Справа № 320/437/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
05 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.01.2021) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними дій та скасування наказу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України під час здійснення державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог ліцензійних умов ТОВ "Укрекологістика" та порядку складання актів перевірки та розпоряджень за їх результатами;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії ТОВ "Укрекологістика" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу Мінприроди від 19.03.2018 №98 (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення).
14 січня 2021 року товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що заходи забезпечення позову вжиті судом першої інстанції не відповідають критеріям адекватності та співмірності, а також є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 18.03.2021 р. за вх. № 11266, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.03.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії, до набрання рішення законної сили у цій справі, завдасть позивачу значних матеріальних збитків, оскільки вся діяльність товариства здійснюється на підставі цієї ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, позивач не навів жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Колегія суддів зазначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами та не враховують співвідношення прав та законних інтересів, про захист яких, просить позивач, із негативними наслідками вжиття цих заходів для заінтересованих осіб.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги позивача, заявлені в адміністративному позові та клопотанні про забезпечення позову, зводяться до невідповідності дій відповідача вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
Також не можуть вважатися підставою для вжиття заходів забезпечення позову доводи позивача, що невжиття таких заходів завдасть підприємству значних матеріальних збитків.
Колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, зокрема виникнення додаткових витрат та інше. Проте включає в себе й певні гарантії, зокрема щодо можливості оспорювання договорів та відшкодування суб'єктом владних повноважень шкоди, збитків.
Так, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду викладеної в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, Верховний Суд скасував судові рішення, зазначивши, що: «…застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втрутився у компетенцію Державної служби геології та надр України, зупинив дію Припису та фактично надав можливість позивачу, як надрокористувачеві, не виконувати вимог Припису, не зважаючи на встановлені відповідачем під час заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства. Суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, які виявлені відповідачем».
Таким чином, виходячи з оцінки доводів позивач щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, колегія суддів вважає, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" про забезпечення адміністративного позову безпідставно задоволено судом першої інстанції, зважаючи, також, на те, що твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Отже, дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи заявника не підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, а тому подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з недостатнім правовим обґрунтуванням, а тому наявні підстави для його скасування.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 150, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.01.2021) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними дій та скасування наказу задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 05.04.2021)