проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" березня 2021 р. Справа № 922/984/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
секретар судового засідання Рудик Т.С.
за участю представників:
прокурор: Алекаєв Ю.В., посвідчення
від відповідача-1: Цуварев О.Ф., посвідчення, витяг, положення
від відповідача-2: Цуварев О.Ф., посвідчення, витяг, положення
від відповідача-3: Михайленко Д.П., адвокат, ордер
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, м. Харків (вх. № 2599 Х/1)
Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2601 Х/1)
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2633 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020, повне рішення складено 10.09.2020 (суддя Смірнова О.В.)
у справі № 922/984/20
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків
до відповідачів:
1.Харківської міської ради, м. Харків;
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;
3.Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, м. Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування п. 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 року №5636-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Журавченком О.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за №1402, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності; зобов'язання фізичної особи-підприємця Журавченка О.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41 , 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6 кв.м., 1-го поверху № 22-:-№ 25 загальною площею 34,7 кв.м. в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор наполягав на незаконності прийнятого Харківською міською радою рішення № 1008/18 від 21.02.2018 в частині п. 31 додатку 1 до цього рішення щодо відчуження ФОП Журавченку О.О. спірних нежитлових приміщень шляхом викупу; незаконності обраного способу приватизації зазначеного нерухомого майна комунальної форми власності шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом. Наголошував, що ФОП Журавченко О.О. не подавалися до органу приватизації документи про невід'ємні поліпшення орендованого майна, здійснені останнім за час оренди за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Вважаючи, що прийняттям оскаржуваного рішення Харківської міської ради в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова, прокурор звернувся з цим позовом до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі №922/984/20 позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п. 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 року №5636-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Журавченком О.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1402, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця Журавченка О.О. ( АДРЕСА_2 , ідент. код. НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41, 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6 кв.м., 1-го поверху № 22-:-№ 25 загальною площею 34,7 кв.м. в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині п. 31 додатку до рішення прийнято без дотримання положень Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року № 691/17; Харківською міською радою незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Журавченко Олександр Олексійович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі №922/984/20, прийняти нове рішення у справі № 922/984/20, яким залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України або відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не належним чином перевірені доводи прокурора щодо правових підстав його звернення на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства та надано їм неналежну оцінку. Неналежним чином досліджено питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою позивача у справі та не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб'єктом Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду і те, що останні є відповідачами у справі, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.
Наголошує, що судом першої інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 щодо принципу змагальності сторін, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони, проте не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.
Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі №922/984/20 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Журавченка О.О. про визнання незаконним та скасування п. 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С, скасування запису про державну реєстрацію; повернення нежитлових приміщень.
Апелянт наголошує на дотриманні Харківською міською радою способу та порядку прийняття рішення про відчуження комунального майна відповідно до закону, яке прийнято на черговій сесії міської ради, вказане питання було включено до порядку денного сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосуванням більшістю голосів рішення було прийнято. Наполягає на дотриманні Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради порядку приватизації комунального майна, а отже договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Журавченко О.О. у повній мірі відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.
Зауважує, що положення ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) не встановлюють обмеження щодо приватизації об'єктів нерухомого майна шляхом викупу лише у разі виконання вимог ст.18-2 цього Закону, а й передбачають можливість застосування положень також інших законодавчих актів. При відчуженні майна комунальної власності шляхом викупу орендарем виконавчі органи Харківської міської ради діяли відповідно до положень статті 289 Господарського кодексу України та частини 2 ст.777 Цивільного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні судом взагалі не надано правової оцінки положенням Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 стосовно визначення способу приватизації. Судом під час розгляду справи не досліджено і не надано належної правової оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав на захист інтересів держави.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення суду; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі №922/984/20, прийняти рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Журавченка О.О. про визнання незаконним та скасування п. 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С, повернення нежитлових приміщень.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.23 Закону України «Про прокуратуру»; ст.ст.11,18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)». Судом безпідставно здійснено посилання на Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні ( в тому числі за методом зниження ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 та не застосовано ст.289 Господарського Кодексу України та ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України.
Вважає висновок суду першої інстанції, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп у разі проведення аукціону або конкурсу та у виключному випадку у разі здійснення орендарем невід'ємних поліпшень майна не менш ніж 25% його вартості, є неправильним та не знаходить свого нормативного обґрунтування. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, апелянт зазначає, що сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст.203 Цивільного кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича та Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі №922/984/20, встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційні скарги.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 поновлено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20, встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 об'єднано апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Журавченка О.О. (вх. № 2599 Х/1), Харківської міської ради (вх. № 2601 Х/1) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 2633 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 для розгляду в одному апеляційному провадженні. Призначено розгляд апеляційних скарг на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 на 03.12.2020 о 12:00 год.
Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у відзивах; вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права; просить рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Зазначив, що у ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ. Безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України. В даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на захист відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави, відновлення права територіальної громади доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Наголошує, що Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділені відповідними повноваженнями, не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості позивача та відповідача, оскільки є такими органами, що припустилися порушень, а тому виступають у якості відповідачів у справі.
Наполягає на незаконності обрання Харківською міською радою способу приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, що свідчить про незаконність прийнятого Радою рішення та недійсність договору купівлі-продажу.
02.12.2020 від ФОП Журавченко О.О. надійшло клопотання (вх.№ 11947) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою та проходженням стаціонарного лікування, пов'язаного з загостренням хронічних хвороб.
02.12.2020 від Харківської міської ради надійшла заява про зупинення провадження у справі №922/984/20 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №922/623/20, в обґрунтування якого зазначено, що правовідносини у справі №922/623/20 (з аналогічним предметом спору) є подібними із правовідносинами, що розглядаються в межах справи №922/984/20, та з метою дотримання єдності судової практики існує необхідність зупинення провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі №922/984/20 зупинено апеляційне провадження з розгляду апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року у справі №922/984/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду судових рішень у справі №922/623/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
Враховуючи оприлюднення повного тексту постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, на підставі клопотання Харківської обласної прокуратури, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі №922/984/20 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року у справі №922/984/20. Розгляд апеляційних скарг призначено на 16.03.2021 о 12:00.
16.03.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Журавченка О.О. про відкладення розгляду справи № 922/984/20, яке мотивоване знаходженням Журавченко О.О. на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого надано довідку №1549 від 15.03.2021; зазначено також, що представник відповідача 3 перебуває на самоізоляції в зв'язку з контактом з особами, хворими на Covid-19.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 відкладено на 25.03.2021 о 10:00.
Представники апелянтів у судових засіданнях підтримували вимоги та доводи апеляційних скарг, просили скарги задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 скасувати, у задоволенні позову прокурора відмовити.
Прокурор у судових засіданнях просив апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення господарського суду від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 залишити без змін.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
13.07.2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець, відповідач-2) та ФОП Журавченком О.О. (Орендар, відповідач-3) укладено договір оренди № 483 (далі -Договір).
Додатковою угодою № 4 від 13.06.2014 року до договору оренди № 483, Договір викладено у новій редакції, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43, 67 площею 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 кв.м. та 52/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху №22-:-25 площею 18,0 кв.м. і підвалу приміщень № 0-1-:-0-3 площею 20,1кв.м., загальною площею 581,2 кв.м. у нежитловій двоповерховій відокремленій будівлі, далі - «Майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Соколова ,41, літ. "А-2".
Майно передається в оренду з метою використання: побутове обслуговування населення - 543,1 м.2 та місця спільного користування - 38,1м2 (п.1.2. Договору).
Цей договір діє з 13.06.2014 по 13.05.2017року (п. 10.1.договору).
Додатковою угодою № 6 до Договору, пункт 1.1. додаткової угоди № 4 від 13.06.2014 до Договору оренди № 483 викладено в наступній редакції: з 01.09.2017 орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 кв.м., другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 кв.м. та 52/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху №22-:-25 площею 18,0 кв.м. і підвалу приміщень №0-1-:-0-3 площею 20,1 кв.м., загальною площею 581,2 кв.м., далі - Майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41, літ. "А-2" та відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Розділом 4 додаткової угоди №4 від 13.06.2014 року до Договору визначені обов'язки Орендаря.
Так, Орендар зобов'язаний, - змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця (п.4.7.); здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.).
Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості ( п.5.3. договору).
Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
За змістом п. 10.1. додаткової угоди №5 від 29.05.2017 року до Договору, цей договір діє з 13.05.2017 року до 13.04.2020 року.
Листом від 21.08.2017 ФОП Журавченко О.О. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (вх.№12205 від 21.08.2017 року), яким просив дозволити приватизацію нежитлових приміщень, першого поверху площею 257,0 кв.м., другого поверху площею 268,1 кв.м., а також місце загального користування першого поверху площею 18,0 кв.м. та підвального приміщення площею 20,1 кв.м., загальна площа 581,2 кв.м., за адресою м. Харків, вул. Косарева,41а(Соколова,41а). В якості додатків зазначено: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; договір оренди та додаткові угоди до нього(копії), технічний паспорт.
Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, керуючись ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова (згідно з додатком).
Згідно з п.31 додатку до рішення № 1008/18 «Перелік об'єктів, що підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу», відчуженню шляхом викупу ФОП Журавченко О.О. підлягали нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го поверхів по вул. Косарєва,41, літ.А-2, площею 581,2 кв.м.
23.02.2018 Журавченко О.О. подано до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради Заяву про приватизацію № 3595/1 від 23.02.2018, шляхом викупу, оформлену на відповідному бланку.
Заявою (вх.№ 3058 від 26.02.2018) на адресу Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Журавченко О.О. просив доручити ТОВ «СІТ Консалт» проведення експертної оцінки нежитлових приміщень для приватизації шляхом викупу на орендовані нежитлові приміщення згідно договору оренди № 483 від 13.07.2011, розташовані за адресою м. Харків, вул. Косарева,41, загальною площею 581,2м.2.
Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звернулося до суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Сіт-Консалт" (лист від 27.02.2018 року №2419) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу на підставі договору з ФОП Журавченком О.О. Дата оцінки - 28.02.2018.
На підставі вказаного листа ТОВ "Сіт-Консалт" складено звіт про незалежну оцінку об'єкту нерухомості (нерухомих приміщень), площею 581,2 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, вул. Косарєва,41, від 28.02.2018, відповідно до якого вартість об'єкта оцінки становить (без ПДВ) 1 071 200,00 грн., ціль оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта оцінки для приватизації шляхом викупу.
Звіт не містить відомостей про проведення будь-яких ремонтних робіт в орендованих ФОП Журавченко О.О. нежитлових приміщеннях, у тому числі невід'ємних поліпшень.
У Звіті зазначено, що експлуатація будівлі можлива після проведення ремонту деяких елементів будівлі. Терміново необхідний ремонт кровлі, відмощення, цоколя, санітарно-технічних та електротехнічних пристроїв; частковий ремонт та заміна дверних та оконних пройм; покрасочний слой місцями осипався, на стелі сліди масових протіків, лінолеум в ходових місцях протерся, в дерев'яному покритті значні прогиби та провали. Фізичний знос будівлі - 40%.
Між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Журавченко Олександром Олексійовичем (покупець), на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 «Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», наказу Управління «Про оформлення договору купівлі-продажу» № 460 від 21.09.2018, укладено договір купівлі-продажу №5636-В-С від 21.09.2018 року, згідно з розділами 1, 2 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти:
- нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 заг.пл. 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 заг.пл. 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41 ( далі - Об'єкт приватизації);
- 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6кв.м., що складає 20,1кв.м., 1-го поверху № 22:-№25 загальною площею 34,7 кв.м., що складає 18,0 кв.м. в літ'А-2» (місць спільного користування), розташованих за адресою м. Харків, вул. Косарєва,41 ( далі - Об'єкт приватизації).
Загальна площа нежитлових приміщень складає 581,2 кв.м.
Оціночна вартість об'єкта приватизації, що відчужується, складає 1 071 200,00 грн. без ПДВ. Згідно з Податковим кодексом України сума ПДВ становить 20 % від вартості нежитлових приміщень та складає 214 240,00 грн.
Разом ціна продажу нежитлових приміщень становить 1 285 440,00 грн.
Рішеннями приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 43728593, 43735042 від 29.10.2018 року зареєстровано право власності за Журавченко О.О. на нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 заг.пл. 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 заг.пл. 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41; - на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6кв.м., 1-го поверху № 22:-№25 загальною площею 34,7 кв.м. (місця спільного користування) в літ'А-2», за адресою м. Харків, вул. Косарєва,41 (52/100 спільної часткової власності).
Звертаючись із даним позовом до суду прокурором зазначено про незаконність обрання Харківською міською радою способу приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
Прокурор наполягав, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року №1008/18, в частині п.31 додатку, є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1,2,4, 16-2, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Прокурором наголошено, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).
При цьому, колегія суддів враховує висновки про застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Натомість, з урахуванням обставин цієї справи прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, визначив себе позивачем, оскільки Харківську міську раду, рішення якої оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами, разом з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, визначено відповідачами, які розпорядилися спірним майном в порушення вимог чинного законодавства, - обґрунтовувавши таким чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі.
Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.
Наведена правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 07.09.2020 по справі № 917/468/19.
Як зазначає прокурор, безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України. Звернення прокурора до суду спрямоване на захист відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави, відновлення права територіальної громади доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання майна територіальної громади міста Харкова.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами ( ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Так, в оспорюваному рішенні Ради від 21.02.2018 № 1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022, затвердженої рішенням Ради від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма приватизації).
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 наведеного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об'єктів приватизації; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Згідно з приписами статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію").
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, в розумінні ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено способи малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації, що полягає, зокрема, у встановленні ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об'єкта, публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу (ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Рішенням Харківської міської ради 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки", яке є у вільному доступі на сайті Харківської міської ради, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м.Харкова та поповнення бюджету м.Харкова, на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки (далі - Програма).
Відповідно до пункту 1.2, у Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.
Метою приватизації є, зокрема: підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2.1 Програми).
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2018 р.р. належать, зокрема: досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми, і тих об'єктів, приватизація яких почалася до набрання чинності цієї Програми (пункт 1.2.2 Програми).
Згідно з пунктом 1.4 Програми об'єктами приватизації, зокрема, є: окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).
Відповідно до п.п. 3.3, 3.4. Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Приватизація об'єктів здійснюється шляхом, зокрема: викупу; продажу об'єктів приватизації на аукціоні( у т.ч. за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
Згідно з пунктом 5.1 Програми ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Незалежна оцінка вартості майна з метою приватизації шляхом викупу проводиться суб'єктом оціночної діяльності на підставі договору, укладеного з орендарем (пункт 5.4 Програми).
Рішенням 18 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" Харківською міською радою вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно з п.31 додатку до рішення № 1008/18 «Перелік об'єктів, що підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу», відчуженню шляхом викупу ФОП Журавченко О.О. підлягали нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го поверхів по вул. Косарєва,41, літ.А-2, площею 581,2 кв.м.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (ст.13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу ( ст.14 наведеного Закону).
З наведених норм права убачається, що основною метою приватизації комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованих ним приміщень у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891), згідно з абз. 6 п. 73 якої (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Відповідно до п. 50 Методики (в редакції яка почала діяти з 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок (п.70 Методики).
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п. 1.1 Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Згідно з п. 2.1 Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п. 2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Враховуючи вищезазначене, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у подібній справі № 922/623/20, до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у даній справі.
З огляду на наведене, помилковим є твердження апелянтів про фактичну можливість органу місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування вищенаведених законодавчих обмежень.
Безпідставними є і посилання відповідачів на підтвердження висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 по справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, які були прийняті у справах з аналогічних правовідносин та з аналогічним предметом спору, а тому враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, майно, яке є предметом договору оренди № 483 в редакції додаткових угод № 4,5,6 до договору оренди, укладених між Управлінням комунального майна та ФОП Журавченко О.О., належало на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується рішенням Харківської міської ради № 201/10 від 11.08.2010 «Про комунальну власність».
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріали справи не містять доказів того, що ФОП Журавченко О.О. здійснені недід'ємні поліпшення (за згодою орендодавця) орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду.
Відомості про подання ФОП Журавченко О.О. до органу приватизації (Управління комунального майна) документів, передбачених п. 2.2 Порядку № 377, щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, у справі відсутні.
Звіт про оцінку майна про незалежну оцінку об'єкту нерухомості (нерухомі приміщення), розташовані за адресою м. Харків, вул. Косарєва,41, від 28.02.2018, не містить жодних відомостей про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна, у т.ч. невід'ємних. Навпаки, у Звіті зазначено, що фізичний знос будівлі - 40%.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що ФОП Журавченко О.О. не доведено належними та допустимими доказами, що ним, за згодою орендодавця, під час оренди майна були здійснені поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об'єкту оренди, вартістю не менш 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності.
Не надано таких доказів і першим та другим відповідачами.
Отже, факт відсутності здійснення ФОП Журавченко О.О. невід'ємних поліпшень спірного майна в період перебування нерухомого майна в оренді, підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.
Разом з цим, помилковим є застосування відповідачами до спірних правовідносин положень статті 289 Господарського кодексу України та частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, з яких випливає наявність переважного права у наймача на викуп об'єкта оренди.
Варто зазначити, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем мала здійснюватися саме відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Посилання відповідачів на те, що умовами договору оренди передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, колегія вважає необгрунтованим, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.08.2018 року № 1008/18, в частині п. 31 додатку №1 до рішення, щодо проведення приватизації шляхом викупу, прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022, затвердженої рішенням Ради від 21.06.2017 № 691/17, та не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки оспорюване рішення не спрямоване на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.09.2018 №5636-В-С, укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 18 сесії 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова", яке в частині п.31 додатку № 1 до рішення, прийнято відповідачем 1 по відношенню до ФОП Журавченко О.О., з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, та з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано.
Враховуючи вищенаведене, при укладанні договору купівлі-продажу порушені вимоги статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17.
Обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації спірного майна не відповідає положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та свідчить про свідоме не проведення конкурсного продажу об'єктів нерухомості, що виключає у тому числі можливість отримання за об'єкт приватизації більшої ринкової вартості. Така ситуація з не проведенням конкурсного продажу об'єктів комунальної власності суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Зазначене свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 №5636-В-С, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до приписів ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді цієї справи судова колегія враховує правову позицію, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 по справі №922/623/20 з аналогічного спору.
Так, за висновками Верховного Суду передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись усвідомлював, що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, яким не здійснено його невід'ємних поліпшень, та інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
При розгляді даної справи № 922/984/20 колегією суддів встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшення майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.
Отже, повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі-підприємцю органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
За висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №622/623/20, у такому випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
Враховуючи вищевикладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову прокурора про: визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Журавченко О.О., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А і зареєстрованого в реєстрі за № 1402; зобов'язання Фізичної особи-підприємця Журавченка О.О. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41, 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6 кв.м., 1-го поверху № 22-:-№ 25 загальною площею 34,7 кв.м. в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41.
Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявників, викладені в апеляційних скаргах щодо наведених вище вимог не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Щодо вимоги прокурора про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ФОП Журавченко О.О. на спірне майно, слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1)судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що на час звернення до суду з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.
З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ФОП Журавченко О.О. на спірне майно.
За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ФОП Журавченко О.О. на спірне майно, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Журавченка Олександра Олексійовича, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Журавченком О.О. на нежитлові приміщення першого поверху №26-:-31, 33-:-43 заг.пл. 275,0 кв.м., другого поверху №56-:-59, 61-:-66, 68 заг.пл. 268,1 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41; 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №0-1-:- №0-3 загальною площею 38,6 кв.м., 1-го поверху № 22-:-№ 25 загальною площею 34,7 кв.м. в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Косарева, 41, - скасувати, та прийняти нове рішення у справі №922/984/20 про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020 (повне рішення складено 10.09.2020) у справі № 922/984/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.04.2021
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук