26 лютого 2021 року Справа № 160/17245/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) протиправною, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р №2262 - ХІІ;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме: призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262 - ХІІ ОСОБА_1 з 05.10.2019 р., виходячи з вислуги років - 25 років, 09 місяців, 29 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що листом від 19.10.2020 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повернуто подання та документи Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції без виконання (із зазначенням причин), а листом від 02.11.2020 р. №0400-0302-8/103060 ОСОБА_1 повідомлений про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262 - ХІІ (далі - Закон України №2262 - ХІІ) у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби в період з 01.10.2015 р. по 30.09.2016 р. року необхідно мати вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Позивач вважає відмову у призначенні пенсії за вислугою років протиправною та такою, що суперечить вимогам Закону України №2262 - ХІІ. Вказує, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, а тому на час звернення із заявою про призначення пенсії у позивача наявна вислуга років, необхідна для призначення пенсії на підставі ст.12 Закону України №2262 - ХІІ. Відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгової вислуги років при призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною, оскільки порушує конституційні права на належний соціальний захист, передбачений ст.ст.46, 64 Конституції України.
Ухвалою суду від 29.12.2020 р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Разом із позовною заявою позивач просив про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якої зазначив, що не має джерел доходів, у зв'язку з чим, він не може сплатити судовий збір за подання позову у розмірі 840 грн. 80 коп. та з посиланням на ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду від 29.01.2021 р. заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову, до ухвалення судового рішення по справі.
Ухвалою суду від 29.01.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та відкрито провадження у справі.
15.02.2021 р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вислуга років позивача на 30.09.2016 р. складала у календарному обчисленні - 20 років 01 місяць 15 днів, тому у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст.12 Закону України №2262 - ХІІ.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши наявні докази, при розгляді справи суд виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 30.09.2016 р. звільнений з посади начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень «Криворізької установи виконання покарань (№3)» наказом начальника Управління Державної Пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №249/ОС від 29.09.2016 р. відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно вказаного наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 01 місяць 15 днів, у пільговому - 25 років 09 місяців 29 днів.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Південно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про направлення до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області подання та документів що передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 для вирішення питання щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України №2262- XII.
Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 05.10.2020 р. №7/2-7546/Кр-20 направлено до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи для призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України №2262- XII.
Листом від 19.10.2020 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повернуло подання та документи Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покару Міністерства юстиції без виконання (із зазначенням причин), а листом від 02.11.2020 р. №0400-0302-8/103060 ОСОБА_1 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закон України №2262 - ХІІ, у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що для призначені пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби в період з 01.10.2015 р. по 30.09.2016 р. року необхідно мати вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України №2262-ХІІ. Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30.09.2011 і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 01.10.2011 по 30.09.2012 і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 01.10.2012 по 30.09.2013 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 01.10.2013 по 30.09.2014 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 01.10.2015 по 30.09.2016 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 01.10.2016 по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч.2 ст.17 цього Закону.
Отже, ст.12 №2262-ХІІ визначає мінімально допустимий розмір вислуги в календарних роках та місяцях, станом на час звільнення, для осіб які звернулись за призначення пенсії по вислузі років.
Статтями 17 та 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, ч.1 ст.17 Закону України №2262-ХІІ визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» ст.1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; військова служба у збройних силах.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст.17-1 Закону України №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у постанові від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Підпунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» ст.12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, служба в органах внутрішніх справ України, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Пунктом «г» п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один календарний місяць служби за сорок календарних днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції. Центральним управлінням служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2013 року №669/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.04.2013 року, затверджено Перелік посад та порядку встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Розділом ІІІ означеного Переліку визначено Пільговий залік вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу на умовах один місяць служби за два місяці.
Так, пп.3.6 Розділу ІІІ вказаного Переліку визначено, що усім категоріям посад осіб рядового і начальницького складу (за винятком посад старшого інженера з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони і зв'язку, старшого інспектора спеціального обліку, інспектора з кадрів, інспектора по роботі з персоналом Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом пільговий залік вислуги років для призначення пенсій здійснюється на умовах один місяць служби за два місяці.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх прав на пільгове пенсійне забезпечення.
Так, пільгове обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсії для визначених законом осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлена ст.17-1 Закону України №2262-ХІІ та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393.
Відтак, застосування лише положень пункту «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії особі, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, без врахування положень ст.17-1 Закону №2262-ХІІ є цілком неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії її прав на пільгове пенсійне забезпечення, що є неприпустимим.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а при розгляді справи з аналогічних спірних відносин із посланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27.05.2008 року (21-2438во17) зазначив, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою Кабінету Міністрів України №393.
До актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, зокрема Порядок №393, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, порядок пільгового обрахування набутого особами стажу - вислуги, встановлений ст.17-1 Закону України №2262-ХІІ та передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393, підлягає безпосередньому застосуванню при призначенні пенсії за Законом України №2262-ХІІ, для пільгового (кратного) обчислення періоду служби в роках, місяцях та днях, з метою встановлення наявності у особи, що звертається за призначенням пенсії мінімально встановленого розміру вислуги років.
Суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
З урахуванням викладеного, врахування лише календарної вислуги, а не її загальної тривалості у пільговому (кратному) обрахуванні для призначення пенсії за вислугу років суперечить ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393, а головне, порушує встановлені гарантії їх прав на пільгове пенсійне забезпечення.
За таких обставин, суд вважає, що відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності у позивача необхідної календарної вислуги років, відповідач діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та повернення без виконання матеріалів для призначення пенсії на адресу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 29.01.2021 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Згідно ч.2 ст.133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід бюджету.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) протиправною, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) вчинити певні дії, а саме: призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.10.2019 р, виходячи з вислуги років - 25 років, 09 місяців, 29 днів.
Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова