Справа № 297/2325/20
Закарпатський апеляційний суд
05.04.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/153/21, за апеляційною скаргою, яку подала адвокатка ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2021 року продовжено щодо обвинуваченого за ч. 3 ст. 332 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Студене Міжгірського району, мешканця АДРЕСА_1 , гр. України, із середньою технічною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 170 250 гривень, до 09.05.2021 включно.
На обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави, покладені такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою прокурора або суду; не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду.
В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Берегівського районного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332 КК України, що ухвалою цього ж суду від 11.01.2021 щодо ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.03.2021. В ухвалі також вказується на те, що судовий розгляд не закінчено, попередня ухвала втрачає силу 12.03.2021, а передбачені ст. 177 КПК України ризики продовжують існувати, зокрема ризик можливого переховування ОСОБА_6 від суду, який підтверджується тим, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування перебував у розшуку, неодноразово змінював своє прізвище та ім'я, інкримінований йому злочин відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років із конфіскацією майна, обвинувачений є раніше судимим, що він підтвердив у судовому засіданні. З огляду на наведене, суд вважав, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого є доцільним продовження строку тримання його під вартою із визначенням застави в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 170 250 гривень.
В апеляційній скарзі адвокатка ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що до поданого прокурором клопотання не додано жодного документу, яким би обґрунтовувались його доводи про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність клопотання. Стверджує, що клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою прокурором складено 26.02.2021, вручено стороні захисту - 10.03.2021, тобто у день його розгляду, а змінене клопотання, яке задовольнив суд, датоване 03.03.2021 і стосувалось якогось іншого клопотання від 26.06.2021. Посилається на те, що постанова слідчого про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук є формальною, оскільки органу досудового розслідування було відомо фактичне місце проживання ОСОБА_6 разом із сім'єю у м. Івано-Франківськ, а також слідчим не було вжито жодних заходів для встановлення місця знаходження ОСОБА_6 : відсутні докази направлення та отримання ним повістки про виклик до слідчого, не застосовано приводу; не проведено жодних слідчих дій із метою встановлення місця знаходження особи. При цьому, зазначає, що відповідно до довідки № 920/106/26-3-21 від 19.02.2021, виданої ВП № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатської області, ОСОБА_6 із 01.01.2020 по теперішній час по обліках відділення поліції в розшуку не значився. Також вказує на те, що будь-які ризики, у тому числі й ухилення обвинуваченого від суду, стороною обвинувачення не доведено й судом не встановлено, а такі ґрунтуються виключно на припущеннях. Крім того, посилається на те, що визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого з урахуванням тих фактів, що обвинувачений вже більше шести місяців утримується під вартою, його дружина не працює і на утриманні в них є троє неповнолітніх дітей, майновий стан обвинуваченого не надає такої можливості як внесення визначеного розміру застави. Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та адвокатки ОСОБА_8 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор, обвинувачений та адвокатка належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від вищевказаних процесуальних осіб не надходило, а також те, що прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 та адвокатка ОСОБА_8 не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення - відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі доведення його вини (позбавлення волі на строк від 7 до 9 років), те, що судове провадження не закінчено й на даний час не допитані всі свідки, а також дані про особу обвинуваченого (характеристика з місця проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, під час досудового розслідування перебував у розшуку, неодноразово змінював своє прізвище та ім'я ).
Тому, колегія суддів вважає, що, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується, конкретних обставин, за яких скоєно діяння та даних про його особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, таким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Тому, колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів зазначає, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв'язку з чим, із урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит свідків, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов належного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
Як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд, з огляду на вищенаведене, не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги що клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою прокурором складено 26.02.2021, вручено стороні захисту - 10.03.2021, тобто у день його розгляду, а змінене клопотання, яке задовольнив суд, датоване 03.03.2021 і стосувалось якогось іншого клопотання від 26.06.2021.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що постанова слідчого про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук є формальною, оскільки органу досудового розслідування було відомо фактичне місце проживання ОСОБА_6 разом із сім'єю у м. Івано-Франківськ, а також слідчим не було вжито жодних заходів для встановлення місця знаходження ОСОБА_6 : відсутні докази направлення та отримання ним повістки про виклик до слідчого, не застосовано приводу; не проведено жодних слідчих дій із метою встановлення місця знаходження особи, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи ознайомлений з покладеними на нього обов'язками, змінивши місце проживання не повідомив відповідних посадових осіб органа досудового розслідування про зміну місця проживання, про місце проживання, за яким його було відшукано, що призводить до висновку про його переховування від органа досудового розслідування.
При оцінці доводів апеляційної скарги щодо сімейного стану обвинуваченого, колегія суддів зазначає, що у підтвердження цих доводів адвокатка не надала документи щодо сімейного стану обвинуваченого та про наявність на його утриманні неповнолітніх дітей.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах судового провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у ОСОБА_6 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміноване йому кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що, дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано визначив йому розмір застави.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого з урахуванням тих фактів, що обвинувачений вже більше шести місяців утримується під вартою, його дружина не працює і на утриманні в них троє неповнолітніх дітей, майновий стан обвинуваченого не надає такої можливості як внесення визначеного розміру застави, колегія суддів зазначає, що сторона захисту у підтвердження сімейного та майнового стану обвинуваченого до апеляційної скарги не додала будь які докази (документи), що відповідно до положень КПК України сторона, яка посилається на ті чи інші доводи повинна довести їх обґрунтованість.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2021 року, якою обвинуваченому за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 170 250 гривень, до 09.05.2021 включно, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :