня 2015 року було відомо про смерть ОСОБА_4 , а з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вона звернулася 30 грудня 2016 року та не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.
При цьому, при новому розгляді справи апеляційним судом, на виконання вимог частини першої статті 417 ЦПК України, були враховані вказівки, наведені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у цій справі, та досліджені вказані судом касаційної інстанції обставини.
Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 759/12484/15-ц (провадження № 61-32224св18) та від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц (провадження № 61-14038св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коваленко Дар'єю Петрівною, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник