05 квітня 2021 р. справа № 400/698/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% від пенсії яку отримував померлий годувальник, а саме від 16380 грн., починаючи з моменту звернення, а саме з 29.05.2020 р.; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% від пенсії, яку отримував померлий годувальник, а саме 16380 грн., починаючи з 29.05.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач при переведенні її на пенсію померлого годувальника (чоловіка) протиправно зменшив розмір пенсії померлого годувальника від якої позивач мала отримувати 50% відповідно до ст. 37 Закону України «По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058). Так, на думку позивача вона має отримувати 50% від 16380 грн.
Ухвалою від 11.02.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач звернулась із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону №1058, тому пенсію розраховано за базовою величиною пенсії за віком померлого годувальника. Вимоги позивача щодо розрахунку їй пенсії із суми 16380 грн. є безпідставною, оскільки пенсія в цій сумі була призначена померлому годувальнику за іншим Законом, а саме Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).
Відповідно до ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
29.05.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою ро переведення її на пенсію у зв'язку із втрати годувальника з урахуванням 50% від його пенсійної виплати.
Відповідач призначив позивачу пенсію за втратою годувальника в сумі 3462,82 грн., базою розрахунку було взято пенсію за віком померлого годувальника в сумі 6713,36 грн.
Позивач не погодившись із таким розрахунком звернулась через свого представника про перерахунок пенсії з суми, яку отримував померлий годувальник, а саме з 16380 грн. В своїй заяві позивач посилається на ст. 37 Закону №1058.
Листом відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії за вищезазначеною заявою, оскільки стаття 37 Закону №1058 передбачає призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника - 50 % пенсії за віком померлого годувальника, а не пенсії за вислугу років за Законом №2262.
Незгода із такими діями відповідача, а саме щодо відмови у призначенні їй пенсії на підставі Закону №1058 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Частиною 3 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято Закон №1058-IV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 36 Закону №1058 встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судом, чоловік не отримував, адже пенсія йому була призначена за вислугу років відповідно до Закону №2262.
Позивач вважає, що відповідач, при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років - 16380 грн.
Однак, такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
В свою чергу, стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справ №676/6529/15-а від 08.07.2019 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покласти на позивача.
1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич