ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2021Справа № 910/987/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Гнидка М.В. (адвокат);
від відповідача Назаренко О.О. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 23.03.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 06.04.2021 року.
25 січня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (позивач) надійшла позовна заява № ЖМК-1425/Ю від 21.01.2021 року до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 року/ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 року, з них: пені - 858 670,04 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят гривень 04 копійки), штрафу - 625 744,96 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 96 копійок), інфляційних втрат - 335 219,27 грн. (триста тридцять п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 27 копійок) та 3% річних - 64 412,01 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 01 копійка).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 року, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції.
Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що позивач безпідставно здійснює нарахування пені у розмірі 0,1% всупереч положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та штрафу у розмірі 7% з посиланням на ч. 2 ст. 549 ЦК України. При цьому, у випадку прийняття рішення щодо правомірності заявлених позовних вимог просить врахувати важкий фінансовий стан компанії для зменшення розміру неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/987/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2021 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 23.02.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/987/21 до судового розгляду по суті на 23.03.2021 року.
В судовому засіданні 23.03.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23 серпня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (надалі - позивач, орендодавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 року/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 року, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове оплачуване користування (оренду):
- нежитлові приміщення площею 577,8 (п'ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 7-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 7-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 591,6 (п'ятсот дев'яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 8-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 589,2 (п'ятсот вісімдесят дев'ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 9-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 10-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,4 (п'ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 11-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 12-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 585,9 (п'ятсот вісімдесят п'ять цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 13-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев'ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення офісні 14-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі (надалі - приміщення підвалу), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,1 (п'ятсот дев'яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 5-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,6 (п'ятсот дев'яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 6-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення складські 14-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - "частина приміщень офісних цокольного поверху"), за актом приймання - передачі від 27 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 525,5 (п'ятсот двадцять п'ять цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п'ятдесят шість ціла п'ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 2-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,6 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 3-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,5 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 4-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 04 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - частина приміщень офісних цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев'ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - приміщення складські цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року.
Додатковою угодою № 3 (№660-ДУ-УС від 19.03.2020/ № 10-125-08-19-00660 від 30.03.2020) до договору сторони погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об'єкта оренди, шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м., які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, у зв'язку з чим внесено зміни до договору та викладено п. 1.1. договору в новій редакції.
Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та строки обумовлені цим договором.
Плата за оренду нараховується з дати підписання сторонами акту №1 (акту приймання-передачі) (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.
Відповідно до п. 3.8. договору орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
Орендодавець формує рахунок на оплату за оренду, розрахованої відповідно до додатку № 2 до договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об'єктом оренди, та передає його орендареві не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об'єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря (п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди № 2).
Відповідно до п. 3.16 договору зобов'язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатись виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві, ним на виконання умов договору було виставлено орендарю наступні рахунки: № 160011462 від 31.08.2020 року на сплату орендної плати за серпень 2020 року у сумі 6 763 875,89 грн., № 160011460 від 31.08.2020 року на сплату додаткової плати за серпень 2020 року у сумі 2 048 150,46 грн., № 160011461 від 31.08.2020 року на сплату компенсації комунальних послуг за серпень 2020 року у сумі 127 187,44 грн.
Крім того, позивач вказує, що ним орендарю були також надані акти здачі-прийняття наданих послуг № 160011462/2020 від 31.08.2020 року за надані послуги з оренди приміщення за серпень 2020 року на суму 6 763 875,89 грн., № 160011460/2020 від 31.08.2020 про надання послуг додаткової плати за серпень 2020 року на суму 2 048 150,46 грн., № 160011461/2020 від 31.08.2020 року за спожиті у серпні 2020 року комунальні послуги на суму 127 187,44 грн.
Зобов'язання по сплаті орендної та додаткової плати відповідачем було виконано частково, за оренду приміщення у серпні 2020 року сплачено 4 997 539,48 грн., додаткову плату за серпень 2020 року - 236 639,46 грн. та за комунальні послуги за серпень 2020 року - 127 187,44 грн.
Відтак, за розрахунками позивача, не сплаченою залишається заборгованість з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 1 766 336,41 грн. та заборгованість по сплаті додаткової плати за серпень 2020 року у розмірі 1 811 511,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 року у справі № 910/16080/20, яке набрало законної сиди 23.02.2021 року, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" орендну плату за серпень 2020 року у розмірі 1 766 336,41 грн., додаткову плату за серпень 2020 року у розмірі 1 811 511,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 134 088,21 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендної та додаткової плати, тому з огляду на порушення відповідачем обов'язку по сплаті орендної та додаткової плати позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 858 670,04 грн., штраф у розмірі 625 744,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 335 219,27 грн. та 3% річних у розмірі 64 412,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У п. 3.3., 3.8. договору погоджено, що якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору. Орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
При цьому, згідно з п. 2.3.6. договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів, інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті орендної та додаткової з 21.09.2020 року.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В п. 7.2. договору визначено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% грошових зобов'язань з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання.
Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 7.2. договору погодили інший розмір пені, ніж визначено у ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
При перевірці розрахунку пені, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 857 934,66 грн.
При цьому, судом встановлено, що сумарний розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь складає 858 670,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 857 934,66 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що загальна сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 625 313,29 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 431,67 грн. позивачу належить відмовити.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 21.09.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 287 764,02 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 47 455,25 грн. позивачу належить відмовити.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 70 085,20 грн.
Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 64 412,01 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 835 423,98 грн., з них: пені - 857 934,66 грн. (вісімсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 66 копійок), штрафу - 625 313,29 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч триста тринадцять гривень 29 копійок), інфляційних втрат - 287 764,02 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 02 копійки) та 3% річних - 64 412,01 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 01 копійка).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Щодо зменшення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.
Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені обставини даної справі та мотивування відповідача щодо зменшення неустойки, не вбачає правових підставі для зменшення неустойки, за викладених вище обставин.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 27 531,35 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (ідентифікаційний код 32744172, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15) грошові кошти: пені - 857 934,66 грн. (вісімсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 66 копійок), штрафу - 625 313,29 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч триста тринадцять гривень 29 копійок), інфляційних втрат - 287 764,02 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 02 копійки), 3% річних - 64 412,01 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 01 копійка) та судовий збір - 27 531,35 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять одна гривня 35 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.04.2021р.
Суддя О.В. Котков