"23" серпня 2006 р. Справа № 3/88
Суддя господарського суду Чернівецької області Бабак Людмила Миколаївна
розглядаючи справу
за позовом Малого приватного підприємства "Рембудсервіс-1"
до відповідача Державної податкової інспекціії у м.Чернівці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0014592320/0від 30.12.2005р.
за участю представників:
позивача: Снігур Н.М. - представник, довіреність від 19.06.2006 року, Димед В.В. - директор
Від відповідача - Мага Т.В. - представник
СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство “Рембудсервіс» м. Чернівці звернулося з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0014592320/0 від 30.12.2005 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку, що приватне підприємство припустилося заниження податку на додану вартість, тому що такий висновок, на його думку, суперечить частині п'ятій статті 1 Закону України “Про систему оподаткування», у відповідності з якою пункт 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 198/97 не підлягав застосуванню під час проведення перевірки.
Зокрема, оскільки частина п'ята статті 1 Закону України “Про систему оподаткування» передбачає, що зміни та доповнення до законів про оподаткування набирають чинності з початку нового бюджетного року, МПП “Рембудсервіс-1» м. Чернівці, на думку позивача, не було зобов'язане відображати коригування цього виду податку в сумі 40000грн. у 2005 році.
Отже, робить висновок позивач, відповідач 30.12.2005 року незаконно прийняв рішення про донарахування йому 40000грн. ПДВ за липень 2005 року та безпідставно застосував до нього штрафні санкції в сумі 20000грн. із посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». (надалі Закон 2181-ІІІ).
ДПІ у м. Чернівці проти позову заперечує, оскільки вважає, що при проведенні перевірки, встановлено факт порушення позивачем вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3.04.1997 року, яким передбачено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість, діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Платник податку, пояснив далі відповідач, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Разом з тим, продовжує відповідач, перевіркою встановлено, що МПП “Рембудсервіс-1», яке перейшло на спрощену систему оподаткування за ставкою 10 відсотків з 18.07.2005 року, не включило до податкових зобов'язань 40000грн. з вартості основних засобів, у результаті чого занизило ПДВ за липень 2005 року на дану суму.
У судовому засіданні 19.06.2006 року представник позивача звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю одержання та надання суду нових доказів для спростування заперечень відповідача, що були надані останнім позивачу в судовому засіданні, яке судом було задоволене.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в .
З першого по дев'ятнадцяте грудня 2005 року відповідач провів планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства малим приватним підприємством "Рембудсервіс" за період з 01.04.2004 року по 30.09.2005 року, в ході якої перевіряючі прийшли до висновку, що позивач, будучи платником ПДВ у період з 22 квітня по 18 липня 2005 року, припустився заниження податку на додану вартість у сумі 40000грн. (а.с. 7-12).
За результатами даної перевірки було складено акт, на підставі якого ДПІ у м. Чернівці 30.12.2005 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 004592320/0, яким донарахувала позивачу 40000грн. податку на додану вартість та 20000грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 6), виходячи з того, позивач припустився порушення вимог в пунктах 9, 8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", в якій були внесені зміни 25 березня 2005 року.
Погодитися з подібним тлумаченням та застосуванням ДПІ вимог означеної вище статті до МПП "Рембудсервіс-1" суд не може, тому що частиною п'ятою статті першої Закону України "Про систему оподаткування від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ встановлено, що зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.
Разом з тим у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що зміни до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" були прийняті 25 березня 2005 року, тобто вже після початку бюджетного року, а тому як норма Закону (мається на увазі зміна) могла бути застосована лише з початку нового бюджетного року, тобто 2006 року. До того ж ці зміни прийняті і набрали чинності пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, а відповідач застосував її в ході перевірки в грудні 2005 року, що є порушенням частини п'ятої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування".
З наведених вище обставин суд не бере до уваги твердження представника ДПІ у місті Чернівці, викладені як у запереченні на позов, так і у судовому засіданні.
Судові витрати та витрати за надану правову допомогу віднести на відповідача.
Керуючись частиною п'ятою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, статтями 86, 89, 90, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, с у д -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005 року № 0014592320/0 ДПІ у місті Чернівці, яким позивачу донараховано 40000грн. податку на додану вартість і 20000грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3. Стягнути з ДПІ у місті Чернівці вул. Червоноармійська, 200"А" м. Чернівці на користь МПП "Рембудсервіс-1", вул. Головна, 226-А/29 м. Чернівці, п/р 26006925055980 у ЧОД АКБ "Укрсоцбанк" МФО 356011, ідентифікаційний код 31887128 - 3,40грн. державного мита і 250грн. витрат за надану правову допомогу.
4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Бабак