Справа № 120/3886/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
05 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 № 0004560506.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне: акт перевірки від 03.07.2020 № 234/02/32/05/06/ НОМЕР_1 складено із порушенням норм п. 86.5 ст. 86 ПК України, та із його змісту не вбачається момент початку та закінчення перевірки; податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 № 0004560506 направлено йому із порушенням правил, встановлених ст. 42 ПК України; до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не долучено розрахунок штрафних санкцій, який повинен бути його невід'ємним додатком; щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі за період із 01.04.2020 по 25.06.2020 не направлено до центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику у зв'язку із запровадженням карантинних заходів на території України, що на думку позивача, виключає його вину як обов'язковий елемент складу порушення вимог Податкового кодексу України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що перевірка здійснена 03.07.2020, тоді як акт зареєстрований 06.07.2020, тобто не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Щодо доводів позивача, про те що перевірка незаконна адже її проведено в період карантинних заходів відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» від 13.05.2020 № 591-ІХ продовжено дію мораторію щодо проведення податкових перевірок на період карантину. Однак, мораторій не поширюється на фактичні перевірки в із питань порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 Податкового кодексу України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем 06.12.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААБ № 040976. Основний вид економічної діяльності КВЕД 47.30 «Роздрібна торгівля пальним».
Право позивача на роздрібну торгівлю пальним підтверджується ліцензією Головного управління ДФС у Вінницькій області № 02200314201900283.
Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1602184500024 позивач є платником податку на додану вартість з 01.08.2016.
24.06.2020 заступником начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Ковальчук С., з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтею 20, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, прийнято наказ № 2049 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", яким вирішено провести фактичну перевірку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.06.2020, терміном 10 діб, за період з 01.01.2018.
24.06.2020 на підставі п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, на виконання п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу №2049 від 24.06.2020 відповідачем оформлено направлення № 1348 та № 1347 від 24.06.2020 на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 24.06.2020 тривалістю 10 діб.
У межах строків встановлених наказом від 24.06.2020 № 2049, та зазначених у направленнях на перевірку, у період із 01.07.2020 по 03.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 03.07.2020, яким задокументовано порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 230.1.3 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме не надано щоденних даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику з 01.04.2020 по 25.06.2020. Із актом фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомився та його примірник отримав, що засвідчив власним підписом.
На підставі Акта перевірки від 03.07.2020 № 234/02/32/05/06/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0004560506 від 21.07.2020 про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний податок на суму 86000,00 грн та № 0004570506 від 21.07.2020 про застосування штрафних санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 85 грн.
Податкове повідомлення - рішення № 0004570506 від 21.07.2020 позивач у межах цієї справи не оскаржує.
Натомість, вважаючи податкове повідомлення - рішення від 21.07.2020 № 0004560506 про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний податок на суму 86000 грн. протиправним, звернувся до суду. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач не оспорює як свій статус розпорядника акцизного складу (АЗС) так і факт не надання щоденних даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі за період з 01.04.2020 по 25.06.2020 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику. Однак зіславшись на відсутність вини у своїй бездіяльності щодо ненадання щоденних даних, зазначив про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі п. 128-1.3 ст. 128-1 ПК України. Крім цього, на думку позивача відповідачем порушено процедуру проведення фактичної перевірки, що вказує на протиправність її результатів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірку позивача відповідач провів законно за достатності для того належних підстав, у ході розгляду справи підтверджено порушення позивачем вимог п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України та правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за платежем акцизний податок на суму 86000 грн за вказане порушення згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0004560506 від 21.07.2020.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка має деякі спільні ознаки із документальною виїзною перевіркою, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Зокрема спільним є те, що у процесі як фактичної так і виїзної документальної перевірки існує етап допуску до її проведення.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, відповідач прийнявши рішення у формі наказу від 24.06.2020 № 2049 “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” та зазначивши у ньому в якості підстави для проведення фактичної перевірки п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, діяв правомірно.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що перевірка за місцем провадження позивачем його господарської діяльності (АЗС, АДРЕСА_1 ) проведена відповідно до наказу № 2049 від 24.06.2020, який відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.
На підставі наказу № 2049 від 24.06.2020 посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області Мальованому А.О. та Діброву І.А. видані направлення № 1348 від 24.06.2020 та № 1347 від 24.06.2020 на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оператору АЗС ОСОБА_2 , у присутності якого проводилась перевірка, були пред'явлені службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручена копія наказу про проведення фактичної перевірки, як того вимагає п. 81.1 ст. 81 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, що засвідчено його підписом у направленнях на перевірку (а.с.51-52).
З огляду на наведене, а також відсутність у акті перевірки зауважень позивача до процедури її проведення, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем п. 81.1 ст. 81 ПК України при фактичній перевірці позивача.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 03.07.2020 №234/02/32/05/06/ НОМЕР_1 . Із відмітки про реєстрацію акта в органі ДПС встановлено, що днем його реєстрації є 06.07.2020 - наступний робочий день після його складення, адже 03-04.07.2020 були вихідними днями. Тому, процедура реєстрації акту фактичної перевірки відповідачем дотримана в повному обсязі, що спростовує доводи позивача у цій частині.
Аргументи позивача про те, що зі змісту Акту фактичної перевірки не можливо встановити дату закінчення перевірки обґрунтовано розцінені судом першої інстанції як помилкові, адже у тексті Акту (довідки) фактичної перевірки від 03.07.2020 № 234/02/32/05/06/ НОМЕР_1 чітко вказано, що датою закінчення перевірки є 03.07.2020.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0004560506 слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем норм п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, а підставою для нарахування штрафних санкцій зазначено норму п.128-1.3 ст.128 ПК України.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” від 23.11.2018 № 2628-VIII внесено зміни та доповнення, зокрема до ст. 14, 212, 230, 232 ПК України.
Зазначеними змінами, які набули чинності 01.07.2019, ПК України доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягу пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Сторонами по справі не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 є розпорядником акцизного складу, що також підтверджується заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів.
Згідно витягу з ІС “Податковий блок” судом встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 зареєстрований акцизний склад за адресою провадження діяльності: АЗС, смт. Тростянець, вул. Наконечного, 2.
Відповідно до п. 14.1.6 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно з п.п 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;
добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;
добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 128-1.3 ст. 128-1 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
Згідно п. 25 підрозділу 5 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України норми пункту 128-1.3 статті 128-1 цього Кодексу за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року (зазначена санкція почала застосовуватись з 01.04.2020 згідно Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку” від 18.12.2019 № 391-IX).
З огляду на зміст зазначених норм ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законодавець чітко встановив для розпорядників акцизного складу до категорії яких належить позивач обов'язок подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового та встановив відповідальність за його не виконання.
Безспірно встановлено, що у період з 01.04.2020 по 25.06.2020 позивач не подавав засобами електронного зв'язку передбачених п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України даних до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що й слугувало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 86000 грн.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що неподання даних до центрального органу виконавчої влади про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі протягом 86 днів зумовлене карантинними обмеженнями у період з 12.03.2020 по 03.04.2020, що застосовані постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 № 211, яка неодноразово зазнавала змін про продовження карантину. Наслідки запровадженого карантину, на думку позивача, виключають його вину у вчиненні порушень норм Податкового кодексу України.
Так, п.п. 3 п. 2 Постанови № 211 (в редакції постанови № 215 від 16.03.2020) заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідно до п. 4 Постанови № 211 (в редакції постанови № 255 від 02.04.2020) особами, які потребують самоізоляції, є особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об'єктів критичної інфраструктури.
Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” № 392 від 20.05.2020, обов'язковій самоізоляції підлягають, зокрема особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які, зокрема провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, у сферах інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, оборонній промисловості.
Таким чином, карантинні обмеження із початку їх запровадження не розповсюджувалися на суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснювали діяльність із роздрібної торгівлі пальним та не покладали обов'язку самоізоляції на осіб, які забезпечують їх діяльність. До того ж, подання даних до центрального органу виконавчої влади про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі здійснюється дистанційно в електронній формі, що теж спростовує доводи позивача про неможливість виконання ним обов'язку покладеного п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Підсумовуючи наведене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0004560506.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.