06 квітня 2021 року Справа № 160/571/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 122, 123, 161 КАС України.
В зв'язку з вищевикладеним ухвалою суду від 19 березня 2021 року позовну заяву після відкриття провадження, залишено без руху.
Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для його поновлення та надати докази, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2021 року ОСОБА_1 шляхом електронного зв'язку направив на адресу суду заяву, в якій просив не обмежувати будь-яким строком його звернення до суду з позовною заявою про відновлення виплати пенсії з 07.10.2009р. по 21.07.2011р., враховуючи зазначені в заяві аргументи.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що звертався до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою, в якій просив суд визнати дії УПФУ протиправними та зобов'язати його поновити йому виплату пенсії з дати подання заяви, тобто з 22.07.2011р. Суд задовольнив його позовну вимогу, постанова набрала силу 25.04.2013р і орган ПФУ поновив виплату пенсії з 22.07.2011р. 10.11.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Криворізького південного об'єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області яке в той час було правонаступником УПФУ, з заявою щодо відновлення виплати пенсії з 07.10.2009р. по 21.07.2011р. У листі від 15.12.2016р. Пенсійний фонд відмовив йому у поновленні виплати пенсії за цей період. 18.04.2017р. він звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою, в якій просив визнати дії Пенсійного фонду протиправними та зобов'язати його відновити виплату пенсії за період з 07.10.2009р. по 21.07.2011р. Довгинцівський районний суд ухвалою від 12.06.2017р. залишив адміністративний позов без розгляду на підставі пропуска шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого нормою статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017р). В ухвалі Довгинцівський районний суд вказав - «Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Постанова набрала законної сили 07 травня 2013 року та відповідно до розпорядження УПФУ № 2610 від 19.07.2013 р. виконувалася, пенсія позивачу виплачувалася, а отже позивачу з 2013 року було відомо про порушене право». Позивач вважав тоді, і вважає зараз: думка суду про те, що він знав про порушення його права з 2013 року, є грубою помилкою. Ця помилка вплинула на прийняття рішення судом першої інстанції, а потім судами апеляційної та касаційної інстанцій. До Довгинцівського районного суду ОСОБА_1 звернувся 18.04.2017р. після отримання 15.12.2016р. листа від УПФУ з відмовою, тобто в межах шестимісячного строку. Але суд на це не звернув увагу. Ідею про пропуск строку звернення до суду спочатку висловило УПФУ в своїх запереченнях до позовної заяви, а Довгинцівський районний суд прийняв точку зору відповідача і залишив позовну заяву без розгляду на підставі норми статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017г), пославшись на постанову ВСУ від 08.12.2015р. 20.05.2020р. Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову по справі № 815/1226/18, яка в черговий раз змінила судову практику при вирішенні питань, пов'язаних з поновленням виплати пенсії на підставі Рішення КСУ № 25-рп/2009. За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 08 грудня 2015 року у справі № 21-5653а15, від 12 квітня 2016 року у справі № 462/9427/13-а, від 08 червня 2016 року у справі № 505/2135/14-а та від 11 жовтня 2016 року у справі №404/4541/15-а, про те, що виниклі спори щодо поновленням витати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009року №25-рп/2009 мають вирішуватися з урахуванням норм процесуального права - статей 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2015 року)». Тому, коли позивач, 25.08.2020р, звернувся до нового правонаступника УПФУ в Інгулецькому районі Кривого Рогу - Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, з новою заявою про відновлення виплати частини його пенсійної виплати за період з 07.10.2009р. по 21.07.2011р., він керувався висновками, викладеними в постанові ВП ВС від 20.05.2020р.
Дослідивши матеріали справи та долучені докази, судом встановлено наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 120 КАС України).
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом, визначеного статтею 122 КАС України, є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду, (частина 3 статті 123 КАС України)
10.05.2012 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу винесено постанову у справі №416/429/2012, якою зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (правонаступником прав і обов'язків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) поновити з 22.07.2011 (дати звернення Позивача із заявою про поновлення) виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком. Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу у справі №416/429/2012 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 залишено в силі. На виконання зазначеної постанови управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі Дніпропетровської області 19.07.2013 поновило пенсію Позивачу з 22.07.2011, і саме з цієї дати та станом на теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком.
Судом встановлено, що у травні 2017 року позивач звертався до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, що містив вимоги про:
- визнання протиправними дії Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (правонаступником прав і обов'язків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) щодо відмови Позивачу в поновленні пенсії за віком з 07.10.2009;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду поновити виплату пенсії за віком Позивачу з 07.10.2009 на підставі рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 відповідно до статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити розрахунок та виплату поновленої пенсії за віком Позивача з 07.10.2009 по 21.07.2011 включно згідно чинного на день поновлення пенсії законодавства, з урахуванням всіх доплат та підвищень для непрацюючих пенсіонерів, у відповідності з вимогами статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та абз. 1 статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
12 червня 2017 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу у справі №211/1933/17 постановлено ухвалу про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до управління ПФУ без розгляду. Таке рішення суд першої інстанції прийняв у зв'язку з порушенням позивачем строку, встановленого статтею 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року).
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у справі № 211/1933/17 (2-а/211/126/17) залишив без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року.
Позивач в позовній заяві та в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що коли він 18.04.2017р звернувся з позовною заявою до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з проханням зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління ПФУ (з 01.04.2016р правонаступник УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, яке призначило йому пенсію за віком) відновити виплату пенсії з дня ухвалення Рішення КСУ № 25-рп/2009, а саме, з 07.10.2009р по 21.07.2011р включно, суд залишив його позов без розгляду, в зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтями 99 і 100 КАС України (в редакції КАСУ, чинній до15.12.2017р), пославшись на постанову ВСУ від 08.12.2015р. Крапку в цій суперечці поставила Велика Палата Верховного Суду. У постанові по справі № 815/1226/18 від 20.05.2020р остаточно було вирішено питання виплати пенсії згідно з Рішенням КСУ № 25-рп/2009.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що підставою для повторного звернення до суду у грудні 2020 року слугувала зміна судової практики щодо спорів поновлення виплати пенсії згідно рішення КСУ № 25-рп/2009.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу.
В ухвалі Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у справі № 211/1933/17 з приводу того, коли позивач дізнався про порушення своїх прав зазначено: “Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стосовно відмови у поновленні виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії за віком та зобовязано управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області поновити з 22 липня 2011 року виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше призначеної пенсії за віком. Постанова набрала законної сили 07 травня 2013 року та відповідно до розпорядження УПФУ № 2610 від 19.07.2013 р. виконувалася, пенсія позивачу виплачувалася, а отже позивачу з 2013 року було відомо про порушене право”.
Тобто ОСОБА_1 з 2013 року був обізнаний про порушене право.
У 2017 році залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про:
- визнання протиправними дії Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (правонаступником прав і обов'язків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) щодо відмови Позивачу в поновленні пенсії за віком з 07.10.2009;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду поновити виплату пенсії за віком Позивачу з 07.10.2009 на підставі рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 відповідно до статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити розрахунок та виплату поновленої пенсії за віком Позивача з 07.10.2009 по 21.07.2011 включно згідно чинного на день поновлення пенсії законодавства, з урахуванням всіх доплат та підвищень для непрацюючих пенсіонерів, у відповідності з вимогами статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та абз. 1 статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Вищезазначене не заперечується позивачем.
Доводи позивача про помилку, допущену Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з приводу того, що ОСОБА_1 знав про порушення його прав з 2013 року, судом відхиляться, оскільки Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у справі № 211/1933/17 (2-а/211/126/17) залишив без змін.
Крім того, Верховний Суд ухвалою від 15.01.2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для повторного звернення позивача до суду у грудні 2020 року з аналогічними позовними вимогами слугувала зміна судової практики щодо спорів поновлення виплати пенсії згідно рішення КСУ № 25-рп/2009.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 року у справі зазначила, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до статті 241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Судовий розгляд у суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої та шостої статті 243 КАС України, яка передбачає порядок ухвалення судових рішень, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Окремим документом викладаються ухвали з питань 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об'єднання справ та роз'єднання позовних вимог; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз'яснення судового рішення; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.
Аналіз наведених вище норм КАС України свідчить про те, що процесуальний закон не передбачає постановлення судом першої інстанції іменем України ухвали, зокрема, про залишення без розгляду позовної заяви».
Суд вважає, що зміна судової практики не може слугувати підставою для повторного звернення до суду з вимогами щодо яких існує ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення.
Відтак, вказані причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду позивачем не наведено.
Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.04.2021 року.
Суддя О.М. Неклеса