Справа № 560/8887/20
іменем України
05 квітня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України , Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Після усунення недоліків позову, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом від 20.01.2021 до Управління справами Апарату Верховної Ради України в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за 139,5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за 139,5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки; 3) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
У позові вказує, що з 05.01.2015 по 29.08.2019 працював помічником народного депутата України УІІІ скликання ОСОБА_2 , і у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата, 29.08.2019 був звільнений з посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Відповідно ло Розпорядження першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України про звільнення позивача №1305-к від 27.08.2019 з додатком та довідки Управління кадрів Апарату Верховної Ради України №20-26/415 від 05.03.2020 позивачеві на день звільнення підлягала компенсація за невикористану відпустку за 139,5 календарних днів, яка не виплачена у зв'язку із відсутністю економії фонду оплати праці помічників консультантів, що є протиправними діями відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом (арк. спр.28-31).
Відповідно ухвали від 02.02.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребував докази (35-36).
У Відзиві на позовну заяву від 18.02.2021 відповідач - Управління справами Апарату Верховної Ради України просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що помічники-консультанти народного депутата України перебувають у трудових відносинах саме з Апаратом Верховної Ради України, а не з Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, тому Апарат Верховної Ради України є належним відповідачем у справі і роботодавцем позивача. Позивач пропустив строк звернення до суду, який у цьому випадку почався з дня фактичного розрахунку, а саме з 29.08.2019. Також позивачем не сплачено суму судового збору, який помилково вказує, що позов не містить вимог майнового характеру та не дотримано вимог ч.5 ст.160 КАС України (арк. спр.45-52).
Позивач у відповіді на Відзив від 01.03.2021 вказує, що саме Апарат Верховної Ради України є належним відповідачем, та інші доводи відповідача є помилковим тлумаченням законодавства (арк. спр. 62-63).
Відповідно до ухвали від 03.03.2021, суд залучив Апарат Верховної Ради України, як другого відповідача у справі та витребував докази (арк. спр.65-66).
Згідно з ухвалою від 22.03.2021, суд витребував в учасників справи докази (арк. спр. 71-72).
З'ясувавши обставини на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані учасниками справи докази, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 05.01.2015, запис №1, зарахований 05.01.2015 на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України "Про державну службу" на підставі: "Розп. №511 від 23.01.2015р.". Також, під номером 6 зроблений запис: "Звільнений з посади помічника консультанта народного депутата України у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України (п. 2 ст. 36 КЗпП України) розпорядження №1305-к від 27 серпня 2019 року. ОСОБА_3 " та наявний відтиск печатки Апарату Верховної Ради України Управління кадрів. 04.10.2019 ОСОБА_1 , знову зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень, відповідно до запису під №7.
Отже, позивач з 05.01.2015 по 29.08.2019 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 звідки був звільнений за п. 2 ст. 36 КЗпП України, відповідно до розпорядження Апарату Верховної Ради України №1305-к від 27.08.2019.
Згідно з довідкою Управління справами Апарата Верховної Ради України №9-1-15/1175 від 08.10.2019 виданій ОСОБА_1 , який у період з 05.01.2015 по 29.08.2019 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 , компенсація за невикористану відпустку не виплачувалась (арк. спр. 32).
Відповідно до довідки Апарату Верховної Ради України за №20-26/415 від 05.03.2020 ОСОБА_1 за період роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 з 05.01.2015 по 29.08.2019 не виплачувалась компенсація за невикористану відпустку - 139,5 календарних днів (арк. спр. 33).
Отже, не є спірним не виплата позивачу компенсації за невикористану відпустку, зокрема, за 139,5 календарних днів за період з 05.01.2015 по 29.08.2019 роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 , яка фактично становить 139 днів, згідно з Розрахунком відпустки Управління справами Апарату Верховної Ради України наданому суду (арк. спр. 41). Також, потрібно враховувати Розрахунок оплати відпустки Управління справами Апарату Верховної Ради України на суму 58560,71 гривень (арк. спр. 41)
При цьому, позивач невиплату компенсації за невикористану відпустку вважає протиправною дією, коли фактично є бездіяльність роботодавця щодо невиплати, з урахуванням вимог ст. 116 КЗпП України, тому перша позовна вимога частково задовольняється.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
З урахуванням протиправної бездіяльності повинна бути задоволена друга позовна вимога з урахуванням відсутності спору щодо кількості днів невикористаної відпустки - 139,5 календарних днів.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За відсутності сплати роботодавцем компенсації за невикористану відпустку не може бути відповідальності за ст. 117 КЗпП України, як помилково вважає позивач, і відповідно відсутнє порушення строку звернення до суду, про що стверджує Управління справами Апарату Верховної Ради України у Відзиві, як і не можливо, враховуючи вищенаведене, задовольнити третю вимогу про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Тобто, потрібно враховувати, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку обчислюється з дати звільнення працівника, а закінчується датою проведення роботодавцем виплати, якої немає у цьому випадку, тому третя вимога позову є передчасною і такою, яка не може бути задоволена.
Відповідачі, Управління справами Апарату Верховної Ради України і Апарат Верховної Ради України та позивач не надали доказів щодо прийняття і звільнення ОСОБА_1 , зокрема, розпорядження (наказ, інше), що суд вимагав ухвалою від 22.03.2021.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.01.1992 зареєстровано Управління справами Апарату Верховної Ради України, яке має ідентифікаційний код юридичної особи - 20064120 (арк. спр. 64), однак суду не вдалося відшукати у цьому реєстрі даних про Апарат Верховної Ради України.
Згідно з п. 1 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голова Верховної Ради України. від 25.08.2011 № 769 (далі - Положення №769), Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
Пунктом 5 Положення №769 визначено, що Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до даних сайту Верховної Ради України її Апарат має таку структуру: Керівництво Апарату Верховної Ради України, Секретаріат Голови Верховної Ради України, Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України, Секретаріат Заступника Голови Верховної Ради України, Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України, Головне управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України, Головне організаційне управління Апарату Верховної Ради України, Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, Прес-служба Апарату Верховної Ради України Управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України, Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків Апарату Верховної Ради України, Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України, Управління кадрів Апарату Верховної Ради України, Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, Відділ з питань запобігання корупції Апарату Верховної Ради України, Відділ контролю Апарату Верховної Ради України, Сектор мобілізаційної роботи Апарату Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України, Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, Секретаріати комітетів Верховної Ради України, Секретаріати депутатських фракцій і груп Верховної Ради України, Інститут законодавства Верховної Ради України.
Отже, Управління справами Апарату Верховної Ради України входить у структуру Апарату Верховної Ради України, тому суд, враховуючи встановлене та Положення №769, вважає, що належним відповідачем у справі є саме Апарат Верховної Ради України, хоч ним не надано Відзиву та доказів, що суд пропонував надати ухвалою від 22.03.2021, тому суд з урахуванням вимог ч. 8 ст. 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а відповідач - Апарат Верховної Ради України, не спростував доводи та докази надані учасниками справи, тому позов задовольняється частково, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 20.01.2021, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 , помічнику-консультанту народного депутата України ОСОБА_2 , компенсації за невикористану щорічну основну відпустку - 139 календарних днів за період з 05.01.2015 по 29.08.2019.
Зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 , помічнику-консультанту народного депутата України ОСОБА_2 , компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку - 139 календарних днів за період з 05.01.2015 по 29.08.2019.
В решті вимог відмовити.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05 квітня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Управління справами Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008 , код ЄДРПОУ - 20064120) Апарат Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008 , код ЄДРПОУ - 20064120)
Головуючий суддя А.І. Петричкович