05 квітня 2021 року м. Рівне №460/352/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
доУправління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області
зобов'язання вчинення певних дій,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду пребуває справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов'язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату з 11 червня 2020 року позивачу ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям, дочці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочці ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочці ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особам, віднесеним до 3-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона разом з неповнолітньою дитиною проживає у селі Діброва Володимирецького району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, позивач, починаючи з 17 липня 2018 року, має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. На звернення позивача, відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати йому такої компенсації, оскільки на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VII було виключено, зокрема, статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, позаяк, вказаним вище рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вона підлягає застосуванню без будь-яких обмежень. З наведених підстав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20.01.2021 у справі № 460/9334/20 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату з 11 червня 2020 року неповнолітній дитині позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особам, віднесеним до 3-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з урахуванням проведених виплат.
У зв'язку з цим, вказані позовні вимоги сформовано в окрему адміністративну справу, якій присвоєно єдиний унікальний № 460/352/21.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76 від 28.12.2014 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, з огляду на що підстави для нарахування та виплати позивачу спірної допомоги відсутні. Також повідомляв, що позивач з дитиною не перебуває на обліку в управлінні, як отримувач відповідної допомоги. Бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2021 рік, кошти на виконання вищевказаної допомоги не передбачені. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише занаявності відповідного бюджетного призначення.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в селі Діброва, Володимирецького району, Рівненської області (а.с.8).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 село Діброва, Володимирецького району, Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.07.2007 (а.с.12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Рівненською облдержадміністрацією, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.11).
ОСОБА_2 є дитино, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.10.2007 (а.с.19).
Листом Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації від 09.12.2020 №М-5891/06-10/20, надісланим у відповідь на заяву позивача, повідомлено, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76 від 28.12.2014 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, з огляду на що підстави для нарахування відповідної допомоги відсутні (а.с.6).
Не погоджуючись з діями органу соціального захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень статті 37 цього Закону (у редакції, чинній із 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 07-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено.
Однак згідно із рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто остання з 17 липня 2018 року є чинною.
Враховуючи те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто із 17 липня 2018 року, він мав право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII (із урахуванням строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів).
Проте відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначену виплату, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007), при цьому, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.
Покликання відповідача на виключення дії вказаної статті Законом №76-VІІІ та, як наслідок, зняття позивача з обліку в управлінні, як отримувача спірної допомоги, суд до уваги не бере, так як Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 з 17.07.2018 відновлено право позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону №796-XII.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування і виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати позивачу позивачу за неповнолітню дитину - ОСОБА_2 з 11.06.2020 щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з 11.06.2020 позивачу за неповнолітню дитину - ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (34300, Рівненська область, м. Володимирець, вул. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 25797471) про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за неповнолітню дитину ОСОБА_2 з 11 червня 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 за неповнолітню дитину ОСОБА_2 з 11 червня 2020 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 квітня 2021 року
Суддя У.М. Нор