Справа № 158/3000/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В.
Провадження № 22-ц/802/436/21 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.
07 квітня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 січня 2021 року,
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 26.08.2010 року, чим погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що складає Договір про надання банківських послуг. Цієї ж дати відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», згідно якої відповідач підтвердив, що «з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. На виконання умов даного Договору відповідачу було відкрито картковий рахунок в подальшому розмір кредитного ліміту якого збільшився до 32500,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Банк, надавши відповідачу кредитну картку, дав можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених Договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не повернув, через що станом на 26.10.2020 року утворилась заборгованість перед Банком в загальній сумі 40169,43 гривень, з них: заборгованість за тілом кредиту - 32310,92 грн, 7858,51 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
Посилаючись на зазначені обставини, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.08.2010р. в сумі 40169,43 грн, а також судові витрати по справі в розмірі 2102 грн.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 січня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору за заявою позичальника від 26 серпня 2010 року: 32310 (тридцять дві тисячі триста десять) гривень 92 коп. тіла кредиту та 1690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 84 коп. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення процентів, позивач подав апеляційну скаргу, вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Покликається на те, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви між банком і відповідачем було укладено відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов договору. Підписуючи анкету-заяву, а також довідку про умови кредитування, позичальник погодився і з Умовами та Правилами кредитування. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. В паспорті споживчого кредиту та в тарифах банку зазначена процентна ставка, яка застосовується за межами пільгового періоду - 43,2% річних. Відповідно до п. 2.1.1.2.12 Умов та правил в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки за невиконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна». Відповідач укладення чи не укладення кредитного договору, розрахунок заборгованості не спростував, договір не оспорив, активно користувався кредитною карткою, знімав кошти та здійснював погашення заборгованості, що вбачається з виписки та розрахунку заборгованості. Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи позивач просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача отриманого ним та непогашеного тіла кредиту, однак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Ці Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків до задоволення не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися неможливо, оскільки вони є передчасними.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, у якій зазначено про його згоду з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, відповідно до умов якого останній отримав кредит, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Бажаний ліміт за платіжною карткою в анкеті-заяві не встановлено.
До позовної заяви додано Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, а також довідку про умови кредитування, яка є додатком до договору і яка підписана відповідачем ОСОБА_1 із зазначенням, що з фінансовими умовами надання кредитної картки і приєднаним розрахунком він ознайомлений.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 26 жовтня 2020 року становить 40169,43 грн, яка складається з наступного: 32310 грн - заборгованість за кредитом 7858,51 грн - заборгованість за простроченими відсотками;
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті-заяві позичальника від 26.07.2018 процентна ставка не зазначена, разом з тим, позичальником при оформленні цієї анкети-заяви було підписано додаток у вигляді довідки, у якій зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% в місяць, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, що підтверджується випискою по руху коштів, довідкою про видані картки, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Суд першої інстанції не звернув увагу на дані обставини, які підтверджені зазначеними доказами, та дійшов невірного висновку про відсутність підстав для стягнення боргу по відсотках.
На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком, наданим позивачем, який відповідає умовам договору.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 січня 2021 року в даній справі в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору за заявою позичальника від 26 серпня 2010 року у сумі 7858,51 грн (сім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 51 копійка) заборгованості за простроченими відсотками.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді