ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 квітня 2021 року Справа № 923/131/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпрект", м. Одеса, код ЄДРПОУ 38598104,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон, код ЄДРПОУ 01125695,
про стягнення 266444,42 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
01 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпроект" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" заборгованості у розмірі 266444,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору №14Т від 07 липня 2020 року, в частині порушення строків проведення розрахунків за виконані роботи. За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за надані ТОВ "Метпрект" послуги становить 249660,13 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8725,08 грн., 3% річних у розмірі 2176,49грн. та інфляційні втрати у розмірі 5882,72 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 03 лютого 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/131/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.02.2021 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем і відповідачем, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 65-66).
Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За таких обставин, суд вважає, що сторони у справі належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.
24 лютого 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позову. Разом з тим зазначає про існування заборгованості за укладеним договором №14Т від 07.07.2020. Вказує, що позивач передчасно звернувся до суду з даною позовною заявою, оскільки сторонами договору погоджено розстрочення заборгованості до 28.02.2021. Відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 04 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метпроект" (надалі - позивач або виконавець) і Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір № 14Т (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати на свій ризик послуги з "Технічного обслуговування" (надалі - послуги) та поточного ремонту (надалі - роботи) підкранових колій №№ 7, 8 та залізничних колій №№ 15. 16, 17. 18, 21, 23 Замовника". В свою чергу на замовника покладено зобов'язання погодити якісно та своєчасно надані/виконані виконавцем послуги/роботи та провести за них оплату відповідно до умов Договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору).
Сторони визначили предмет Договору, строк та місце надання послуги, порядок здачі й приймання наданих послуг/виконання робіт, вартість послуг і порядок розрахунків, строк дії та інші умови Договору.
Умовами Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині гарантійних термінів та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. Договору).
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Додатками, до Договору є:
- Додаток № 1 Технічне завдання на надання послуг з "Технічного обслуговування та поточного ремонту підкранових колій №№ 7,8 та залізничних колій №№ 15,16,17,18,21 ДП "ХМТП";
- Додаток № 2 Договірна ціна.
Відповідно до п. 1.4. Договору найменування, види, обсяги та кількісні характеристики послуг/робіт, які надаються/виконуються по даному договору, визначені в Технічному завдані.
Умовами Договору визначено місце надання послуг/виконання робіт: 73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (п.2.1. Договору).
Загальна вартість робіт/послуг за Договором складає 3192000,00 грн. (п.4.1 Договору).
Умовами договору визначено, що датою закінчення надання послуг/виконання робіт вважається дата підписання сторонами, або їх повноважними представниками двостороннього Акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.4. договору).
Згідно п. 3.1. Договору надані/виконані Виконавцем послуги/роботи приймаються замовником щомісячно по факту надання послуг/виконання робіт, що підтверджується Актом на технічне обслуговування залізничних, підкранових шляхів із зазначенням кількісних та вартісних показників та Актом виконаних робіт (КБ-2в) і довідкою про вартість робіт (форма КБ-3) у разі проведення поточних ремонтних робіт.
Розділом 4 Договору сторони визначили вартість послуг і порядок проведення розрахунків:
- сума щомісячного платежу за послуги по технічному обслуговуванню розраховується відповідно до фактично наданих послуг, фіксується в рахунках (рахунках-фактурах) та підтверджується Актом наданих послуг, оплата рахунків замовником здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання Акту наданих послуг;
- за фактично виконанні по даному договору роботи (роботи з поточного ремонту) замовник розраховується на підставі підписаних Актів виконаних робіт за формою №КБ-02в, довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та рахунків (рахунків-фактур), оплата рахунків замовником здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт;
- за надання послуг по зазначеному договору попередня оплата замовником не здійснюється, за виконання робіт по зазначеному договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% від вартості робіт замовлених в письмових заявках замовника та відповідно до попередньо узгоджених обсягів, на підставі рахунків /рахунків фактур виставлених виконавцем.
- оплата за наданні послуги/виконання робіт здійснюється у національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Відповідно до п. 6.10. Договору у випадку порушення строків розрахунку виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
За твердженням позивача, на виконання умов Договору відповідачу надано послуги з виконання будівельних робіт на загальну суму 249660,13 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.
З надані позивачем відповідачу послуги, останній вчасно не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 249660,13 грн.
У зв'язку з порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 5882,72 грн., суму 3% річних у розмірі 2176,49 грн. та суму пені у розмірі 8725,08 грн.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 266444,42 грн. заборгованості.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "Метпроект" підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір підряду в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За правилами ст. ст.853, 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір 14Т від 07.07.2020 за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору у відповідності до технічного завдання надано відповідачу послуги з виконання будівельних робіт з Технічного обслуговування та поточного ремонту підкранових колій №№7,8 та залізничних колій №№ 15,16,17,18,21 ДП "ХМТП", що підтверджено доданими до матеріалів справи Актів приймання виконаних будівельних робіт, які підписано стонами без зауважень:
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн.;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 93811,94 грн.;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 133182,19 грн..
До вказаних Актів виконаних будівельних робіт додано складені учасниками договору довідки про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 249660,13 грн.
Також позивачем до матеріалів позовної заяви додано Акт звірки взаєморозрахунків, складений між сторонами у справі за період січень - жовтень 2020, який підписаний обома сторонами. З даного Акта слідує, що станом на 31.10.2020 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі у розмірі 249660,13 грн.
Судом встановлено, що відповідачем не заявлялось про будь-які недоліки з приводу виконаних робіт, вартості виконаних робіт та кошторисного розрахунку, що підтверджується підписаними без зауважень Актами приймання виконаних будівельних робіт за липень - серпень 2020 року (форма КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних робіт за липень - серпень 2020 року (Форма КБ-3).
Отже, за період з липня по серпень 2020 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято без претензій і зауважень виконані будівельні роботи на суму 249660,13 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.4.3. Договору оплата рахунків замовником, здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт.
Отже, з урахуванням умов п.4.3. Договору та ст. 253, ч.5 ст. 254 та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем у наступні строки:
- За роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн., в строк по 14.09.2020;
- За роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 93811,94 грн., в строк по 12.10.2020;
- За роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 133182,19 грн., в строк по 07.10.2020.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 249660,13 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 249660,13 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування пені та річних сторони узгодили п. 6.10. Договору, відповідно до якого у випадку порушення строків розрахунку, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені (а.с. 4), виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у невірному зазначенні періоду (по Акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн.) з якого у позивача виникло право на нарахування пені з окремим зазначенням по кожному акту виконаних робіт.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 15.09.2020 по 21.01.2021, за який стягується пеня.
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 14.09.2020, у зв'язку з чим право на нарахування пені виникає з 15.09.2020.
Розрахунок пені має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
15.09.202021.01.202112922666,00612959,09
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 93811,94 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 12.10.2020, у зв'язку з чим право на нарахування пені виникає з 13.10.2020.
Розрахунок пені має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
13.10.202021.01.202110193811,946123108,33
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 133182,19 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 07.10.2020, у зв'язку з чим право на нарахування пені виникає з 08.10.2020.
Розрахунок пені має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
08.10.202021.01.2021106133182, 196124 631,14
Таким чином, загальна сума пені за здійсненим судом розрахунком складає 8698,56 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише у розмірі 8698,56 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Також перевіривши наведений позивачем розрахунок суми 3% річних (а.с. 4-5), виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у невірному зазначенні періоду (по Акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн.) з якого у позивача виникло право на нарахування 3% річних з окремим зазначенням по кожному акту виконаних робіт.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 15.09.2020 по 21.01.2021.
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 22666,00 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 14.09.2020, у зв'язку з чим право на нарахування 3% річних виникає з 15.09.2020.
Розрахунок 3% річних має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
15.09.202021.01.202112922666.003239.77
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 93811,94 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 12.10.2020, у зв'язку з чим право на нарахування 3% річних виникає з 13.10.2020.
Розрахунок 3% річних має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
13.10.202021.01.202110193811.193777.08
Так, за роботи, які підтверджені Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 133182,19 грн., відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем в строк по 07.10.2020, у зв'язку з чим право на нарахування 3% річних виникає з 08.10.2020.
Розрахунок 3% річних має наступні дані:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
08.10.202021.01.2021106133182.1931157.79
Таким чином, загальна сума 3% річних за здійсненим судом розрахунком складає 2174,64 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних лише у розмірі 2174,64 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат (а.с. 5) та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 5882,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач фактично просить суд зменшити нараховану суму неустойки, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Щодо заяви відповідача про зменшення суми неустойки, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми укладеного договору, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваній сумі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Суд також звертає увагу відповідача, що після набрання рішенням законної сили, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з заявою в порядку ст. 331 ГПК України про надання відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Щодо доводів відповідача в частині того, що сторони шляхом обміну листами № 1 від 02.1.2020 та № 18-09/523 від 05.01.2021 погодили розстрочити заборгованість до 28.02.2021, а тому позивач звернувся до суду передчасно, суд дійшов наступних висновків.
Оцінюючи наведені відповідачем аргументи, як заперечення на позов, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що сторони внесли зміни в умови Договору в частині здійснення порядку розрахунків або відстрочили здійснення розрахунків за Договором. Крім того, за змістом статті 599 ЦК України «зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином», а тому вказана переписка сторін не зупиняє самого зобов'язання, виконання якого є обов'язком відповідача до моменту його припинення.
За таких обставин, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпроект" (65003, місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 115, кабінет 1001, код ЄДРПОУ 38598104) суму основного боргу у розмірі 249660,13 грн., суму пені у розмірі 8698,56 грн., суму 3% річних у розмірі 2174,64 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 5882,72 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3996,24 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Нікітенко