06 квітня 2021 року Справа № 160/4848/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р., -
30.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та не чинним п. 4 Протоколу №30 засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради від 22.03.2021 р.
Позовна заява зареєстрована в суді, присвоєно номер адміністративної справи №160/4848/21 та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду передана суді Рябчук О.С .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі №160/4848/21. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також, 30.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та не чинним п.4 Протоколу №30 засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради від 22.03.2021 р.
Позовна заява зареєстрована в суді, присвоєно номер адміністративної справи №160/4858/21 та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду передана суді Рябчук О.С .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі №160/4858/21. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. адміністративну справу №160/4858/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та не чинним п. 4 Протоколу №30 від 22.03.2021 р., об'єднано з адміністративною справою №160/4848/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та не чинним п. 4 Протоколу №30 від 22.03.2021 р.
Об'єднаній адміністративній справі присвоєно № 160/4848/21.
Розгляд справи №160/4848/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні з 06.04.2021 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив наступне. Позивач є учасником бойових дій, тому відповідно до вимог законодавства користується пільгою щодо безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту. Протоколом № 30 засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради від 22.03.2021 р. встановлено обмеження щодо пільгового перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами на міських маршрутах авто та електро транспорту і метро та встановлено час для здійснення таких перевезень з 10:00 до 15:00. В інший час пільга не діє. При цьому, орган місцевого самоврядування не має права обмежувати встановлені законодавством права та пільги громадян. Також, ані воєнного, ані надзвичайного стану на даний час в Україні не запроваджено. В зв'язку з викладеними, відсутні підстави для обмеження пільг, спірне рішення є протиправним.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначив наступне. Позивач має пільги на проїзд міським авто та електротранспортом як пенсіонер. Пунктом 4 Протоколу № 30 засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради від 22.03.2021 р. пільга була обмежена. Вказане обмеження є незаконним, оскільки суперечить ст. 19 Конституції України.
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву до 06.04.2021 р. разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Станом на 06.04.2021 р. відзиву на позов відповідачем не надано.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020р., зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р., з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України запроваджено карантин.
22.03.2021 р. відбулося засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради.
За результатами засідання складено Протокол № 30.
Відповідно до п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у зв'язку із ускладненням епідемічної ситуації рішенням Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (протокол позачергового засідання від 20.03.2021 р. № 8) на території Дніпропетровської області установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки.
З метою запобігання поширенню на території міста Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19 та ускладнення епідемічної ситуації, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) протоколом позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 20.03.2021 р. № 8 комісія вирішила:
- встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро та встановити час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. В інший час пільга не діє.
Термін: з 24.03.2021 р. до 13.04.2021 р.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За нормами ст.ст. 4, 5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" встановлено, що основними принципами охорони здоров'я в Україні є, зокрема, визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення.
Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно до ч. 6 абзацу «б» ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення.
Відповідно до п.п. 1, 2 Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 843 від 14.06.2020 р. (далі - Положення № 843) спеціальна комісія з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня (далі - комісія) є координаційним органом, який утворюється рішенням місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, керівника підприємства, установи та організації у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідно регіонального, місцевого або об'єктового рівня.
Комісія у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до п.п. 3, 4 Положення № 843 основними завданнями комісії є:
організація виконання плану заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
формування плану заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;
безпосередня організація та координація діяльності структурних підрозділів місцевого органу виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов'язаної з виконанням плану заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
забезпечення життєдіяльності постраждалого населення.
Комісія відповідно до покладених на неї завдань:
координує діяльність структурних підрозділів місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з виконанням комплексу робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення, функціонування об'єктів соціальної,
комунально-побутової, промислової та аграрної сфери, проведення відбудовних робіт;
визначає першочергові заходи щодо проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні надзвичайної ситуації;
організовує роботу щодо ліквідації надзвичайної ситуації та визначає комплекс заходів щодо ліквідації її наслідків;
залучає до проведення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та відбудовних робіт відповідні аварійно-рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування;
вносить до відповідного місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації пропозиції стосовно виділення додаткових коштів для здійснення першочергових заходів щодо ліквідації надзвичайної
ситуації;
вивчає ситуацію, що склалася, та готує інформацію МНС, керівництву відповідного місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації про вжиття заходів реагування на надзвичайну ситуацію, причини її виникнення, хід відбудовних робіт;
організовує роботу, пов'язану з визначенням розміру збитків унаслідок надзвичайної ситуації, та затверджує відповідні акти;
організовує інформування населення про стан справ, наслідки
та прогноз розвитку надзвичайної ситуації, хід ліквідації та правила поведінки; організовує проведення моніторингу стану довкілля на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації;
здійснює прогноз розвитку надзвичайної ситуації;
вносить керівництву місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації пропозиції про заохочення осіб, які брали участь у розробленні та здійсненні заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та проведенні відбудовних робіт;
організовує надання допомоги потерпілим та сім'ям загиблих унаслідок надзвичайної ситуації;
виконує інші необхідні функції з ліквідації надзвичайної ситуації у межах своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Правом безоплатного проїзду у громадському транспорті користуються наступні категорії громадян:
- ветерани війни: учасники бойових дій та особи, прирівняні до них; особи з інвалідністю війни та особи, які прирівняні до них; особа, яка супроводжує особу з інвалідністю війни І групи; особи, на яких поширюється дія Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для осіб з інвалідністю та учасників Великої вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них на підставі п. 7 ч. 1 ст. 12, п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Додатку 3 до Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 р. (Угода країн СНД);
- громадяни, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи: громадяни, віднесені до категорії 1; громадяни-учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2; діти, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою на підставі п. 15 ч. 1 ст. 20, п. 9 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 3 ст. 30 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- особи з інвалідністю: особи з інвалідністю I, II, III групи; особи з інвалідністю по зору I-II груп; дитина з інвалідністю; особа, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови КМУ від 17.05.93 р. №354» від 16.08.1994 р. №555, ч. 2 ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»;
- пенсіонери за віком на підставі п. 1 Постанови КМУ "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" від 17.05.1993 р. №354;
- військовослужбовці, військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісті під час проходження військової служби на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 14 Закон України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони , ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на підставі п. 11 ст. 6 Закону України від 24.03.1998 р. № 203/98 «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах на підставі п. 11 Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р. № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»;
- діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння) на підставі пп. 7 п. 159 Постанови КМУ від 18.02.1997 р. №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»;
- діти з багатодітних сімей на підставі п. 4 ч. 6 ст. 13 Закону України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства»;
- реабілітовані громадяни на підставі абзац 4 ч. 5 ст. 6 Закон України від 17.04.1991 р. № 962- XII «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
- постраждалі учасники Революції Гідності на підставі п. 7 ч. 1 ст. 12, п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Розділ ІІ Закону України від 14.11.2017 р. № 2203-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З наведеного вбачається, що пільги вказаним категоріям осіб встановлені Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України.
При цьому, п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня встановлено обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро та встановлено час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. В інший час пільга не діє.
Термін: з 24.03.2021 р. до 13.04.2021 р.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу:
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тоюто, не обмежується власністю на матеріальні речі. З аналізу рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що поняття майно має широке тлумачення й охоплює різноманітні економічні інтереси.
Таким чином, право особи на користування встановленими законодавством пільгами, в тому числі, щодо безоплатного проїзду в громадському транспорті, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно п. 30 рішення Європейського суду з прав людини «Суханов та Ільченко проти України» Суд зазначає, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany), заяви №№ 46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 78, ЄСПЛ 2005-VI).
Відповідно до п. 53 вказаного рішення Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Як вже зазначалося, пільги на безоплатний проїзд встановлені позивачам на підставі Закону України від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанови КМУ «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 р. №354.
Вказані нормативно-правові акти є актами вищої юридичної сили, ніж рішення міської ради.
Суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
В зв'язку з наведеним, протокольним рішенням спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня не можуть бути обмежені пільги, надані Законами України та Постановами Кабінету Міністрів України.
Оскаржуваним рішенням також не доведено, що обмеження дії пільг щодо безоплатного проїзду сприяє запобіганню поширенню на території міста Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19.
З метою нерозповсюдження хвороби у громадському транспорті комісією відповідно до п. Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. вирішено; заборонити перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту та у кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння; забезпечення дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів, забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, здійснення контролю за використанням засобів індивідуального захисту; забезпечення щоденного обробляння протиепідемічними дезінфікуючими засобами рухомого складу; розглянути питання у години «пік» збільшити кількість рухомого складу; здійснення контролю за дотриманням пасажирами санітарних та протиепідемічних заходів разом з Управлінням патрульної поліції у Дніпропетровській області. Термін: постійно на період карантину.
З урахуванням вжиття вказаних заходів відповідачем не обґрунтовано доцільності обмеження дії пільг на безоплатний проїзд.
Положеннями ст. 64 Конституції України передбачено можливість обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Проте, як на момент винесення оскаржуваного п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р., так і на момент розгляду справи, на території України не введено воєнного або надзвичайного стану.
З огляду на зазначене, п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем не в межах повноважень, передбачених законодавством, та не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем ОСОБА_2 судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та не чинним п. 4 Протоколу №30 засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради від 22.03.2021 р.
Судові витрати в розмірі 908,00 грн. стягнути на користь ОСОБА_2 з Дніпровської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 06.04.2021 року.
Суддя О.С. Рябчук