05 квітня 2021 р. Справа № 520/13703/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/13703/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0082185606 від 14.08.2020 , яким застосовано штраф в сумі 12 500,00 грн за порушення строків оплати транспортного податку з фізичних осіб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 позов задоволено.
Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач) не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем складено та направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача податкові повідомлення - рішення, які є чинними, проте ОСОБА_1 своєчасно не сплачені, тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зазначає, що податковим органом винесено чотири податкові повідомлення-рішення про визначення транспортного податку, які сплачені позивачем не своєчасно не з вини останнього.
Вказує, що частина податкових повідомлень-рішень взагалі йому не направлялася, інші направлялися за невірною адресою, а отже не були отримані позивачем, а тому податок за 2017 ним сплачено не своєчасно. Крім того, зазначає, що податковим органом визнано, що в 2017 та 2018 (отже двічі) відповідачем зараховано транспортний податок на один й той же автомобіль, і за один і той же період - 2017. Оскільки відповідачем не доведено, що податкові повідомлення- рішення за 2017 та 2018 були вручені позивачу, отже штрафні санкції застосовані неправомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати ОСОБА_1 сум узгоджених податкових зобов'язань по транспортному податку, за результатами якої складено акт від 15.07.2020 (а.с. 11-13).
За висновками акту, зокрема, за період з 2017 по 2018 роки позивачу нараховано транспортний податок:
- на суму 25 000,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 97/2030-1303-17;
- на суму 25 000,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 98/2030-1303-17;
- на суму 10 416,65 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 353/2030-1307;
- на суму 2083,33 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018 № 366/2030-1307.
В ході проведення перевірки зазначено про порушення п. 267.8 ст. 267 ПК України строків сплати транспортного податку за 2017-2019 роки, а саме:
податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 97/2030-1303-17, термін сплати 01.11.2017, а фактично сплачено 27.12.2017;
податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 98/2030-1303-17, термін сплати 01.11.2017, а фактично сплачено 27.12.2017;
податкове повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 353/2030-1307, термін сплати 22.06.2018, а фактично сплачено 11.07.2019;
податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 № 366/2030-1307, термін сплати 09.07.2018, а фактично сплачено 11.07.2019.
28.07.2020 позивач надав заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду яких 10.08.2020 ГУ ДПС у Харківській області висновки акту - залишено без змін (а.с. 14-19).
14.08.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 0082185606, яким ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в сумі 12 500,00 грн за несвоєчасну сплату транспортного податку (а.с. 52).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів належного вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 31.05.2017, від 16.03.2018, від 03.04.2018 та як наслідок , протиправності застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно ст. 265 ПК України податок на майно, серед встановленого, складається з транспортного податку.
Порядок сплати транспортного податку з фізичних осіб, визначення платників такого податку, об'єкта та бази оподаткування встановлено ст. 267 ПК України, зокрема відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України).
Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналогічні за змістом положення містяться у п.п. 3, 5 р. ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Мінфіну України від 28.12.2015 р. № 1204 та зареєстрованому в Мінюсті України 22.01.2016 р. за № 124/28254 (далі - Порядок № 1204).
Відповідно до п.п. 1, 2 р. IV Порядку № 1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 15), або до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 16), які ведуться в цілому в контролюючому органі.
Після вручення (отримання інформації щодо вручення) податкового повідомлення-рішення платнику податків структурний підрозділ, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, у той самий день передає другий примірник / корінець податкового повідомлення-рішення (з відміткою про вручення платнику податків) структурному підрозділу, який його склав (у разі надіслання податкового повідомлення-рішення поштою з повідомленням про вручення - разом із таким повідомленням про вручення або невручення поштового відправлення).
За змістом п.п. 1, 2 р. IV Порядку № 1204 єдиною підставою для внесення до реєстру податкових повідомлень-рішень надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам, запису щодо невручення ППР платнику податку може бути лише повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення.
Отже, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:
відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;
повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;
відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 по справі №826/14361/16, від 26.03.2019 по справі № П/811/2406/17, які, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що позивач є власником чотирьох автомобілів, які є об'єктами оподаткування відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, за які ним сплачено транспортний податок: по податковим повідомленням - рішенням від 31.05.2017 - 27.12.2017; по податковим повідомленням - рішенням від 16.03.2018 та від 03.04.2018 - 11.07.2019.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про не своєчасну сплату транспортного податку, поза межами 60 днів з дня, вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 97/2030-1303-17 та №98/2030-1303-17 надсилались податковим органом позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , та повернулись з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 57-58).
Як вже зазначалось, абз. 3 п. 58.3. статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків, зокрема, податкове повідомлення-рішення з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції наданий відповідачем конверт та повідомлення про вручення поштового відправлення, не є достатніми та належними доказами вручення податкового -повідомлення - рішення, оскільки не містять інформації які саме документи надсилалися, а відмітка на конверті "за закінченням терміну зберігання" не дає можливості визначити точну дату її проставлення поштовою службою .
Отже надані докази не є належними та достатніми в підтвердження направлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень, та такими, що дають правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Податкового Кодексу України про визначення дня вручення листа платнику податків або відмітки про невручення поштового відправлення.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, шо відповідачем не доведено обставин належного вручення податкових повідомлень-рішень №97/2030-1303-17 та №98/2030-1303-17 від 31.05.2017.
Також, як встановлено судами, податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 353/2030-1307 та від 03.04.2018 №366/2030-1307 направлені на ім'я ОСОБА_1 за зазначеною в них адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яка не є адресою місця реєстрації (проживання) позивача .(а.с.60) Останні повернулись до відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 59-62).
При цьому, позивач зареєстрований з 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортними даними (а.с. 21-22).
Відповідачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів проживання позивача або перебування його на обліку у податковому органу за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів направлення податкових рішень за вірною адресою позивача.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 1204 у разі, якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надсилаючи податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 та від 03.04.2018 податковий орган на поштових конвертах та в ППР зазначив адресу, яка не відповідає адресі місця реєстрації позивача, у зв'язку з чим зазначені податкові повідомлення-рішення згідно абз. 4 ч. 58.3 ст.58 ПК України вважаються такими, що не вручені платнику податків.
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не забезпечив належне вручення платнику податків податкового повідомленя-рішення .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів належного вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 31.05.2017, від 16.03.2018, від 03.04.2018, отже, порушення позивачем 60 денного строку, з дня вручення податкового повідомлення-рішення, сплати транспортного податку, судом не встановлено, а податковим органом не доведено .
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність застосованого до позивача штрафу податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2020 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 520/13703/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова