РІШЕННЯ справа №2-2323/10
19 квітня 2010 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого - судді Продана Б.Г., при секретарі - Дорош Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування майнової шкоди,
Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування майнової шкоди в сумі 10000 грн. до ОСОБА_2, пояснивши суду, що останнім було безпідставно вилучено його майно - металеву буду із речами (сільськогосподарський інвентар, дошки, електричний кабель тощо), що зберігались в ній та вивезено її на сміттєзвалище.
Дана буда належала позивачу та зберігалась по АДРЕСА_1 Позивач не знав кому належить дана земельна ділянка, однак використовував її для зберігання свого майна - металевої автобуди протягом тривалого часу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просить позов задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 пояснив, що дійсно йому відповідачем неодноразово робились пропозиції забрати дану автобуду з території земельної ділянки АДРЕСА_1. ОСОБА_2 пояснював , що дана земельна ділянка належить його дружині, оскільки була нею придбана 16.07.2008 р., а знаходження на ній даної автобуди перешкоджає здійсненню будівництва. Однак позивач дане майно самостійно не забрав, в результаті чого автобуда була вивезена ОСОБА_2 на сміттєзвалище. Дані дії відповідача ОСОБА_1 вважає злочинними, а тому просить відшкодувати йому втрату майна, яке оцінює в суму 10000 грн. Визначаючи варість майна, позивач вважає, що його автобуда коштує 5000 грн., ще 5000 грн. коштує майно, яке знаходилось в ній на момент її вивезеня на завалище.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує. ОСОБА_2 пояснив суду, що дійсно неодноразово наполягав на вивезенні з території земельної ділянки даної автобуди, оскільки вона знаходилась там безпідставно і перешкоджала здійсненню будівництва. Однак ОСОБА_1 такі вимоги ігнорував і забирати дану автобуду не вважав за необхідне, в зв"язку із чим він самостійно вивіз дану автобуду на сміттєзвалище, оскільки на його погляд вона жодної цінності не представляла.
Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом об"єктивно встановлено, що власницею земельної ділянки АДРЕСА_1 є дружина відповідача - ОСОБА_3, яка придбала дану земельну ділянку 16.07.2008 р., що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну діялнку серії НОМЕР_1 Оскільки на даній земельній ділянці знаходилась автобуда ОСОБА_1, чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 повідомив позивача про необхідність забрати дане майно з їх земельної ділянки, оскільки його знаходження перешкоджає проведенню будівельних робіт. Однак позивачем цих вимог виконано не було, тому на його адресу було направлено листа від імені ОСОБА_3 в якому остання вимагала прибрати дану автобуду з її земельної ділянки в строк до 01.09.2009 р.
Позивач жодним чином не реагував на дані вимоги, в результаті чого ОСОБА_2, вважаючи що дані речі для позивача жодної матеріальної цінності не мають ( оскільки забирати він їх не бажав, вони мали жалюгідний вигляд) вивіз за власні кошти дану автобуду на сміттєзвалище.
З даного приводу , вважаючи дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з вимогою притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Однак ці вимоги задоволенні не були, оскільки компетентними органами не було знайдено підстав для притягнення відповідача до кримінальної відповідальності (що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.12.2009 р. (а.с.14) , від 09.02.2010 р., (а.с. 36), ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19.03.2010 р. ).
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є належним чином не обгрунтовані і не доведені.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень… Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Звертаючись до суду із позовом про відшкодування майнової шкоди, позивач не навів жодних належних доказів про вартість майна, яку просить відшкодувати. Всі ціни на майно, що знаходилось в автобудці, як і вартість самої автобуди (а.с.20), позивач визначив самостійно, на власний розсуд. Однак, виходячи із списку майна, за яке позивач бажає отримати компенсацію, вбачається сумарна його вартість в сумі 11140 грн., що суперечить ціні позову , заявленій позивачем в розмірі 10000 грн.
Також суду не було надано доказів і про наявність чи відсутність того чи іншого майна в автобудці, яке на думку позивача знаходилось там на момент її вивезення на сміттєзвалище.
Крім того, відмовляючись прибрати автобуду з території неналежної йому земельної ділянки, позивач вважав (припускав) що має право зберігати там своє майно. Однак такими своїми діями ОСОБА_1 порушував (обмежував) право власності ОСОБА_3, а відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод уздійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.3-4 ст.373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюєтся на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об"єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Вважаючи на те, що позивачем не було належним чином обгрутновано свої позовні вимоги, що не дає суду змоги встановити факт наявності чи відсутності на момент вивезення на сміттєзвалище майна в автобуді, а також встановлення вартості самої автобуди та майна , що можливо було в ній, не було доведенео законних підстав, на яких вона перебувала на земельній ділянці, що належить дружині відповідача, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки вони є необгрунтованими та безпідставними.
Керуючись ст.ст.60, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 391, 373 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування майнової шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: