Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2021 р. Справа№200/925/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати вихідної допомоги,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати вихідної допомоги. Просила визнати бездіяльність голови Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області щодо здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку з припиненням виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 та зобов'язати Шахівську сільську раду Добропільського району Донецької області здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку з припинення виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання територій та адміністративних центрів територіальних громад».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11 листопада 2020 року рішенням Шахівської сільської ради № VIII-1/1 повноваження ОСОБА_1 , як старости сіла, припинені згідно пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання територій та адміністративних центрів територіальних громад». Позивач звернулась до голови Шахівської сільської ради з заявою про призначення виплати в розмірі шести заробітних плат, на що 24.12.2020 року отримала відповідь про відмову у виплаті даної гарантії.
Отже, позивач вважає, що її права були порушені, у зв'язку із чим змушена звернутись до суду.
29 січня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
25 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. Відповідач зазначив, що 11 листопада 2020 року повноваження позивача припинено на підставі рішення Шахівської сільської ради № VIII-1/1, згідно пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України № 562-ІХ. До звільнення позивач була посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статей 2,3 Закону України № 2493-ІІІ і її повноваження закінчились в день набуття повноважень Шахівською сільською радою 8 скликання, у зв'язку із закінченням строку повноважень сільської ради 7 скликання та її виконавчого комітету, до складу якого вона входила за посадою, що було зумовлено проведеними виборами до Шахівської сільської ради і формуванням нового складу виконавчого комітету. Тобто посада, на якій перебувала ОСОБА_1 передбачає обмеження щодо строкового перебування на ній, тобто фактично мало місце звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 помилково ототожнює закінчення повноважень старости, як посадової особи місцевого самоврядування, у зв'язку із закінченням строку повноважень ради та її виконавчого комітету із припиненням виконання повноважень посадових осіб інших суб'єктів господарювання, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а отже відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
17 березня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала на те, що на старост (в тому числі осіб, які виконували обов'язки старост відповідно до ст. 8-3 та п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад») в цілому поширюються гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», тому позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку з припиненням виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування згідно з пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання територій та адміністративних центрів територіальних громад» вважає цілком обґрунтованим.
24 березня 2021 року на адресу суду надішли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких було зазначено, що на момент прийняття позивача на роботу та її звільнення, була відсутня норма, що надавала право на грошову виплату.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Октябрської сільської ради № VIII-10/1 від 22.07.2016 року за результатами виборів ОСОБА_1 було визнано старостою сіл, про що було зроблено відповідний запис у трудову книжку НОМЕР_3 за № 16.
11 листопада 2020 року рішенням Шахівської сільської ради № VIII-1/1 повноваження ОСОБА_1 було припинено згідно з пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання територій та адміністративних центрів територіальних громад», про що також зроблено відповідний запис до трудової книжки за № 21.
21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до голови Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області із заявою про призначення їй виплати в розмірі шести заробітних плат.
Листом від 24.12.2020 року № 02-33/3715 позивача було повідомлено про те, що її висновок, який міститься в заяві з приводу того, що оскільки ОСОБА_1 обрано старостою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку визначеному законом, який діяв до 16.07.2020 року, та на неї в цілому поширюється гарантії діяльності депутатам місцевих рад, які передбачені ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (тобто п. 4 с. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції закону до 16.07.2020 року), не має правового підґрунтя в чинному законодавстві. Позивачу також було роз'яснено, що на підставі розпорядження сільського голови № 298 о/с від 12.11.2020 року, усі остаточні розрахунки з ОСОБА_1 проведено та виплачено.
Отже, спірним питанням у даній справі є правомірність відповідача у відмові ОСОБА_1 у виплаті вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку із припиненням виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування (ст. 4 Закону № 280/97-ВР).
Згідно положень статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначено Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».
Статтею 33 вищевказаного Закону передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації (абз.1 ч.2). У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету (абз. 2 ч. 2).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 118 КЗпП України передбачено гарантії для працівників, обраних на виборні посади, відповідно до якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, орган.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
На відміну від інших посадових осіб місцевого самоврядування до посади старости не встановлюються вимоги щодо рівня освіти, досвіду роботи тощо. Не містять таких вимог щодо старост і Типові професійно - кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 року № 203.
Тому, для старост застосовується положення частини 1 статті 5 Закону України № 2493-ІІІ, за вимогами якої право на службу в ОМС мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. Положення частини 2 статті 5 Закону України (щодо відповідної освіти і професійної підготовки, володіння державною мовою) до старост не застосовується.
Відповідач пояснив, що оскільки попереднє місце роботи позивача - Никанорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області перебуває в стані припинення з 28.08.2020 року, Шахівська сільська рада не мала можливості зробити пропозицію ОСОБА_1 щодо її працевлаштування.
Разом з тим, Законом України № 805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» від 16.07.2020 року внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема статтю 54-1 викладено в новій редакції.
В ч. 2 ст. 54-1 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі.
Згідно із ч. 7 ст. 51 Закону України № 280/97-ВР, на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України № 280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України своїм рішенням по справі № 1-42/2011 від 26.12.2011 року визначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
В контексті встановлених обставин справи суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» від 16.07.2020 за № 805-ІХ пункт 4 статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», норму якою передбачалось, що на старост поширюються гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» - вилучено.
Таким чином, ОСОБА_1 на момент звільнення 11 листопада 2020 року, в силу дії приписів Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» від 16.07.2020 року № 805-ІХ, не мала статусу ні сільського голови, ні депутата сільської ради, ні особи до них прирівняної. Отже на неї не поширюються вимоги ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ст. 118 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що оскільки на день звільнення позивача з посади старости Шахівської сільської ради для старост не передбачені законодавчі гарантії охорони їх трудових та інших прав як депутатів місцевих рад, відповідно, надання ОСОБА_1 попередньої чи рівнозначної їй роботи (посади) не є законодавчо передбаченим обов'язком Шахівської сільської ради.
За наведених вище обставин у відповідача не виникає обов'язку перед позивачем щодо нарахування та виплати середньої заробітної плати, але не більше 6 місяців, яку вона одержувала.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даної категорії справ, а тому судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати вихідної допомоги - відмовити.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко