Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 563/421/20
провадження № 61-4810ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення майнової та моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 , керівник Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк) про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 10 травня 2017 року у Корецькому відділенні АТ КБ «Приватбанк» відбулося травмування інваліда другої групи загального захворювання ОСОБА_2 внаслідок падіння на східцях при виході з установи. Після отримання банківської картки в приміщенні установи, ОСОБА_2 у супроводі працівниці Банку направився на вихід до банкомату (який розміщений поза межами приміщення). Працівниця Банку пішла вперед (не забезпечивши страхування безпеки виходу клієнта - інваліда з приміщення), а ОСОБА_2 рушив слідом за нею. У той час східці були місцями зруйновані, тому не було чітко видно їх межі та був відсутній пандус і поручні, внаслідок чого відбулося його падіння. При падінні відбулося його травмування у вигляді перелому стегнової кістки із зміщенням кісток. ОСОБА_2 був доставлений машиною швидкої медичної допомоги в центральну районну лікарню м. Корець Рівненської області, де перебував на стаціонарному лікуванні з даного приводу до 19 травня 2017 року. Після виписки з лікарні перебуває на лікуванні в домашніх умовах (з періодичним оглядом сімейним лікарем та відповідними вузькопрофільними лікарями. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень довгий час лікувався та змушений був витрачати власні кошти на лікування, розмір яких склав 7 088,83 грн. Крім того, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, розмір якої оцінює в сумі 150 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору звертався з письмовою вимогою до відповідача на відшкодування матеріальної шкоди, однак будь-якого належного реагування з боку відповідача не відбулося, що стало підставою звернення до суду.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 у березні 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 157 088,83 грн (150 000,00 грн + 7 088,83 грн), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга не містить.
Доводи касаційної скарги стосовно незгоди з розглядом судом апеляційної інстанції справи в письмовому провадженні не свідчать про наявність виключних випадків, за яких малозначна справа підлягає касаційному оскарженню. Крім того, такі повноваження апеляційного суду передбачені частиною першою статті 369 ЦПК України.
Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , керівника Профспілки працівників місцевої промисловості та підприємницьких структур України, в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик