Суддя Попова В. О.
Справа № 644/2765/21
Провадження № 2-н/644/1137/21
06.04.2021
06 квітня 2021 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Попова В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього сина на час навчання, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в розмірі ј частини заробітку (доходу) боржника, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦПК України розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Статтею 161 ЦПК України встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб ; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.п.4, 5 ч.1 ст.161 ЦПК України).
Так, відповідно до ч.4 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина,має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При цьому стаття 183 СК України знаходиться у главі 15 СК України, статтею 180 якої визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 198 СК України визначає, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
У відповідність зі ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець встановлює обов'язок батька/матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від наявності у них матеріальної можливості надавати таку допомогу. Після досягнення дитиною повноліття - лише якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Обов'язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов'язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов'язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Враховуючи викладене, доходжу висновку про неможливість розгляду питання про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в порядку наказного провадження, оскільки законодавець закріпив необхідність доведення наявності у батька матеріальної можливості надавати допомогу повнолітній дитині, що виключає безспірний характер правовідносин й унеможливлює видачу судового наказу для стягнення вказаної суми.
Згідно п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 161 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд відмовляє ОСОБА_4 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
У відповідності до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.160, 161, 165, 166 ЦПК України, суддя -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з даної підстави унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Попова В.О.