ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 березня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/50/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Стартком-Агро", смт. Комишани м. Херсон,
до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Копані" Інституту зрошувального землеробства НААН України, с. Благодатне, Білозерський район, Херсонська область,
про стягнення 564781,05грн
за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,
представників сторін:
від позивача: адвокат Лупєєв А.І., довіреність від 11.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 544 від 23.05.2012;
від відповідача: не прибув.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Приватного підприємства "Стартком-Агро" (позивач) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Копані" Інституту зрошувального землеробства НААН України (відповідач) про стягнення 564781,05грн, з яких 215315,42грн основної заборгованості, 15239,47грн інфляційних втрат, 149045,64грн річних (25%), 141917,44грн пені, 43263,08грн штрафу, вказано ст.ст.193, 199, 231, 232, 265 Господарського та ст.ст.509, 525, 546, 625, 627, 712 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46, а саме, про нездійснення відповідачем оплати товару позивача на умовах даного договору.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначені та подані разом з нею суду: договір купівлі-продажу №46 від 20.03.2019, з додатками від 22.03.2019 № СТ-00000092, від 25.03.2019 № СТ-00000095, від 01.04.2019 № СТ-00000120, від 10.05.2019 № СТ-00000264, від 29.05.2019 №СТ-00000336, від 02.08.2019 №СТ-00000331, від 06.09.2019 № СТ-00000436; видаткові накладні від 26.03.2019 № 173, від 02.05.2019 № 137, від 05.06.2019 № 400, від 20.06.2019 № 666, від 11.07.2019 № 516, від 07.08.2019 № 758, від 23.09.2019 № 873; товарно-транспортні накладні від 26.03.2019 № Р173, від 02.05.2019 № Р137, від 05.06.2019 №Р400, від 20.06.2019 №Р666, від 11.07.2019 № Р516, від 07.08.2019 № Р758, від 23.09.2019 №Р873; довіреності від 25.03.2019 № 11 та від 02.08.2019 № 21; рахунки на оплату від 22.03.2019 № 92, від 25.03.2019 № 95, від 01.04.2019 № 120, від 10.05.2019 № 264, від 29.05.2019 № 336, від 02.08.2019 № 331, від 06.09.2019 № 436; акти звірок взаєморозрахунків станом на 31.07.2020, 08.10.2020, 28.12.2020; адресована відповідачеві претензія від 08.10.2020 № 299 позивача з вимогою про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46; розрахунок заборгованості.
За вх.№1823/21 до суду 05.03.2021 надійшов відзив позивача на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, за яким вказано про: 1) відсутність у господарській діяльності відповідача виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість (наявність підстав для) відстрочення виконання рішення суду та 2) ненадання відповідачем доказів відсутності грошових та майнових ресурсів для виконання рішення суду.
Позиція та докази відповідача
Згідно з письмовою заявою (вх.№795/21 від 03.02.2021) відповідач визнав позов в повному обсязі та, поряд з цим, просить суд відстрочити виконання рішення суду про задоволення позову, до 31.07.2021, мотивуючи необхідність відстрочки: 1) відсутністю готової продукції на складах відповідача, 2) відсутністю грошових коштів на рахунку відповідача, 3) списання відповідачем значної частини посівів 2019 року, через форс-мажорні обставини, а саме, несприятливі погодні умови. Разом з вказаною заявою відповідач надав до суду акти обстеження та списання посівів: № 1 від 30.04.2020 (щодо 20га озимого ріпаку, поле № 8), № 2 від 05.06.2020 (щодо 160га гірчиці, поля №/№ 3 та 4), №3 від 05.06.2020 (щодо 36га озимого ячменю, поле № 6), №4 від 05.06.2020 (щодо 34га озимої пшениці, поле № 7-8 та ін), № 5 від 14.09.2020 (щодо 108 соняшнику, поле № 8), а також довідки Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 28.05.2020 №/№ 21-03/02-06/680, 21-03/02-06/681 та 21-03/02-06/683, від 08.09.2020 № 21-03/02-06/1056 про погодні умови.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 19.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.02.2021, а також встановлено строки, 09.02.2021 відповідачу для подання відзиву на позов та 23.02.2021 позивачу для надання відповіді на відзив.
В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 11:00год 17.03.2021.
Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з позовною заявою, й тому докази позивача прийнято судом до розгляду.
Судом, також, прийнята до справи заява відповідача (вх.№795/21 від 03.02.2021) про визнання позову в повному обсязі
В судовому засіданні 17.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Обставини, які встановлено судом
Приватне підприємство "Стартком-Агро" (надалі - позивач), як продавець, та Державне підприємство "Дослідне господарство "Копані" Інституту зрошувального землеробства НААН України (надалі - відповідач), як покупець, уклали між собою 20.03.2019 договір купівлі-продажу № 46, на умовах якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а саме, засоби захисту рослин, мінеральні добрива та мікродобрива, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором, зокрема, за найменуванням (асортиментом), одиницею виміру, ціною за одиницю товару, кількістю товару та у строки для оплати товару, які визначено у додатках або специфікаціях до договору. Основними умовами договору, що впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній на передачу товару, з цієї дати до покупця переходить право власності на товар (п.п.2.9. та п.2.10.);
- у випадку порушення термінів оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти на суму заборгованості в розмірі 25%, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору, а також пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.6.6.);
- у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець, окрім пені, що передбачена п.6.6. договору, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п.6.9.);
- у випадку настання обставин непереборної сили, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорні обставини), які сторонами не могли бути передбачені і враховані, як-то стихійні лиха, військові дії, страйки (крім персоналу сторін), сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань по договору, при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України та, якщо ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань (п.7.1.);
- несприятливі погодні умови та інші обставини, які призвели до загибелі посівів чи/або втрати урожаю покупця не є підставою для звільнення покупця від обов'язку здійснювати розрахунки за договором та сплачувати штрафні санкції (п.7.2.);
- договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2019 (п.9.1.).
На виконання даного договору позивач у період з 26.03.2019 по 23.09.2019 передав відповідачеві, який, в свою чергу, прийняв від позивача товар загальною вартістю 1251999,90грн (з урахуванням податку на додану вартість), а саме, за видатковими накладними від 26.03.2019 № 173 на суму 322728,12грн (строк оплати товару: до 01.07.2019 згідно з додатком від 25.03.2019 № СТ-00000095 до договору), від 02.05.2019 № 137 на суму 95339,94грн (строк оплати: до 01.07.2019, додаток від 01.04.2019 № СТ-00000120), від 05.06.2019 № 400 на суму 178420,02грн та від 20.06.2019 №666 на суму 290633,40грн (строк оплати: до 01.07.2019, додатки від 22.03.2019 № СТ-00000092 та від 10.05.2019 № СТ-00000264), від 11.07.2019 № 516 на суму 285090,00грн (строк оплати: частково до 01.07.2019, додаток від 22.03.2019 №СТ-00000092 та частково до 03.07.2019, додаток від 29.05.2019 №СТ-00000336), від 07.08.2019 № 758 на суму 6526,56грн (строк оплати: до 06.08.2019, додаток від 02.08.2019 №СТ-00000331), від 23.09.2019 № 873 на суму 73261,86грн (строк оплати: до 30.09.2019, додаток від 06.09.2019 № СТ-00000436), згідно з довіреностями відповідача від 25.03.2019 № 11 та від 02.08.2019 № 21, а також, товарно-транспортними накладними від 26.03.2019 № Р173, від 02.05.2019 № Р137, від 05.06.2019 №Р400, від 20.06.2019 №Р666, від 11.07.2019 № Р516, від 07.08.2019 № Р758, від 23.09.2019 №Р873.
На оплату вказаного товару позивач виставив відповідачеві рахунки на суму 1251999,90грн, а саме, № 92 від 22.03.2019 на суму 495315,42грн, № 95 від 25.03.2019 на суму 322728,12грн, № 120 від 01.04.2019 на суму 95339,94грн, № 264 від 10.05.2019 на суму 170940,00грн, № 336 від 29.05.2019 на суму 87888,00грн, № 331 від 02.08.2019 на суму 6526,56грн, № 436 від 06.09.2019 на суму 73261,86грн. Ці рахунки сплачено відповідачем частково, а саме, на суму 1036684,48грн. Відповідно, несплачений відповідачем залишок вартості товару позивача становить 215315,42грн. Дотепер вказана сума не сплачена відповідачем на користь позивача ані повністю, ані частково.
У зв'язку з здійсненням відповідачем розрахунків за товар позивача без додержання строків оплати товару, які встановлено у додатках до договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46, позивачем нараховані відповідачеві 15239,47грн втрат від інфляції, 149045,64грн річних (25%), 141917,44грн пені та 43263,08грн штрафу.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.
Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно ж до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару (або товаророзпорядчих документів на товар) зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
Наявність укладеного між сторонами справи договору купівлі-продажу від 20.03.2019 №46 свідчить на користь виникнення між позивачем та відповідачем майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
На виконання даного договору позивач передав відповідачеві товар загальною вартістю 1251999,90грн, що підтверджується наявними у матеріалах даної судової справи видатковими та товарно-транспортними накладними, поряд з довіреностями відповідача на отримання товару. Вказаний товар прийнято відповідачем від позивача без будь-яких зауважень та заперечень: всі накладні підписано відповідачем без зауважень та заперечень, з скріпленням підпису печаткою відповідача. Докази іншого у справі відсутні.
Тобто, позивач виконав встановлений для нього законом (ст.265 Господарського кодексу України) та умовами договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 та додатків до нього, як для постачальника товару, обов'язок щодо продажу товару відповідачеві на умовах договору та додатків до нього. Проте, відповідачем не виконано встановлений для нього законом (ст.265 Господарського та ст.692 Цивільного кодексів України) умовами договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 та додатків до нього, як для покупця товару позивача, обов'язок по оплаті вартості прийнятого від позивача товару, у встановлені цим договором відповідні строки. Несплачений відповідачем за станом на теперішній час залишок вартості товару позивача, який відповідач отримав від позивача на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 складає 215315,42грн, та утворює прострочену заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки встановлені у додатках до договору строки оплати товару вже сплили (пройшли).
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення, повного або часткового, вказаної, в розмірі 215315,42грн, заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46.
Щодо нарахування та стягнення штрафу, пені, річних та інфляційних втрат
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач не надав суду контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 15239,47грн інфляційних втрат, 149045,64грн річних (25%) 141917,44грн пені та 43263,08грн штрафу. Виконані позивачем розрахунки 15239,47грн інфляційних втрат, 149045,64грн річних (25%) 141917,44грн пені та 43263,08грн штрафу (а.с.39-40) судом перевірено та встановлено, що ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеними, оскільки виконані у відповідності до положень договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 та закону, а також з урахуванням фактичних обставин виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46.
Відповідач не надав доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача 15239,47грн інфляційних втрат, 149045,64грн річних (25%) 141917,44грн пені, 43263,08грн штрафу
Висновки суду
По суті спору
Згідно з письмовою заявою відповідач визнав позов в повному обсязі заявлених до нього позовних вимог (вх.№795/21 від 03.02.2021). Дана заява відповідача підписана, безпосередньо керівником відповідача (директором відповідача), з скріпленням його підпису, відбитком печатки відповідача. Визнання позову є процесуальним правом відповідача, яке передбачено ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). При цьому, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи, а у разі визнання відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, але, якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. За наведеного у позовній заяві правового (юридичного) та фактичного обґрунтування позову, а також, з урахуванням позиції відповідача щодо заявленого до нього позову, вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем у даній справі суперечило б законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси. Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 щодо здійснення оплати товару позивача у встановлені цим договором строки, суд приймає визнання позову відповідачем та задовольняє позов про стягнення 215315,42грн основної заборгованості, 15239,47грн інфляційних втрат, 149045,64грн річних (25%), 141917,44грн пені та 43263,08грн штрафу, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України, в повному обсязі.
Щодо відстрочки виконання рішення суду
За приписом ч.3 та ч.4 ст.331 ГПК України підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також повинен врахувати стосовно відповідача юридичної особи: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Зокрема, додатково, суд повинен врахувати й матеріальні інтереси обох сторін справи, їхній фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави, загрозу банкрутства відповідача, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
З урахуванням загальних принципів та вимог господарського судочинства, передбачених, зокрема, ч.3 ст.13 ГПК України та ч.1 ст.74 ГПК України "кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень" відповідач, звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду, повинен довести поданими суду доказами існування фактичних обставин, з якими за даною заявою відповідачем пов'язується наявність підстав для такої відстрочки.
За заявою відповідача підставами для відстрочки виконання рішення суду вказано:
1) відсутність готової продукції на складах відповідача;
2) відсутність грошових коштів на рахунку відповідача;
3) списання відповідачем значної частини посівів 2019 року, через форс-мажорні обставини, а саме, несприятливі погодні умови, внаслідок чого відповідачем не отримана запланована виручка від реалізації готової продукції.
Поряд з цим, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо:
- кількості та переліку відкритих відповідачем рахунків у банківських установах;
- сум грошових коштів, які наявні на рахунках відповідача у банківських установах;
- витягів з форм фінансової та/або бухгалтерської звітності відповідача (або копій таких форм звітності), довідок бухгалтерії відповідача про наявні на складах відповідача залишки готової продукції (у грошовому або натуральному виразі);
- витягів з форм статистичної, фінансової та/або бухгалтерської звітності відповідача (або копій таких форм звітності), довідок бухгалтерії відповідача про загальну площу посівів сільськогосподарських культур у 2019-2020рр відповідача, а також інформацію щодо площ таких посівів в розрізі сільськогосподарських культур.
Суду не надано й доказів незадовільного фінансового стану відповідача, а саме, офіційну фінансову звітність (звіт про фінансові результати відповідача, баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами, а також будь-яких актуальних даних бухгалтерського обліку відповідача щодо обліку витрат та доходів відповідача.
Суд зазначає про те, що як відповідач, так і позивач, є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики у власній господарській діяльності.
Сільськогосподарське виробництво є специфічною сферою господарської діяльності, оскільки в даній галузі економічний процес відтворення тісно пов'язаний (переплітається) з природним: результати господарювання в сільському господарстві залежать як від матеріально-технічного оснащення сільськогосподарського товаровиробника й професійної підготовки його працівників, так і від природних умов. Зокрема, від погодних умов (температура, опади тощо). Відповідач є дослідним господарством наукової установи, що здійснює наукову діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, й тому, вочевидь, відповідач повинен бути обізнаним з усіма ризиками господарської діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Зокрема, відповідач повинен усвідомлювати та враховувати ризики впливу несприятливих погодних умов на процес сільськогосподарського виробництва, намагатися мінімізувати такі ризики.
За таких обставин, ймовірність щорічного негативного впливу несприятливих погодних умов на процес сільськогосподарського виробництва не є фактором, який відповідач не міг передбачити. Поряд з цим, за пунктом 7.2. договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46 позивач та відповідач прямо та однозначно узгодили між собою те, що несприятливі погодні умови, які призвели до загибелі посівів чи/або втрати урожаю покупця, не є підставою для звільнення покупця від обов'язку здійснювати розрахунки за договором та сплачувати штрафні санкції.
Те, що несприятливі погодні умови, які у 2019-2020рр негативно вплинули на посіви сільськогосподарських культур відповідача, мали характер стихійного лиха не підтверджено у спосіб, який позивач та відповідач узгодили між собою за пунктом 7.1. договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46, а саме "факт існування форс-мажорних обставин підтверджується довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України". Довідки Херсонського обласного центру з гідрометеорології про погодні умови у період з серпня 2019 року по травень 2020 року, з урахуванням (виходячи з) умов договору купівлі-продажу від 20.03.2019 № 46, не можуть бути прийняті в якості відповідного підтвердження.
З огляду на зазначене, відповідачем не доведена виняткова сукупність обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача та про відсутність у відповідача можливості виконати рішення суду, безпосередньо після його ухвалення.
Поряд з цим, відповідачем, у його заяві про відстрочення виконання рішення суду, ніяким чином не обґрунтовано твердження відповідача про можливість виконання ним рішення суду, саме, 31.07.2021.
За вказаних обставин та з урахуванням положень ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, ч.3 та ч.4 ст.331 ГПК України суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.07.2021. У задоволенні цієї заяви має бути відмовлено.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату 8471,72грн судового збору за платіжним дорученням від 14.01.2021 № 5795.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% (п'ятдесят відсотків) судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно ж до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З урахуванням визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті поверненню позивачеві з державного бюджету підлягає 4235,86грн судового збору, що становить 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви. Поряд з цим, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, 4235,86грн судового збору підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.130, 238, 239, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Копані" Інституту зрошувального землеробства НААН України (місцезнаходження: 75011, Херсонська обл., Білозерський район, с. Благодатне, вул. Херсонська, буд.20-б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05460344) на користь Приватного підприємства "Стартком-Агро" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, смт Комишани, вул. Радянська, буд.95-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40288215) 215315,42грн основної заборгованості, 15239,47грн втрат від інфляції, 149045,64грн річних, 141917,44грн пені, 43263,08грн штрафу та 4235,86грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Копані" Інституту зрошувального землеробства НААН України про відстрочення до 31.07.2021 виконання даного рішення суду.
4. Повернути Приватному підприємству "Стартком-Агро" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, смт Комишани, вул. Радянська, буд.95-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40288215) з Державного бюджету 4235,86грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 14.01.2021 № 5795 за подання позовної заяви.
Оригінал платіжного доручення від 14.01.2021 № 5795 знаходиться у матеріалах справи № 923/50/21 Господарського суду Херсонської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 05.04.2021
Суддя К.В. Соловйов