вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2021 р. Справа№ 910/13340/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020
у справі № 910/13340/20 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрспецтрансгаз"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 44 093,56 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Укрспецтрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 44 093,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно здійснено самовільне списання з особового рахунку (за кодом №5731547) позивача провізної плати щодо завершених перевезень, а саме у грудні 2019 року, січні та червні 2020 року на загальну суму 44 093,56 грн, яку позивач просить стягнути.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 позовні вимоги АТ "Укрспецтрансгаз" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 44 093,56 грн задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "Укрспецтрансгаз" 25 210, 44 грн добору провізної плати та 1 201, 82 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт вказує на невірне застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що зумовило неправильні висновки щодо обов'язкової фіксації актами загальної форми фактичних обставин невірного відображення в залізничних накладних відомостей щодо призначення та цільового використання перевезення, внесених позивачем до графи 20 «найменування вантажу». Судом першої інстанції, за доводами апелянта, невірно було застосовано до спірних правовідносин приписи п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. Також відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено умови договору № Л/ДН-4/770/М/п від 15.07.2016 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, що призвело до помилкових висновків про часткове задоволення позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020, справа № 910/13340/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 04.01.2021 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 було залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень № 0411633605890, № 0411633605882 сторонами отримано рекомендовану кореспонденцію суду: позивачем - 11.02.2021; відповідачем - 08.02.2021.
Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 в апеляційному порядку.
В межах встановлених судом процесуальних строків від АТ "Укрспецтрансгаз" відзив на апеляційну скаргу не надходив, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
13.02.2018 Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (перевізник за договором, відповідач у справі) та Акціонерним товариством «Укрспецтрансгаз» (замовник за договором, позивач у справі) укладено договір про надання послуг №09040/ЛЗ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (зі змінами і доповненнями), збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №873 від 09.12.2002, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (пункт 1.3 договору).
За змістом п. 2.1. договору замовник зобов'язаний, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, що пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6); у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звірки розрахунків, зведену відомість (п. 2.1.9); самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (п. 2.1.14 договору).
Згідно п. 2.3. договору перевізник зобов'язаний, зокрема, відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №5731547 (п. 2.3.3); вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв'язку - в паперовому вигляді через (387401) Долина (п. 2.3.4); складати документи, передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору.
Умовами п. 4.5 договору, зокрема, встановлено, що по мірі використання перевезень та надання послуг, перевізником відображається на особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до залізничних накладних від 25.10.2018 №35589019, від 11.12.2018 №36305183, від 02.08.2018 №39269956, від 10.08.2018 №39396783, від 17.08.2018 №39518626, від 20.06.2019 №39494307, від 21.06.2019 №39506134, від 03.07.2019 №39680921 і від 04.06.2020 №40360034 відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
За вказаними накладними відповідач як перевізник надав послуги з перевезення порожніх вагонів (код вантажу 421034), що слідували на станцію призначення під навантаження.
Так, у рядку 20 «Найменування вантажу» позивач зазначив обставини та мету перевезення - вагони залізничні, що перевозяться на власних осях, напрявляються під налив.
Оплата була здійснена за тарифною схемою, передбаченою підпунктом 14.1 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів), із застосуванням коефіцієнту - винятковий тариф 2005, що встановлений у рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.
13.12.2019 за переліком №20191213 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ) у сумі 53,52 грн за залізничною накладною №35589019.
19.12.2019 за переліком №20191219 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ) у сумі 2 943 грн за залізничною накладною №36305183.
08.01.2020 за переліком №20200108 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ) у сумі 15 327 грн за залізничними накладними №29269956, №39396783, №39518626, №39494307 і №39506134.
09.01.2020 за переліком №20200109 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ) у сумі 489,60 грн за залізничною накладною №39680921.
09.06.2020 за переліком №20200609 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ) у сумі 25210,44 грн за залізничною накладною №40360034.
Претензією від 15.06.2020 №2415/106 Товариство звернулося до Залізниці з вимогою повернути добір у сумі 25 210,44 грн. за залізничною накладною №40360034.
Листом від 09.07.2020 №ЦТЛ-19/1186 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної претензії.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що провізна плата здійснена до моменту відправки вагонів на станції відправлення на підставі визначеного у накладних залізницею тарифу і при прибутті вантажу на станцію призначення залізниця видала вантаж вантажоотримувачу без будь-яких зауважень та не здійснила донарахувань провізної плати, а відтак вважає неправомірним досписання відповідачем в подальшому перевізної плати з особистого рахунку позивача за минулі періоди.
У відзиві на позов залізниця вказала про те, що позивачем оплачено перевезення за тарифом із врахуванням коефіцієнту винятковий тариф 2005, а не винятковий тариф 2006, який підлягав застосуванню, оскільки згідно з Договором №Л/ДН-4/770/М/п у позивача немає пункту навантаження на станції Долина - є тільки вивантаження вантажів, а тому з позивача правомірно здійснено досписання провізної плати із застосуванням вищого коефіцієнту.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на підставі договору №09040/ЛЗ-2018 та відповідних накладних відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом врегульовані Законами України "Про залізничний транспорт", "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Статуту залізниць України (далі - Статут), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та іншими актами законодавства України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Згідно ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
При цьому статтею 24 Статуту визначено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ст. 129 Статуту).
Статтею 62 Статуту визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що оплата послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2. розділу 14 договору.
Згідно пункту 2.1.6.1 договору, замовник зобов'язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
По закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання. Замовник протягом 5 робочих днів зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість або підписати її із зауваженнями. У випадку якщо одна із сторін не підписала зведену відомість протягом 15 днів з дня отримання без письмового обґрунтування, зведена відомість вважається підписаною обома сторонами (п. п. 4.7, 4.8 договору).
При незгоді із сумою нарахувань та стягнених платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану в п. 14.2 договору (пункт 4.9).
Пунктом 4.10 договору передбачено право перевізника у разі виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти.
Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди (п. 4.11 договору).
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що укладаючи договір, на основі вільного волевиявлення, позивач погодився на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків між сторонами, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання, в тому числі, але не виключно внесення попередньої оплати за надані в майбутньому послуги, право перевізника на здійснення перерахунку (як в сторону збільшення, так і зменшення) та наступне стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді плати за послуги перевезення за рахунок внесеної замовником передоплати.
У той же час, перевізник має право здійснити відповідне коригування лише за наявності підстав та за умови виконання ним вимог, що визначені чинним законодавством.
Так, відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п.1.2 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно п. 1.5 Правил, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".
Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 5.3 Правил оформлення перевізних документів, якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45.
Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п 5.4 Правил оформлення перевізних документів).
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, на підставі правового аналізу вищенаведених норм в їх сукупності, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що перевізник в разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов'язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності.
Доводи апеляційної скарги про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та помилковість висновків суду про необхідність фіксації фактів невідповідності відображення в залізничних накладних інформації щодо найменування вантажу актами загальної форми, - визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що спростовуються положеннями вищенаведених норм.
Також визнаються безпідставними і доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин приписів п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, оскільки дія вказаних положень Правил у відповідності до загальних їх положень (п. 1.1 Правил) поширюється на будь-яке кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів. Переміщення порожніх вагонів прирівнюється до перевезень вантажу і залізниця зобов'язана здійснити їх переміщення незалежно від навантаження вагону сировиною чи іншою продукцією діяльності господарюючого суб'єкта.
За наведеного, апеляційна інстанція констатує, що належними і допустимими доказами в підтвердження фактичних обставин невірного відображення позивачем в залізничній накладній відомостей, що стосуються переміщуваних вагонів, є складені у встановленому чинним законодавством порядку, зокрема, Акти загальної форми.
В наявних у матеріалах справи накладних у рядку 20 "Найменування вантажу" позивач зазначив обставини та мету перевезення - порожня власна цистерна/порожній пустий залізничний вагон, направляється до пункту навантаження.
Однак, в порушення ст. ст. 13, 74 ГПК України відповідачем належними засобами доказування не підтверджено невідповідності визначення позивачем "найменування вантажу" у спірних залізничних накладних, зокрема, відповідачем не надано актів загальної форми або актів перевірки про встановлення невідповідності визначеного найменування вантажу позивачем фактичним обставинам.
Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (абзац 1 статті 57 Статуту).
Приписами пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту) встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами було узгоджено ціну договору як провізну плату шляхом заповнення саме відповідачем на станції відправлення графи 30 "Тарифні відмітки" накладної, перевезення було здійснено відповідачем, оплату проведено в повному обсязі на підставі внесених до накладних даних. Наведене сторонами не заперечується.
Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.04.2009 за №340/16356 із змінами і доповненнями (далі - Тарифне керівництво або ТК).
Згідно з пунктом 2 Тарифного керівництва тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 30 "Тарифні відмітки" заповнюються залізницею у відповідності до Тарифного керівництва, вказуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва відправник повинен іменувати вантаж у перевізних документах внутрішнього сполучення - відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) яка видається окремо.
Підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва встановлено, якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом внесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Внесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача. Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.
Відповідно до підпункту 14.1 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
За змістом підпункту 14.7 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування ватажу" ("Наименование груза") залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки:
для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".
Отже, за тарифною схемою 14, як вірно зауважено судом першої інстанції, справляється плата за перевезення вагонів в порожньому стані з обов'язковим зазначенням у графі "Найменування вантажу" мети направлення рухомого складу.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами та доповненнями), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за №341/16357, затверджено Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Зокрема, до плати за перевезення порожніх вагонів (коди Алфавітного списку вантажів ЄТСНВ 421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власних вагонів перевізника, власних та орендованих (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагонів з провідниками (421161, 693157) застосовуються відповідні коефіцієнти - рядок 9 таблиці Коефіцієнтів:
- з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт" під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження - 1,242 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205) та 1,088 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017);
- з-під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу, продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) - 1,885 (винятковий тариф 2005) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205) та 1,651 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017);
- з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках - 3,023 (винятковий тариф 2006) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 №205) та 2,647 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017).
При цьому, винятковий тариф 2005 застосовується у випадку перевезення вагонів з-під вивантаження під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження, тобто зі станції вивантаження вантажу до станції наступного навантаження.
Зі змісту спірних накладних, за якими відповідач провів коригування плати за перевезення, вбачається, що вагони у порожньому стані направлялись позивачем зі станції відправлення Долина Львів під навантаження. Згідно відмітки у графі «Найменування вантажу» спірні порожні вагони за залізничними накладними від 25.10.2018 №35589019, від 11.12.2018 №36305183, від 02.08.2018 №39269956, від 10.08.2018 №39396783, від 17.08.2018 №39518626, від 20.06.2019 №39494307, від 21.06.2019 №39506134 і від 03.07.2019 №39680921 слідували під навантаження зі станції (Долина).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених норм процесуального права апелянтом ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи апеляційним господарським судом належними доказами не підтверджено обставин невірного визначення позивачем/відправником найменування вантажу, як необхідної передумови для визнання правомірним списання залізницею додаткових коштів з перевезення порожніх вагонів. Відтак твердження апелянта про неправомірність висновку суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є необґрунтованими.
Беручи до уваги те, що відповідачем належними і допустимими засобами доказування, якими згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів є акт загальної форми, не було підтверджено факт невірного відображення назви вантажу, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що згідно внесених позивачем відомостей до накладних відповідачем на станції відправлення було вірно визначено тариф на перевезення - за тарифною схемою 14.1 розділу ІІ Тарифного керівництва № 1 та із застосуванням виняткового тарифу 2005, що відповідає підрядку 2 рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, визначених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами).
Враховуючи викладене та оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача щодо коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди - без складання відповідних документів, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, та внесення змін до накладних згідно з вимогами Тарифного керівництва №1, внаслідок чого з особового рахунку позивача було безпідставно списано грошові кошти в сумі, заявленій позивачем у цій справі до стягнення в примусовому порядку.
Разом з цим, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову і доводи апеляційної скарги відносно посилань на договір № Л/ДН-4/770/М/п від 15.07.2016 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, оскільки згідно приписів ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, згідно якої сторона наполягає на тому, що позивачем пропущено вказаний строк за вимогами до залізниці про стягнення 18 813,12 грн за залізничними накладними від 25.10.2018 №35589019, від 11.12.2018 №36305183, від 02.08.2018 №39269956, від 10.08.2018 №39396783, від 17.08.2018 №39518626, від 20.06.2019 №39494307, від 21.06.2019 №39506134 і від 03.07.2019 №39680921.
Місцевий господарський суд, задовольняючи часткового позовні вимоги у даній справі, погодився з доводами відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні частини позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності і відсутності підстав для його поновлення.
Оскільки питання щодо неправомірності відмови місцевим господарським судом у задоволенні частини позовних вимог не порушено, а підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги Північним апеляційним господарським судом не встановлено, то справа переглянута за правилами визначеними приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13340/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/13340/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/13340/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Справу №910/13340/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 06.04.2021 - у зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному