Справа № 143/1425/18
26.03.2021 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А. В.,
з участю секретаря Москаленко С.П.,
представника позивача- адвоката Путіліна Є.В.,
представника відповідача Гули А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО Захід» про визнання недійсною додаткової угоди, -
Встановив:
До Погребищенського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Вимоги позивача мотивовані тим, що між ним та ТОВ «Концерн Сімекс-Агро» 14.09.2006 було укладено договір оренди земельної ділянки №630, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстровано у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 14.09.2006 № 040683800109 терміном на 10 років.
Згодом позивачу стало відомо, що 17.09.2010 за № 041005100421 було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі строком на 20 років. Позивач стверджує, що не підписував з відповідачем додаткової угоди, а про її наявність дізнався лише після закінчення терміну дії договору, а відтак він просив суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 14.09.2006, площею 3,2433га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Сімекс-Агро», що зареєстрована у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 №041005100421 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018).
В ході розгляду справи в зв'язку із зміною організаційно-правової форми відповідача ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.12.2019 було замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Сімекс-Агро" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО Захід» (а.с. 13, т.2).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 28.10.2020 прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову та позовні вимоги визначені наступним чином:
«Скасувати запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 за №041005100421 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов'язати ТОВ «ТАС Агро-Захід» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (а.с. 43-44, т.2).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі пославшись на доводи викладені в позовній заяві та висновок судової-технічної та почеркознавчої експертизи, складений 15.10.2019 за №5649/5650/19-21 експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Представник ТОВ «ТАС Агро-Захід» підтримав доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву, звернувши увагу суду на те, що висновок судової експертизи виготовлений з порушеннями, позивач пропустив строки позовної давності, оскільки отримував підвищену орендну плату з 2010 року, тобто був обізнаний з додатковою угодою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволеннюз огляду на таке.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка, площею 3,2433га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, яка розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с. 25, т.1).
05.01.2005 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Сімекс-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,2433га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Договір зареєстровано 14.09.2006 за №040683800109 у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» (а.с. 6-7, т.1).
Отже, строк користування земельною ділянкою відповідачем мав закінчитись 14.09.2016р.
17.09.2010 Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» було зареєстровано за №041005100421 додаткову угоду до вказаного договору оренди в якій було змінено строк оренди з 10 на 20 років (а.с. 8, т.1)
Вказана угода була також зареєстрована разом з договором і в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018), що підтвердужється витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 12, т.1).
Позивач був ознайомлений з тим, що зареєстровано додаткову угоду лише 19.06.2018 року, що вбачається із адвокатського запиту та відповіді на нього (а.с.13-14, т.1), а з її змістом лише після її витребування судом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.
Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.
Посилання відповідача, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту підвищення орендної плати (а.с. 63-64, т.1) є безпідставними, оскільки із довідки наданої відповідачем вбачається, що розмір палати за користування земельною ділянкою підвищувався неодноразово, одна будь-яких угод з цього приводу відповідачем надано не було.
Перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору.
Оскільки підставами позову є не підписання позивачем спірної додаткової угоди, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме: про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов при ухваленні судових рішень у справах № 145/374/17 від 06.03.2019 та № 145/1089/17 від 13.02.2019, від 17.10.2019 справа № 136/276/18, які є аналогічними за установленими фактичними обставинами та підставами позову справі, що є предметом перегляду.
З висновку судової-технічної та почеркознавчої експертизи, складеного 15.10.2019 за №5649/5650/19-21 експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертизи (а.с. 241245, т.1) слідує, що підписи від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди землі (дата 14.09.2006 №630), площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої та території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на а.с. 141 та 156, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.
Підписи від імені від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди землі (дата 14.09.2006 №630), площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої та території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на а.с. 141 та 156, - виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорювану додаткову угоду він не підписував, підпис у ньому вчинено іншою особою.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є висновок експерта, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 у графі «орендодавець» додаткової угоди до договору оренди землі (дата 14.09.2006 ) виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Разом з тим, позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди.
Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).
Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ТОВ «ТАС «Агро-Захід» спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, ця ділянка фактично не була передана в оренду за додатковою угодою, яку він не підписував, тому вона є неукладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.
Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Додаткова угода була зареєстрована Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 №041005100421 та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Власником спірної земельної ділянки №0523483800:10:000:0081 на час подання позову є ОСОБА_1 .
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, площею 3,2433 га, яка розташована на території Очерентянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку за відповідачем по справі, коли додаткову угоду до договору оренди позивач фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.
На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди, проведену Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 №041005100421, та запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018) про державну реєстрацію іншого речового права оренди.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд у справі № 125/702/17 постанова від 05.08.2020, справа № 358/815/17 від 19.08.2020.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 за №041005100421 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39529268 від 06.02.2018 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов'язати ТОВ «ТАС Агро-Захід» повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителю АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0081, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 05.04.2021.
Суддя