05 квітня 2021 р. справа № 400/1367/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича, вул. Юрія Поправки, 6, оф.16,Київ 94,02094
про:визнання протиправною та скасування постанови про відкриття ВП № 64287207,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №64287207 з виконання виконавчого напису №65643, виданого 05.20.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» грошових коштів у сумі 33251,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки прийняв до виконання виконавчий документ не взявши до уваги, що позивач ареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка також була зазначена у виконавчому написі нотаріуса та у спірній постанові, а адреса в м. Києві зазначена адресою проживання, при цьому у м. Києві не має будь-якого майна у м. Києві. Крім того, факт проживання позивача у м. Києві не підтверджений будь-яким доказом.
Ухвалою від 09.03.2021 р. відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, ухвалу направлено електронною поштою та повідомлено телефонограмою.
Суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
05.10.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис №65643 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 33251,29 грн. на користь третьої особи.
27.01.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №64287207.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закон № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно вимог частин 1, 2 ст. 18 Закону №1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 р. № 1403 ( далі- Закон 1403I) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 25 Закону № 1403, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404 знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404, і Закон № 1403 визначають вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
Підставою для відкриття виконавчого провадження за виконавчим округом, в якому приватний виконавець може здійснювати свою діяльність, стала заява стягувача про примусове виконання за місцем проживання боржника. При цьому, у виконавчому написі нотаріуса зазначено адреса проживання позивача (боржника) АДРЕСА_3 та місце реєстрації позивача (боржника) АДРЕСА_2 .
Згідно зі ст. 24 Закону № 1404, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Позивач у позовній заяві, як на підставу для скасування спірної постанови посилається на те, що у виконавчому документі зазначено дві адреса, одна з яких є адресою реєстрації, за якою на його думку і повинно було бути відкрито виконавче провадження.
Отже, основним питанням у цій справі є питання, чи мав право державний виконавець при наявності даних щодо місця реєстрації боржника відкривати провадження за фактичним місцем проживання.
Місцем постійного проживання фізичної особи, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Однак, чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття «місце проживання», під яким необхідно розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Право на місце проживання, як особисте немайнове право фізичної особи, включає в себе такі основні повноваження:
- володіння місцем проживання, тобто можливість особи мати одно чи декілька місць проживання;
- використовувати своє місце проживання, тобто це гарантована законом можливість набувати цивільних прав та виконувати покладені на особу цивільні обов'язки за місцем проживання, якщо інше не передбачено законом чи домовленістю між сторонами.
- вільно обирати та змінювати місце проживання, тобто передбачена можливість вільно обирати країну, населений пункт де буде розташоване місце проживання, а також безпосереднє місце проживання.
Отже, законодавець дозволяє фізичній особі не проживати за місцем реєстрації та мати можливість мати одне чи декілька місць проживання.
За таких обставин є обґрунтованими доводи відповідача про наявність у нього законодавчо встановленого права відкрити виконавче провадження не за місцем реєстрації боржника, а за місцем його проживання, адже місце проживання було зазначено у виконавчому документі та заяві стягувача, якому нормами Закону №1404 надане право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 р. у справі №511/1342/17, висловлена думка про те, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби належить стягувачу, а державний виконавець не має обов'язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що у випадку відкриття виконавчого провадження необхідно керуватися саме місцем його реєстрації, оскільки аналіз частини 2 ст. 24 Закону №1404, дає підстави вважати, що законодавець, надаючи приватному виконавцю право вибору адреси боржника для прийняття виконавчого документа до виконання, не мав на увазі виключно адресу реєстрації боржника, адже для проведення таких дій достатньо перебування особи на адміністративно-територіальної одиниці, менше шести місяців на рік.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення законодавства приватним нотаріусом під час зазначення у виконавчому написі двох адрес, що на думку позивача, свідчить про очевидну помилку при оформленні цього виконавчого документа, на яку також мав звернути увагу відповідач при відкритті виконавчого провадження, оскільки таке твердження позивача свідчить лише про незгоду позивача із виконавчим написом нотаріуса, при цьому до суду не надано рішення суду про скасування цього виконавчого напису.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано винесено спірну постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.У задоволенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича (вул. Юрія Поправки, 6, оф.16,Київ 94,02094 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття ВП № 64287207, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич