Справа № 320/5622/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
02 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 13.04.2020 №Ф-108919-50/2441 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7886,28 грн.; зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн., нараховану 11.02.2020. Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиного внеску за 2019 рік, оскільки позивачем як фізичною особою-підприємцем було сплачено за 2019 рік єдиний соціальний внесок і законодавством не передбачено обов'язку самозайнятих осіб ставати на облік у контролюючому органі, якщо така особа перебуває на податковому обліку як особа, яка здійснює підприємницьку діяльність. Позивачем наголошено на самостійному встановленні йому контролюючим органом ознаки незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, внаслідок чого відповідачем протиправно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску. Відтак, оскаржувана вимога винесена контролюючим органом протиправно та підлягає скасуванню, а нарахована недоїмка підлягає виключенню з інтегрованої картки позивача як самозайнятої особи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 13.04.2020 №Ф-108919-50/2441 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7886,28 грн.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які надані податковим органом.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований з 07.07.2009 як фізична особа-підприємець, про що до вказаного реєстру внесено запис №23530000000021034.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 з 01.01.2012 є платником єдиного податку.
Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 , виданого 16.11.2012 Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю - 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (термін дії вказаного свідоцтва продовжено до 30.01.2022.
Позивачем, як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, подано 27.01.2020 до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік у якому позивачем визначено суму нарахованого єдиного внеску за вказаний період у розмірі 11016,72 грн.
Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2020 №Ф-108919-50/2441 на суму 7886,28 грн. недоїмки.
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою від 06.05.2020, в якій просив скасувати подвійне нарахування йому за 2019 рік єдиного внеску в сумі 11016,72 грн., штрафні санкції та пеню.
Листом Головного управління ДПС у Київській області від 05.06.2020 №18448/ФОП/10-36-50-05 позивачу повідомлено, що в його інтегрованій картці в автоматичному режимі проводяться нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, так і особі, що провадить незалежну професійну діяльність. Як зазначено у вказаному листі, у разі реєстрації одночасно фізичною особою-підприємцем та само зайнятою особою, єдиний внесок необхідно сплачувати як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, так і фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) і протиправним одночасне нарахування контролюючим органом єдиного внеску як самозайнятій особі та фізичній особі-підприємцю, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Так, Законом №2464-VI визначено момент виникнення обов'язку самозайнятої особи, як платника єдиного внеску - початок провадження самозайнятою особою відповідної діяльності.
Згідно частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3).
З аналізу наведених норм вбачається, що позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець, вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату єдиного внеску саме, як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності.
Судом встановлено, що позивач протягом 2019 року, за який контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку по єдиному внеску в сумі 11016,72 грн., штрафні санкції та пеню, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування та мав статус особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (оцінювач).
Будь-яких доказів на підтвердження подачі позивачем, як самозайнятою особою, заяви за формою №1-ЄСВ про взяття її на облік платником єдиного внеску, відповідачем не надано, у матеріалах справи такі докази відсутні.
Як встановлено судом, позивачем було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік у якому позивачем визначено суму нарахованого єдиного внеску за вказаний період у розмірі 11016,72 грн.
З наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника - ФОП ОСОБА_1 убачається, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем сплачено за 2019 рік єдиного внеску в сумі 11025,00 грн.
Водночас, із вказаної інтегрованої картки також убачається подвійне нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску за 2019 рік та нарахування штрафних санкцій і пені. При цьому обліковими даними підтверджується сплата позивачем єдиного внеску у розмірах, встановлених Законом №2464-VI.
Таким чином, взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність подвійного нарахування контролюючим органом позивачу сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та самозайнятій особі за 2019 рік.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19, щодо якої дана справа є типовою. Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи при ухваленні рішення у типовій справі.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків