Справа № 420/1367/21
05 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати противоправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норми частини третьої статі 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ) 2019 з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 жовтня 2017 року призначити нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , інваліду війни ліквідатору ЧАЕС пенсію, як для інваліда війни з врахуванням розміру пенсії зазначеному у частині третій ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 р. до моменту здійснення перерахунку без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чоронобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід ІІ групи. Після прийняття Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)2019 від 25.04.2019 року, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2019 від 25.04.2019 року.
Листом відповідач повідомив, що пенсія позивачу перерахована виплачується з 01.07.2019 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019 року. Тому відсутні підстави для перерахунку пенсії.
Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Одеській області у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 04.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
16.02.2021 року за вх. № 7477/21 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивачу призначена пенсія, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із ліквідацією аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч.3 ст.59 Закону особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.10.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою КМУ № 543 від 26.06.2019 року внесено зміни до Порядку, розширено коло осіб, яким пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З урахуванням відповідних змін у законодавстві позивачу з 01.07.2019 року здійснено перерахунок пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, про що проінформовано позивача.
Оскільки, розмір пенсії позивача встановлено згідно вимог чинного законодавства, відсутні підстави для перерахунку пенсії.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від21.08.2019 року.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 942195 та посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане із виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Після прийняття Конституційним судом України рішення № 1- р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про невідповідність Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач вважає, що як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, має право на перерахунок його пенсії, який має визначатися у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року згідно з ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі чого, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1- р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року.
Листом від 23.11.2020 року № 11074-10916/Р-02/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомив позивача, що відповідно до ч.3 ст.59 Закону особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою КМУ № 543 від 26.06.2019 року внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.10.2011 року № 1210, а саме розширено коло осіб, яким пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
На зазначених підставах з 01.07.2019 року позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.11.2020 року ОСОБА_1 , пенсійним органом нарахована пенсія в розмірі 12426,67 грн.
Основний розмір пенсії від середнього заробітку - 11100,47 грн.; додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн.; надбавка донорам - 218,90 грн.; підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи (40%) - 707,60 грн.; цільова допомога інвалідам війни ІІ групи - 50,00 грн.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статі 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається КМУ.
Згідно з вимогами статті 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 року №231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частина 3 статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", статтю 59 Закону викладено у новій редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, вносячи зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).
15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за №851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Також, вищевказаним спростовуються доводи позивача щодо неправомірності застосування підзаконних актів під час проведення перерахунку пенсії позивачу, на які останній неодноразово посилався в ході розгляду справи.
Дія приписів статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань,
або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
З огляду на вказане, таке право виникало у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796-XII не допускається: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень частини 3 статті 59 Закону №796-XII, - як до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII: була участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 року у справі № 820/1148/18 (№ Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 року у справі № 816/1159/18 (№ Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 року у справі № 820/2589/18 (№Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 року у справі № 825/1922/18 (№ Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 року у справі № 812/1094/18 ( № Пз/9901/43/18).
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що норма викладена у частині 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - як до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ, так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, - не розповсюджувалась на позивача, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, під час виконання службових обов'язків. (а.с.16)
Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідність вказаної норми Конституції України згодом перевірено Конституційним Судом України.
Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) - було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Слід врахувати, що в даному рішенні Конституційний Суд України зауважив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що положення частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" виникає з 25 квітня 2019 року.
Такий висновок суду ґрунтується на наступних положеннях законодавства.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення встановлено частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".
З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів/норм, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Згідно частини 1 статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте, додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність ( абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) вказівки на інше, суд вважає, що це Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.
Водночас суд зазначає, що підстави для застосування до спірних правовідносин норми частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(II)/2019 - до дати ухвалення цього рішення відсутні з огляду на положення пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 та статті 152 Конституції України.
Позивач, виконуючи службові обов'язки брав участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримавши у зв'язку з цим інвалідність, належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону №796-ХІІ та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи саме з 25.04.2019 року.
Поряд з цим, судом враховується те, що положення частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (25.04.2019 року) та містять текст такого змісту (окрім іншого) "пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 26.06.2019 на виконання вказаних вище норм внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Зокрема Порядок № 1210, доповнено пунктом 9-1 відповідно до якого встановлено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 23.07.2019 року з заявою (бажанням) про перерахунок пенсії у відповідному розмірі. Відтак, відповідно до наведених вище положень законодавства набув права на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - з 01 липня 2019 року.
З цих же підстав, судом враховуються посилання відповідача на те, що перерахунок та виплата позивачу основної пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року можлива з 01.07.2019 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2019 року № 543, після звернення позивач з відповідно заявою (бажанням) про такий перерахунок - 23.07.2019 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, застосувавши норми чинного законодавства України в контексті встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що позивач має право, та скористався цим правом на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - починаючи з 01.07.2019 року.
На думку суду, відповідачем правомірно проведено позивачу перерахунок пенсії у відповідному розмірі відповідно до ч.3 ст. 59 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2019 року після волевиявлення останнього, та згідно вимог постанови Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 26.06.2019 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі заяви позивача про такий перерахунок від 23.07.2019 року. Відтак, доводи останнього про обов'язок відповідача перерахувати пенсію з 01.10.2017 року є помилковими.
З урахуванням зазначеного вище, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)
Головуючий суддя Н.В. Потоцька
.