Справа № 450/4484/20 Провадження № 3/450/327/21
09 березня 2021 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є. О., розглянувши в м. Пустомити справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживає за адресою по АДРЕСА_1 , не працює,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
встановив:
згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 185129 від 13.12.2020 року, 13.12.2020 року о 08:20 год. в с. Наварія, Пустомитівського району Львівської області, водій керував автомобілем «Мерседес CLC 220» н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Згідно протоколу медичного огляду № 001229 водій відмовився від огляду на стан сп'яніння, чим порушила п. 2.9 а ПДР України. Таким чином, вчинила правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Встановлені судом обставин та оцінка суду.
диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у Протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 185129 від 13.12.2020 року, ОСОБА_1 порушила п. 2.9 а ПДР України.
Згідно висновку № 011229 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.12.2020 року слідує, що ОСОБА_1 відмовилася від огляду стан сп'яніння.
Згідно Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, а саме п. 7 розділу ІІ «документування адміністративних правопорушень» не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Практика Європейського суду з прав людини поширює стандарти, установ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення. У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії, «Карелін проти Росії» рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08)) наголошується на тому, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певна особа має доводити в суді, а також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такий спосіб неминуче перебиратиме на функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав люди основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України: 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства».
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Із системного аналізу встановлених судом обставин в сукупності із зазначеними нормами закону, слідує висновок, що водій ОСОБА_1 не допускала порушення п. 2.9 а ПДР України.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із наведеного слідує висновок, що суд самостійно не вправі формувати нове обвинувачення чи перекваліфіковувати своєю постановою фактичні обставини на важчу статтю.
Водночас суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Матеріали справи не містять належних доказів порушення ОСОБА_1 п 2.9 а ПДР України та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі № 450/4484/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 280, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
провадження у справі № 450/4484/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є. О. Данилів