Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 квітня 2021 р. Справа№200/1143/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6), Донецької обласної державної адміністрації (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6, ЄДРПОУ 00022473) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення від 10 вересня 2020 року, оформленого протоколом №10 в частині встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_2 і звернення до обласного центру медико-соціальної експертизи щодо перегляду причин інвалідності, пов'язаної з впливом аварії на ЧАЕС у зв'язку з відсутністю відповідного статусу; зобов'язання прийняти рішення про видачу (заміну) посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19_ році” серії А синього кольору й звернутись до уповноваженої особи Донецької обласної державної адміністрації із клопотання щодо прийняття рішення про видачу (заміну) посвідчення; зобов'язання видати (замінити) посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19_ році” серії А синього кольору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у справі №200/1143/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалід 3-ї групи, перебуває на обліку та отримує встановлені законодавством соціальні виплати в Департаменті соціального захисту Маріупольської міської ради. У червні 2020 року він звернувся до Департаменту соціального захисту Маріупольської міської ради із заявою про заміну посвідчення “Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551. У жовтні 2020 року він отримав відмову у заміні посвідчення на підставі рішення Регіональної комісії та про відмову у встановленні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки на нього у повній мірі розповсюджуються положення ст. ст. 9, 10, 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та п. 11 ч. 3 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.
03 березня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача-1 надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що 10 березня 2020 року позивач звернувся до Регіональної комісії із заявою №450/5 про розгляд особової справи щодо видачі посвідчення встановленого зразка «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Регіональною комісією 21 вересня 2020 року встановлено факт необґрунтованої видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_2 у у зв'язку зтим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або населені пункти зони відчуження, з огяду на те, що село Оране, що є місцем дислокації військової частини позивача не належить до зони відчуження.
Щодо клопотання відповідача - 1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За таких обставин, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності, не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд залишає без задоволення клопотання відповідача - 1.
02 березня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача-2 надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Заперечення мотивовані тим, що нормативне регулювання спірних правовідносин здійснюється на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян”. На засіданні Регіональної комісії 02 червня 2020 року розглянуто копії документів позивача та вирішено направити їх на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, у зв'язку з відсутністю у наданих документах днів виїзду на об'єкти або населені пункти зони відчуження. Мінсоцполітики листом від 27 серпня 2020 року №6266/0/78-20/2912 повернуто особову справу позивача з тих обставин, що надані копії документів не підтверджують факт виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження. Регіональною комісією 21 вересня 2020 року (протокол №10) встановлено факт необгрунтованої видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що у довідці архівної установи відсутні дані про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби, днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
Відповідач-2 вважає, що позивач має довести факт участі у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням аварії та її наслідків у зоні відчуження у 1988 році протягом 30-ти календарних днів, як того вимагають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій області 25.11.1995 року), РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із заявою про розгляд особової справи щодо видачі посвідчення встановленого зразка, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» - «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії -10 серії «А».
До заяви додані наступні документи: паспорт серії НОМЕР_3 від 25.11.1995 року, посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.10.1994, довідка центрального архіву МО України від 31 грудня 1992 року №51/4000, довідка центрального архіву МО України від 30 вересня 1993 року №51/10906, довідка МСЕК серія ДОН-04 від 24.07.2006 №018326, експертний висновок від 10.06.1994 року №11400/50-649.
Згідно витягу з протоколу Регіональної комісії від 21.09.2020 № 10, встановлено факт необґрунтованої видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що у довідці архівної установи відсутні дані про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження. Звернутися до обласного центру медико-соціальної експертизи щодо перегляду причин інвалідності, пов'язаної з впливом аварії на ЧАЕС у зв'язку з відсутністю у громадянина ОСОБА_1 відповідного статусу.
Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 проходив навчальні збори у період з 06.01.1988 року по 30.03.1988 року у військовій частини НОМЕР_5 та приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Довідка від 30 березня 1988 року №1299, видана військовою частиною НОМЕР_5 , підтверджує, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах за Списком № 1. За період з 6 січня 1988 року по 1 березня 1988 року час вказаної роботи зараховується до стажу при призначенні пенсії у трикратному розмірі. З 01.03.1988 року по 30.03.1988 року до стажу зараховується у розмірі 1:1,5.
З Довідки Заводу технологічного обладнання від 12.04.1993 року №40 вбачається, що заробітна плата за 1 квартал 1988 року ОСОБА_1 складається: з 6 січня по 7 березня - в однократному розмірі, з 8 березня по 30 березня - у двократному розмірі за роботу з ліквідації аварії на ЧАЕС, наказ №57-к від 08.04.1988 року.
Наказом від 08.04.1988 року Завода технологічного обладнання, зобов'язано головного бухгалтера заводу провести оплату ліквідатора аварії на ЧАЕС гр. ОСОБА_1 за період з 06.01.1988 року по 30.03.1988 року за календарними днями місяця. Крім того, виплатити ліквідатору аварії на ЧАЕС гр. ОСОБА_1 у двократному розмірі за двадцять два дня березня місяця 1988 року.
Експертним висновком Донецького регіональної міжвідомчої експертної ради на засіданні від 10.06.1994 року № 11400/50-6 з питання зв'язку захворювання (інвалідності) ОСОБА_1 з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС складено висновок, що захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Відповідно до Довідки центрального архіву Міністерства оборони України від 30 вересня 1993 року №51/10906, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині НОМЕР_5 (с.Оране), прибув: наказ № 609 від 6 січня 1988 року, вибув: наказ №692 від 30 березня 1988 року. Отримав сумарну кількість радіації: 8,787 БЕР.
Згідно довідки МСЕК:серія ДОН-04 № 018326 дата огляду 24.07.2006, визначено 3 групу інвалідності, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безстроково.
Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, серії ДОН-04 № 009589 дата огляду 24.07.2006, визначено 3 групу інвалідності, 50% (п'ятдесят) з 24.06.2006 ЛНА на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безстроково.
07 жовтня 1994 ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_2 (безстрокове). Вкладка №135288 до посвідчення № НОМЕР_6 , де встановлено статус учасник “ЛНА на ЧАЕС” 1 категорія. Посвідчення перереєстроване.
03 березня 2020 року ОСОБА_1 видано посвідчення серія НОМЕР_7 інваліда 3 групи, що має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
В архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 13.04.2020 № 179/1/4780 зазначено, що в архівних документах військової частини № 34102 встановлено, що ОСОБА_1 прибув для проходження спец. зборів 06 січня 1988 року та вибув 30 березня 1988 року. Дні виїздів у зону (на об'єкти, населені пункти) не відображені. Отримав дозу опромінення 8,287 БЕР. У документах відображено отримання добових “ 4 руб. 50 коп.” за добу. Місце дислокації с. Оране.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзивів, спірним питанням у справі є правомірність відмови у видачі відповідного посвідчення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).
Стаття 9 Закону № 796 визначає, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Отже, Закон № 796 диференціює осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та виокремлює 2 категорії таких:
- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
У даній справі позивач стверджує про наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням старого зразка та заміні наявного посвідчення на посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категоря 1”.
Згідно статті 10 Закону № 796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
У примітці зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Стаття 12 Закону № 796 (судом наводиться чинна редакція, яка у наведеній частині є аналогічною станом на момент складення експертного висновку) визначає, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо уповноваженою на те медичною установою (не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби національної безпеки України) не підтверджено відсутність такого зв'язку.
Згідно статті 14 Закону № 796, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Стаття 15 Закону № 769 регламентує, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Отже для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідне документальне підтвердження періоду роботи (служби) у зоні відчуження, а диференція пільг і компенсацій залежить від встановленої категорії.
Звідси суд робить висновок, що:
- до категорії 1 належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12 Закону) щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу;
- категорія 2 - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження протягом певного періоду часу з моменту аварії, а також особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення;
- категорія 3 - інші учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2).
Відповідно, стаття 65 Закону № 796 виначає:
1. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
2. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.
3. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
4. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян” затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Постанова № 551, Порядок № 551, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
У пункті 7 зазначеної постанови зазначено, що Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них;
утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення;
провести до 1 січня 2020 р. заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1);
Згідно пункту 1 Порядку № 551, цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Пункт 3 Порядку № 551 визначає, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 1) серії А синього кольору.
Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.
У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис “Безстроково”.
Пункт 4 абзацу 2 Порядку № 551 визначає, що посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 “Про перевірку правильності видачі посвідчень “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян”, вважаються недійсними.
Згідно пункту 6 абзацу 2 Порядку № 551, посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 3) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135, видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551, вважаються недійсними.
Відповідно до пункту11 Порядку № 551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою;
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
Згідно пункту 13 Порядку № 551, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.
Пунктом 14 Порядку № 551 визначено, що рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 26.12.2018 № 1945 (набрав чинності 12.02.2019) затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Положення № 1945).
Пунктом 2 розділу І Положення №1945 визначено, що комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія), є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом, що утворюється при Мінсоцполітики для розв'язання спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно пункту 4 розділ ІІІ Положення №1945, прийняті Комісією рішення фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим, секретарем та членами Комісії.
Згідно пункту5 розділ ІІІ Положення №1945, особові справи громадян надсилаються на розгляд Комісії за рішенням регіональних комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Пункт 6 розділ ІІІ Положення №1945 визначає, що рішення Комісії є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
У разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення Комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 02.08.2018 № 1026/5-18 затверджено Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Положення про Регіональну комісію, доступно за посиланням Untitled - Донецька Обласна Державна адміністрація dn.gov.ua › storage › app › sites › publicinfo).
Пунктом 4 вказаного положення передбачено, що до основних завдань комісії, зокрема належать: розгляд питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення; прийняття рішень щодо видачі (відмови у видачі, вилучення відповідних посвідчень).
Регіональна комісія має право вносити клопотання уповноваженій посадовій особі облдержадміністрації щодо прийнятого Регіональною комісією рішення про видачу посвідчень … . (пп. 4 п. 5 Положення про Регіональну комісію)
Рішення комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. (п. 13 Положення про Регіональну комісію).
Наказом Міністерства оборони України від 08.09.1997 № 322 зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.10.1997 за № 457/2261 затверджено Перелік військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Пункт 71 вказаного переліку передбачає місце дислокації військової частини № 34102 Київська область, Іванківський район, с. Оране зона радіоактивного забруднення - 3; період дислокування 06.05.1986 по 24.11.1990.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1.
Село Оране Іванківського району Київської області згідно з додатком № 1 (редакція від 12.01.1993) включено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
З наявних у справі доказів судом установлено, що рішення, яке стало підставою для вилучення відповідного посвідчення, прийнято Регіональною комісією.
Натомість Комісією центрального рівня рішення за результатами перегляду матеріалів справи ОСОБА_1 у розумінні п. 3 Порядку № 1945 не приймалось. Як зазначає відповідач - 2 у відзиві, матеріали справи ОСОБА_1 повернуто листом від 27 серпня 2020 року №6266/0/78-20/2912з тих обставин, що надані копії документів не підтверджують факт виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження. Жодного рішення, що створювало б правові наслідки для позивача Комісією центрального рівня не приймалось.
З наявних у справі доказів, судом установлено, що позивача викликано на військові збори у період з 06.01.1988 по 30.03.1988 у складі військової частини № 34102.
Місцем дислокації вказаної військової частини визначено с. Оране, Іванківського району Київської області, включене до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Більше того, відповідо додовідки військової частини № 34102 від 30.03.1988 № 1299 із посиланням на постанову Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 № 665/195 встановлено право позивача на державну пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.
Вказаною вище постановою пп. “в” п. 8 передбачено, що час роботи у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС …, а також військовозобов'язаним викликаним на збори зараховується у трудовий стаж та у стаж, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, у трикратному розмірі.
Факт роботи у зоні відчуження за період з 06.01.1988 року по 30.03.1988 року також підтверджується довідкою Заводу технологічного обладнання від 12.04.1993 року №40 про те, що заробітна плата за 1 квартал 1988 року ОСОБА_1 складається з 6 січня по 7 березня - в однократному розмірі, з 8 березня по 30 березня - у двократному розмірі за роботу з ліквідації аварії на ЧАЕС, наказ №57-к від 08.04.1988 року
Поряд із цим потрібно звернути увагу, що надані позивачем документи датовані 1988 та 1993 роками, тому відповідність їх вимогам Порядку № 551 не є визначальним фактом у цілях доказування у даній справі.
Так, Постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.1991 № 44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 501 від 25.08.92).
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д)довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.1990 № 148. У подальшому діяли Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 “Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до яких вносилися багаточисленні зміни та доповнення.
Тому, думка суду полягає у тому, що на момент видачі відповідних довідок була відсутня аналогічна діючій, регламентація щодо форми та змісту таких документів. При цьому надані відповідачем документи видані компетентними установами, як за місцем проходження служби, так і за місцем роботи та за формою, чинною на момент їх складення, тобто не у довільній формі.
Жодного рішення, яке б спростовувало чинність вказаних документів,скасувавало або ставило під сумнів дію зазначених установ, суб'єктом владних повноваженьсуду не надано.
Керуючись даним висновком, враховуючи, що відповідні довідки видані компетентним органом за місцем проходження служби, на виконання наведених Постанов від 29.12.1987 № 1497-378 та від 05.06.1986 № 665/195, суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність документів, що підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у зоні відчуження.
Окрім викладеного, суд зазначає таке.
За змістом норми ст. 15 Закону № 796 підтвердженням саме статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що посвідчується відповідними документами. Визначення відповідного періоду служби у випадку позивача складає не менше 30 днів, про що вказано у ст. 10 цього Закону.
Водночас, для віднесення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до певної категорії для встановлення пільг і компенсацій потрібно застосовувати норму ст. 14, яка, зокрема, до І категорії - відносить осіб з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Вказане кореспондує із нормою пункту 10 Положення № 551, де вказано, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів…
Тобто наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є умовою для набуття відповідної категорії.
У свою чергу норма на яку посилається відповідачі - п. 11 буквально стверджує: “У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії ...”.
Тобто мова йде не про підтвердження статусу, а про підтвердження відповідності категорії.
Перелік документів для підтвердження відповідної категорії, передбачений абз. 3 п. 11 Порядку № 551, де серед іншого вказано, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У матеріалах справи наявний експертний висновок Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювання та інвалідності із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 10.06.1994 року № 11400/50-6 та довідка МСЕК серія ДОН-04 № 018326 дата огляду 24.07.2006, якими підтверджено, що захворювання (інвалідність) пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та з виконанням обов'язків військової служби, 3 група інвалідності.
Тобто з наявних у справі доказів, які були предметом дослідження відповідача-1 судом установлено достатність підстав для визнання/підтвердження у позивача як статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, так і відповідність категорії.
Більше того, суд дійшов висновку, що власне Порядок № 551 жодним чином не уповноважує Регіональну комісію на перевірку статусу, хоча відповідні повноваження прописані у Положенні про Регіональну комісію.
Позивач має статус учасника, що підтверджується відповідним посвідченням, у вкладці до посвідчення вказано про його безстроковість.
Закон № 796 не містить положень, про необхідність підтвердження статусу, у зв'язку із заміною старого зразка посвідчення на новий.
Власне порядок № 551 у п. 4 та п. 6 визначає випадки, коли посвідчення старого зразка визнаються недійсними і такі не мають жодного стосунку до обставин позивача.
При цьому суд акцентує увагу, що пункт 7 Постанови № 551 розмежовує обов'язки ОДА, зокрема:
- забезпечити своєчасну видачу посвідчень;
- провести до 1 січня 2021 р. заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1);
Примітно, що законодавцем виокремлено лише декілька груп осіб, посвідчення яких підлягають заміні.
На переконання суду заміна вже наявного посвідчення та видача посвідчення не є аналогічними за правовим змістом поняттями.
При цьому, наявний у позивача статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи (згідно вкладки учасник ЛНА на ЧАЕС, категорії 1) чи його попереднє посвідчення недійсними не визнавались, обставини на підставі яких було видано попереднє посвідчення не змінилися, категорія посвідчення не змінюється, обставини передбачені ст. 17 Закону № 769 відсутні, отже, у даному випадку має місце не видача посвідчення, що потребує встановлення наявності у особи відповідного статусу, а саме заміна посвідчення аналогічної категорії, що прямо передбачено п. 7 Постанови № 551, жодних застережень чи особливих умов або процедур законодавцем не вказано.
Також, ані положення Постанови № 551, ані Порядку № 551 не вказують, що з метою заміни посвідчення особа має повторно підтвердити відповідний статус, за наявності відповідних підтверджуючих документів.
Аналогічні висновки до обставин даної справи відповідають висновкам Верховного суду, які висловлені у постановах від 20.03.2019 справа № 697/121/17 та від 02.04.2019 справа № 360/2187/16-а.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, суд вважає, що у справі наявні достатні докази, які відповідають вимогам ст. ст. 73-75 КАС України, для визнання протиправними та скасування рішення відповідача-1 від 10.09.2020 оформленого протоколом № 10.
Щодо способу захисту позивачем порушеного права, суд зазначає наступне.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 справа № 826/17220/17 та від 11.02.2020 справа № 0940/2394/18 здійснено правовий аналіз ч. 4 ст. 245 КАС України та постановлено, зокрема, такі висновки: “За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції”.
Суд зазначає, що за встановлених обставин, коли особа, яка звернулась, є інвалідом, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку між інвалідністю та виконання відповідних обов'язків та вже мала статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується належними доказами, які були предметом дослідження відповідача-1, законні підстави для припинення такого статусу відсутні. Отже у відповідачів немає правових підстав діяти на власний розсуд, оскільки наявний лише 1 варіант правомірної поведінки - замінити посвідчення старого зразка на нове посвідчення та видати його позивачу.
Водночас, суд звертає особливу увагу, що відповідно п. 7 Постанови № 551 обласні державні адміністрації зобов'язані провести заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень, зокрема, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), про що також вказано у ст. 65 Закону № 796.
Водночас механізм реалізації взаємодії відповідачів прописаний у пп. 4 п. 5 Положення про Регіональну комісію. Тобто відповідач-1 має звернутись до уповноваженої особи відповідача-2 із клопотанням щодо прийнятого рішення про видачу/заміну (на думку суду) посвідчення.
Отже, належним способом захисту, враховуючи фактичну процедуру, є зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про видачу (заміну) посвідчення й звернутись до уповноваженої особи відповідача-2 із клопотанням щодо прийнятого рішення про видачу (заміну) посвідчення. Та, відповідно, зобов'язання відповідача-2 видати (замінити) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 1) серії А синього кольору.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, обравши вказаний вище спосіб захисту.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6), Донецької обласної державної адміністрації (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6, ЄДРПОУ 00022473) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 10 вересня 2020 року, оформленого протоколом №10 в частині встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_2 і звернення до обласного центру медико-соціальної експертизи щодо перегляду причин інвалідності, пов'язаної з впливом аварії на ЧАЕС у зв'язку з відсутністю відповідного статусу.
Зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6) прийняти рішення про видачу (заміну) посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 1) серії А синього кольору й звернутись до уповноваженої особи Донецької обласної державної адміністрації із клопотанням щодо прийняття рішення про видачу (заміну) посвідчення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, Олекси Тихого, буд. 6, ЄДРПОУ 00022473) видати (замінити) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення нового зразка “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 1) серії А синього кольору.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 05 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова